АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2009 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі: Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7 про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2006 році ОСОБА_6 зайняв у її чоловіка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, гроші у сумі 2000 доларів США, та зобов’язався повернути їх у строк до 01 квітня 2007 року, про що була складена розписка. Проте, у визначений у розписці строк, відповідач гроші не повернув. Позивачка зазначає, що оскільки вона є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка, то має право вимоги стягнення 2000 доларів США, що еквівалентно 15400 грн., оскільки між відповідачем на ОСОБА_9 був укладений договір займу відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України. 07 квітня 2009 року позивач доповнила та уточнила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача 3% річних за невиконання зобов’язань за період з 01 жовтня 2006 року по 01 квітня 2009 року, що складає 1155 грн., а разом 16555 грн., крім того просила стягнути судові витрати у розмірі 235 грн. та витрати на юридичну допомогу у розмірі 300 грн. В подальшому ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги, вказавши про те, що відповідач сплатив їй 200 доларів США, з посиланням на норми сімейного законодавства, і просила стягнути суму боргу з урахуванням сплаченого боргу.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 16 жовтня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Повернено з бюджету ОСОБА_5 надлишково сплачений судовий збір у сумі 55 грн. 48 коп.
ОСОБА_5 не погодилася з таким судовим рішенням та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване нею судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що висновки суду про отримання ОСОБА_7 суми боргу не відповідають матеріалам справи. Крім того, з заяви ОСОБА_7 вбачається, що відповідач не надавав їй грошей, але судом вказана обставина не була взята до уваги, і висновок про отримання нею грошей зроблений судом на підставі припущень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав .
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що з розписки ОСОБА_7, яка є спадкоємцем за законом, виданої у відповідності до ч.1 ст. 545 ЦК України, сума боргу відповідачем сплачена їй у повному обсязі. Суд вказав, що пояснення ОСОБА_7 про те, що розписка, про отримання грошових коштів від ОСОБА_6, була написана під тиском останнього і у зв’язку з її неграмотністю, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки нею не надано доказів тиску на неї з боку відповідача або інших осіб та вона не зверталася до органів внутрішніх справ або прокуратури з приводу незаконних дій відповідача або інших осіб і вона є повнолітньою дієздатною особою, яка здатна осмислювати свої дії та їх наслідки. Також судом не прийняті до уваги доводи позивача та її представника, що борг на підставі норм Сімейного кодексу України підлягає поверненню тільки їй, оскільки доказів того, що гроші були спільними, як і доказів того, що ОСОБА_9 не мав власних заощаджень не надала. Суд зазначив, що протягом усього часу розгляду справи позивач давала суперечливі пояснення, щодо походження грошей, посилаючись у тому числі не те, що ці гроші були її власністю, оскільки отримані нею від продажу квартири АДРЕСА_1. В той же час угоду не оспорює, вказує, що гроші передавались ОСОБА_9, що є доказом того, що саме він є власником переданих грошей, а зобов’язання по поверненню грошей входило в спадкову масу після смерті ОСОБА_9
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 була складена розписка про отримання від ОСОБА_9 боргу у розмірі 2000 доларів США, які він зобов’язався повернути до 01 квітня 2007 року (а.с.6). З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 грудня 2006 року вбачається, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 22 серпня 2000 року ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є чоловіком та дружиною (а.с.7). З спадкової справи вбачається, що до Ленінської нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 звернулися дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_7( а.с.21,22).
З розписки від 02 березня 2009 року вбачається, що ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_6 суму боргу 2000 доларів США в рахунок погашення боргу за розпискою від 01 вересня 2007 року, яка була надана її батьку ОСОБА_9 (а.с.64).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що борг повернуто особі, яка є спадкоємцем і подала заяву про прийняття спадщини і відповідно до ст.541, 542 ЦК України відповідач надав належні докази сплати боргу у повному обсязі.
Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. К ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що третьою особою не надано доказів на підтвердження тиску на неї з боку відповідача або інших осіб з приводу написання розписки про отримання грошей, оскільки з наданої до апеляційного суду постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 листопада 2009 року вбачається, що в порушенні кримінальної справи по факту шахрайства, відносно ОСОБА_6 відмовлено, за відсутністю складу злочину.
Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 ЦПК України.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного нею рішення не вбачається.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2009 року відхилити.
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді: