КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 року м. Київ

Єдиний унікальний номер справи № 373/1407/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/3313/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Іванченка М.М.

суддів: Желепи О.В., Рубан С.М.

розглянув у в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

на рішення Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області ухваленого 29 листопада 2018 року в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в приміщенні суду під головуванням судді Залеської А.О.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути заборгованість № б/н від 23 вересня 2010 року в сумі 53595 грн 65 к., яка складається із: заборгованість за кредитом - 4776 грн 79 к., заборгованість по процентам за користування кредитом - 42608 грн 09 к.; заборгованість за пенею та комісією - 3182 грн 41 к.; штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 2528 грн 36 к. А також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 в порядку ч.1 ст.634 та ч.2 ст. 638 ЦК України укладений кредитний договір шляхом прийняття пропозиції та приєднання відповідача до Умов і правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до цього кредитного договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, позивач умови кредитного договору щодо внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 30 квітня 2018 року становить 53595 грн 65 к. Наявність заборгованості, внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позивач підтверджує розрахунком, який додає до позовної заяви.

Рішенням Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2018 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі.

Так скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що при встановленні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.2.3, 2.1.2.4 договору, згідно яких відповідач при укладенні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку. Не погодившись із наданим розрахунком заборгованості суд повинен був надати свій розрахунок.

Так, відповідачем направлено до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах АТ КБ «ПРИВАТБАНК», проте всупереч ч.4 ст.360 ЦПК України не надав докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти до уваги доводи викладені у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний суд ухвалив розглянути дану справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що про недоведеність АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обставин справи щодо наявності у ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №б/н від 23 вересня 2010 року на умовах та розмірах, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 вересня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк відповідно до якої, він отримав кредит, вказавши бажаний кредитний ліміт по платіжній картці кредитка «Універсальна» Gold у розмірі 200 грн.

Згідно інформації викладеній у вказаній заяві, ОСОБА_1 висловив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Позивач вказує, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодився відповідач при підписанні заяви на отримання кредиту, оскільки не містять підпису ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений саме з цими Умовами.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки

Проте такі твердження скаржника є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що відповідач уклав договір кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на картку в розмірі 5000 грн.

При цьому, із анкети-заяви вбачається що у графі бажаний ліміт кредитування зазначено 200 грн (а.с 11), а тому посилання позивача на те, що відповідач отримав кредит у виді визначеного в договорі ліміту у розмірі 5000 грн спростовуються наявною в справі копією анкети-заяви.

Також, скаржник вказує, що не погодившись із наданим розрахунком заборгованості суд повинен був надати свій розрахунок апеляційним судом вказані доводи вважаються необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду копії наступних документів: розрахунок заборгованості відносно ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2018 року, який підписаний представником банку без зазначення прізвища, імені та по батькові та його посади (а.с.8-10); анкета - заява ОСОБА_1 від 23 вересня 2010 року (а.с.12); довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» (а.с. 11); Витяг із Умов і Правил надання банківських послуг від 6 березня 2010 року ( а.с.13-36); копія паспорта відповідача (а.с. 37).

Позивачем, до дати ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не надано будь-яких інших документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитного ліміту у розмірі 5000 грн.

Отже, з розрахунку заборгованості не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення даного розрахунку справа не містить. Не зрозуміло на яких підставах позивачем нараховано заборгованість по процентам за користування кредитом, сума якої є завищеною та неспівмірною із самою сумою кредиту. Крім того, розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Апеляційним судом не може прийматись до уваги надані позивачем разом із відповіддю на відзив виписки по особовому рахунку (а.с. 70-120), які були подані 6 грудня 2018 року, тобто після ухвалення судом оскаржуваного рішення, оскільки клопотання про приєднання нового доказу позивачем не заявлено, доказів неможливості подання виписки по кредитному рахунку відповідача до суду першої інстанції позивачем не було надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення, а у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не ставиться питання про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.

Рішення Переяслав -Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України..

Головуючий суддя:

Судді: