Справа № 22ц-6765/08

Головуючий у суді 1 інстанції: Петрюк Т.М.

Категорія 20

Доповідач: Кочкова Н.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

1 жовтня 2008 року     Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Костюченко Н.Є.

Суддів:     Кочкової Н.О.,  Лаченкової О.В.

При секретарі:     Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння недійсним,  визнання договору дарування домоволодіння недійсним та визнання права власності,  -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2007 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 ,  третя особа ОСОБА_5  про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння часткового недійсним у частині прав покупця та визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1. В обгрунтування позову посилається на те,  що вказане домоволодіння вона придбала 16 січня 2004 року у ОСОБА_5  за власні кошти в сумі 1700гр.,  поселилась,  була зареєстрована і проживає у ньому дотепер. Порадившись із донькою ОСОБА_6 та її сином ОСОБА_7,  вони вирішили вказати покупцем у договорі ОСОБА_3,  щоб не витрачати зайві гроші на переоформлення будинку після її смерті. У вересні 2007 року онук повідомив її,  що буде продавати будинок,  оскільки йому потрібні гроші для виплати за вироком суду,  тому вона вимушена звернутись до суду. Посилаючись на  ст.  229 ЦК України просила задовольнити позов.

27 листопада 2007 року позивачка доповнила свої позовні вимоги і просила визнати недійсним і договір дарування спірного будинку від 19 червня 2007 року,  відповідно до якого ОСОБА_3 подарував,  а його дружина ОСОБА_4 прийняла у дар спірне домоволодіння. Позивачка посилається на те,  що будинок є її власністю,  ОСОБА_4 знала про спір,  який існує між нею та онуком,  тому вона не є добросовісним набувачем.  Посилаючись на  ст.  229,  203 ЦК України просила задовольнити позов.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю,  визнано частково недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння від 16 січня 2004 року,  укладений між ОСОБА_5 (від імені якої діяв ОСОБА_8) та ОСОБА_3,  визнано недійсним договір дарування від 19 червня 2007 року,  укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  визнано право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

Додатковим рішенням цього ж суду від 12 серпня 2008 року договір купівлі-продажу визнано частково недійсним у частині покупця,  визнано покупцем ОСОБА_2,  визнано недійсним договір дарування від 19 червня 2007 року,  укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  визнано право власності на жилий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та постановления рішення про відмову у позові,  оскільки суд не врахував,  що ОСОБА_2 не була стороною в договорах,  які вона оспорює,  тому у суду були відсутні підстави для задоволення її позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи,  законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню,  а рішення суду та додаткове рішення суду необхідно скасувати із наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2,  суд першої інстанції виходив із того,  що вона є покупцем спірного домоволодіння,  оскільки домовлялась про його покупку і сплатила його вартість у сумі 1700гр. Але із такими висновками погодитись не можна,  оскільки вони зроблені із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Із договору купівлі-продажу від 16 січня 2004 року,  який посвідчено приватним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу Листопад О.М. ,  вбачається,  що ОСОБА_5 (від імені якої діяв ОСОБА_8) продала,  а ОСОБА_3 купив житловий будинок з надвірними будівлями,  що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с. 7). Право власності покупця зареєстроване КП Верхньодніпровське бюро технічної інвентарізації 24 березня 2004 року (а.с. 8).

Посилання позивачки ОСОБА_2 на те,  що вона помилялась відносно істотних обставин правочину ( ст.  229 ЦК України) - не можуть бути взяті до уваги,  оскільки вона сама у своїх позовних заявах (а.с. 3-5,  48-51),  у судових засіданнях у суді 1 інстанції та в апеляційному суді вказувала,  що оформлення 16 січня 2004 року договору кіпівлі-продажу на онука ОСОБА_3 як на покупця будинку відповідало її волі.

Крім того,  позивачка знала,  що 16 січня 2004 року ОСОБА_3 виступив покупцем до договору купівлі-продажу,  але до суду звернулась лише 12 жовтня 2007 року,  тобто з пропуском передбаченого  ст.  257 ЦК України 3-річного строку позовної давності.

За таких обставин апеляційний суд вважає,  що висновки суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 січня 2004 року у частині покупця,  визнання ОСОБА_2 покупцем спірного домоволодіння,  - не відповідають обставинам справи. Відтак,  немає підстав і для визнання недійсним договору дарування домоволодіння,  укладеного 19 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  оскільки ОСОБА_2 не була стороною вказаного правочину і не являлась власником спірного домоволодіння. На підставі п. 3 ч.1  ст.  309 ЦПК України рішення суду від 29 лютого 2008 року та додаткове рішення від 12 серпня 2008 року слід скасувати,  і постановити нове рішення,  яким ОСОБА_2 у позові відмовити.

Керуючись  ст. . 307,  п. 3 ч.1  ст. 309,  316 ЦПК України,  колегія судців,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_43адовольнити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 12 серпня 2008 року -скасувати.

ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння недійсним,  визнання договору дарування домоволодіння недійсним та визнання права власності - відмовити.

Рішенння набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.