Справа № 33ц - 26кс 2008
оскаржувана ухвала ухвалена під головуванням Кочетова Л.Г.
Категорія 13
Доповідач Мартьянова Л.І.
Апеляційний суд
Вінницької області
УХВАЛА
ім'ям України
28 березня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.,
Суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В., Міхасішина І.В., Щолокової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право на користування, житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1.
Посилався на те, що відповідачі тривалий час (понад 6 місяців) в спірній квартирі не проживають, а тому втратили право на вказане житло.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 січня 2005 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2005 року рішення суду першої інстанції від 11 січня 2005 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції від 11 січня 2005 року апеляційний суд своїм рішенням відмовив у задоволенні позовних вимог, однак передбачених законом доказів про відсутність з поважних причин більше шести місяців у спірній квартирі не вказали.
Судами встановлено, що протягом майже п'яти років відповідачі у спірній квартирі не проживають, за квартиру та комунальні послуги не сплачують, питання про вселення не ставлять.
Відповідно до ст. 71 ЖК України передбачено вичерпний перелік осіб, за якими зберігається житлове приміщення у разі тимчасової відсутності.
Надані довідки (а.с. 51-52), з яких вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період з 1999 р. по 2005 р. доглядали за хворою бабусею та мамою, яка проживає в
смт. Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області, дані довідки підписані селищним головою.
При скасуванні рішення першої інстанції і постановленні нового рішення про відмову у задоволенні позову апеляційний суд послався саме на такі доводи апеляційної скарги, взявши їх підстави для задоволення апеляційної скарги.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися, виходячи з наступного.
Надані довідки не є поважними причинами, які входять до ст. 71 ЖК України для зберігання житлового приміщення у разі тимчасової відсутності, оскільки вони належним чином не оформленні, немає заключения відповідного медичного органу стосовно захворювання ОСОБА_5 і чи потребує в такому разі вона стороннього догляду.
Крім цього, у разі тимчасової відсутності з поважних причин особа зобов'язана сплачувати за житло та комунальні послуги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції не навів переконливих доказів, постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, а також не надав належної оцінки законності та обгрунтованності рішенню суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 336 ЦПК України при встановлені, що апеляційним судом постановлено нове рішення, яке не грунтується на вимогах закону, то суд касаційної інстанції скасовує таке рішення, а справу направляє на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, підпунктом 2 пункту 3 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України" колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2005 року скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд. Ухвала оскарженню не підлягає.