Справа № 22ц-1227/2008
Головуючий у Г інстанції Щербина О.О.
Категорія 26
Доповідач Приходченко А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕHEM УКРАЇНИ
01 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Кузнецова В.О., Кочкової И.О.
при секретарі - Журавель Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних: захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області та за заявою ВАТ «Павлоградвугілля» про приєднання до апеляційної скарги на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2007 року за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Павлоградвугілля», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області про розрахунок середнього заробітку та стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат,
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Павлоградвугілля та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді і просив стягнути з другого відповідача суму нед6плачених щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 р. по 02.04.2007 р. в сумі!3796 грн. S2 коіь В судовому засіданні доповнив свої вимоги і просив поновити строк звернення До суду з позовом /а.с. 1-4; 34-36/.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в період роботи на шахті ім.
М. І.Сташкова він отримав травму, що підтверджується актом ф. Н-1 № 117 від 26.11.1999
p., і за висновком МСЕК № 144 від 27.03.2000 р. р. йому було встановлено стійку втрату
працездатності у розмірі 10%. Наказом № 733 від 12.07.2000 р. йому було призначено
одноразову допомогу та щомісячні виплати із розрахунку середньої заробітної плати у
розмірі 712 грн. 97 коп. Він не погоджується з таким розміром, оскільки вважає , що для
розрахунку відшкодування шкоди слід було взяти не середній заробіток за професією по
шахті, а його середній заробіток за повні три місяці перед ушкодженням здоров»я, що
складало 911 грн. 88 коп., а з урахуванням зростання тарифних ставок у липні 2000 р. на
коефіцієнт 1.367 його середній заробіток також підлягав збільшенню і розрахунок, на його
думку, слід було здійснювати із заробітку 1245 грн. 90 коп. Позивач посилався також на
те, що після набрання чинності з 01.04.2001 р. Закону України «Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втріат працездатності та передачі справи до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді за час виплати, починаючи з листопада 2001 p., щомісячних страхових платежів відповідачем для перерахунку з 1 березня кожного року неправильно застосовувались коефіцієнти росту реальної заробітної плати замість коефіцієнтів з даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики у зв'язку із зростанням у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Зазначені обставини спричинили недоплату сум відшкодування шкоди, тому просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.09.2007 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, позивачу поновлено строк звернення з позовом до суду, встановлено середній заробіток до настання страхової виплати у розмірі 1245 грн. 90 коп., стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на користь ОСОБА_2 в рахунок не донарахованих щомісячних страхових виплат 3796 грн. 52 коп.
В апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної' іскарги ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову у зв'язку з допущеними судом порушеннями вимог матеріального та процесуального закону та не відповідністю висновків суду обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, ' перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги та заяви: про приєднання до апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску строку позовної давності можливо визнати поважними та поновити строк; станом на 01.0312001 р. щомісячний розмір страхової виплати повинен становити 124 грн. 59 коп. розрахований з урахуванням 10% втрати професійної працездатності виходячи із середнього заробітку позивача без коригування на час перед ушкодженням здоров»я 911 грн. 88 коп. а з урахуванням підвищених тарифних ставок в липні 2000 р. на коефіцієнт 1.367 середній заробіток для відшкодування шкоди повинен становити 1245 грн. 90 коп.; при здійсненні перерахунків позивачу страхових виплат відповідачем - відділенням виконавчої дирекції Фонду щорічно з 01 березня неправильно застосовувались положення ст. 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. /далі-Закон/, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, та помилково застосувались до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, встановлені постановами правління Фонду соціального страхування від'нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати за даними Державного комітету статистики України.
З такими висновками погодитись не можна, оскільки вони не відпбвІдають вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду відповідно до вимог п. 4 ст. 309 ЦПК Україйи. підлягає скасуванню з ухваленням-нового рішення, виходячи з наступного.
Встановлено, що в період виконання трудових обов"язків у шахті ім.
М. І.Сташкова ОСОБА_2 був травмований 24111.1999 р. і за висновком МСЕК від 27.03.200 р. йому було встановлено10 % втрати професійної працездатності. Наказом від 12.07.2000 р. № 733 йому були призначені фіноразова допомога та щомісячні виплати відшкодування шкоди з розрахунку середньої заробітної плати 712 грн. 07 icon. /а.с. 44/.
Поновлюючи позивачеві строк позовної давності при пред'явленні 19107.2007 р. до ВАТ «Павлоградвугілля» вимог про перерахунок середнього заробітку, з якого розраховано відшкодування шкоди з 07.03.2000 р., суд не зазначив, у чому полягає поважність пропуску встановленого ст. 71 ЦК України 1963 p. трирічного строку звернення до суду за захистом своїх прав та не врахував вимоги п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. і п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
Між тим, 06.07.2000 р. позивач подавав письмову заяву на ім»я директора шахти
ім. МД.Сташкова, в якій зазначив, що він ознайомлений з розміром середнього заробітку
за професією по шахті на лютий 2000 р. у розмірі 712 грн. 97 коп. та просив нарахування відшкодування шкоди здійснити із середнього заробітку у розмірі 1080 грн. 33 коп. /а.с. 115/.
Зазначені обставини свідчать про обізнаність позивача на-час нарахування та на момент початку виплати належних сум відшкодування шкоди призначених відповідно до наказу від 12.07.2000 р. № 733, про те, що розрахунок проведено саме із середньої заробітної плати у розмірі 712 грн. 97 коп.3 того часу ним не було оспорено розмір нарахованих та виплачуваних платежів і колегія суддів не вбачає поважних причин пропуску строку позовної давності та підстав для його поновлення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_2 про перерахунок середнього заробітку перед ушкодженням здоров»я слід
відмовити за пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків - некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Частиною 2 ст. 16 Закону передбаченої безпосередне управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Згідно ч. 7 ст. 17 Закону правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, затверджує інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
Частиною 2 ст. 29 Закону передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування проводиться з 1 березня наступного року.
Згідно з п.п. 4.4.2.-4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат
потерпілим /членам їх сімей/, узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики
України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України від 31.01.2002 р.
№ 7 / діючого на час виникнення спірних правовідносин при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню.
Пунктом 7.7.2. Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам /членам їх сімей/, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 05.12.2005 р. № 83 також передбачалось перерахування страхових виплат з 1 березня на коефіцієнти, що встановлювались правлінням Фонду.
Аналогічна норма міститься і в новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам /членам їх сімей/, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. З 24, згідно з п.п. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування,
які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня перебігання розміру щомісячної страхової виплати проводиться з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду.
Вказаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам /членам їх сімей/ затверджено відповідно до Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 p., до якого внесено зміни Законом України від 23.02.2007 р. № 717-У, що набрав чинності 20.03.2007 p., відповідно до якого п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону України № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. доповнено абзацом двадцятими, яким визначено повноваження
правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
З матеріалів справи вбачається, що відділенням виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Павлограді проводилися перерахування щомісячних страхових
виплат позивачу у відповідності з постановами правління Фонду від 14.03.2002 р. № 15 на
коефіцієнт 1.193, від 04.03.2003 р. № 3 на коефіцієнт 1.182, від 24.02.2004 р. № 5 на
коефіцієнт 1.152, від 28.02.2005 р. № 3 на коефіцієнт 1.238, від 06.03.2006 р. № 3 на
коефіцієнт 1.203, від 28.02.2007 р. № 9 на коефіцієнт 1.183, які було встановлено на
підставі даних Державного комітету статистики України про зростання у попередньому
календарному році середнього розміру заробітної плати у галузях національної економіки,
що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 29 Закону. ''
Таким чином, рішення правління Фонду щодо встановлення коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати затверджено у межах своєї компетенції і вони були обов'язковими для виконання підлеглими підрозділами.
Зважаючи на те, що висновки суду було зроблено з порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону, колегія суддів вважає за необхідне і в цій частині рішення суду скасувати, а в задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області та заяву ВАТ «Павлоградвугілля» про приєднання до апеляційної скарги задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2007 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ВАТ «Павлоградвугілля» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області про розрахунок середнього заробітку та стягнення не донарахованих щомісячних страхових виплат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.