Справа №22ц - 5786/08

Головуючий в І інстанції - Залімська Н.В.

Категорія 41

Доповідач Кузнецов В.О.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2008 року      Колегія суддів судової палати у цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  - Кузнецова В.О.

суддів     - Лаченкової О.В.,  Костюченко Н.Є.,

при секретарі -  Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною   скаргою  ОСОБА_1   на  рішення   Ленінського   районного   суду   м.  Дніпропетровська від 29 травня 2008 року  за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  третя особа - КЖЕП №34,  про вселення,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м.  Дніпропетровська від 29 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені,  його вселено в квартиру АДРЕСА_2 в М. Дніпропетровську на підставі  ст.  ст.  386,  391 ЦК України .

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,  в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м.  Дніпропетровська від 29 травня 2008 року,  та направити справу на новий розгляд. Посилається на те,  що рішення суду є незаконним,  необгрунтованим,  та таке,  що винесене з порушенням матеріального та процесуального права України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  а рішення суду залишенню без змін,  з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено,  та підтверджується матеріалами справи,  що квартира АДРЕСА_1 в М. Дніпропетровську на праві власності належить ОСОБА_2,  ОСОБА_1,  ОСОБА_3 .

Рішенням Ленінського районного суду м.  Дніпропетровська від 23 вересня 2004 року був встановлений порядок користування приміщенням АДРЕСА_2 в М. Дніпропетровську,  згідно якого ОСОБА_2 була виділена у користування житлова кімната площею 11, 5кв.м. ,  а ОСОБА_1,  ОСОБА_3  житлові кімнати площею 17, 9кв.м.  та 9, 6кв.м.  Кухня,  ванна,  туалет,  коридор і вбудовані шафи залишені у сумісному користуванні. Вказаним рішенням суду ОСОБА_1 була зобов'язана усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3. П. вказаною квартирою. Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили.

Згідно виконавчого листа №2-145р було відкрито виконавче провадження та Ленінським ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_1 була зобов'язана не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою. 17 червня 2005 року виконавче провадження було закрите.

На даний час відповідачі чинять ОСОБА_2 перешкоди у користуванні жилою кімнатою,  яка йому була виділена у користування рішенням суду,  про що свідчить відмова відповідачів впустити його до квартири та звільнити житлову кімнату площею 11, 5кв.м. . У зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про вселення .

Ухвалюючи рішення по даній справі суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у відповідності ч.1  ст. 386,   ст.  391 ЦК України.

Згідно  ст.  150 ЖК України громадяни,  які мають у приватній власності будинок ( частину будинку),  квартиру,  користуються ним ( нею ) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Доводи апелянта про посилання суду на  ст. 64 ЖК України у рішенні не відповідає дійсності. Той факт,  що суд не дослідив у судовому засіданні виконавче провадження з виконання попереднього рішення суду про встановлення порядку користування спірною квартирою та усунення перешкод в її користуванні,  та не притягнення до участі у справі в якості 3-ї особи чоловіка відповідачки ОСОБА_5,  не є підставою для скасування рішення суду. Виконавче провадження стосувалося виконання попереднього рішення суду,  позивач не ставив вимог про виселення ОСОБА_5,  останній не набув права власності на спірну квартиру,  а тому у суду не було підстав для притягнення його до участі у справі.

За таких обставин,  судова колегія вважає,  що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин,  правильно застосував зазначені норми матеріального права,  що підлягали застосуванню,  висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  308,  313 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.  Дніпропетровська від 29 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.