АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 липня 2006 року він уклав з ОСОБА_6 договір оренди, згідно якого відповідач надає в тимчасове володіння та користування виробничу базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, строком на шість місяців з умовою автоматичної пролонгації договору, якщо ні одна зі сторін не сповістила другу сторону про розірвання договору. З червня 2006 року до початку 2008 року ОСОБА_5 на виробничій базі, яку він орендував у відповідача, здійснював господарчу діяльність, пов’язану з заготовкою, зберіганням та реалізацією твердого палива – вугілля, для чого завіз на територію бази майно. Наприкінці грудня 2008 року ОСОБА_6 в усній формі у присутності ОСОБА_8 заявив, що він розриває, укладений між ними та ОСОБА_5 договір, і він повинен вивезти з бази належне йому майно та вимагав передачі йому ключів від приміщень бази, і після передачі ключів і до теперішнього часу позивач не має можливості забрати належне йому майно, оскільки його не допускають на територію бази. Позивач неодноразово звертався з заявами на протиправні дії ОСОБА_6 до органів внутрішніх справ – Кіровського РВВС ГУ МВС України в АР Крим, проте отримав постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідача за признаками злочину передбаченого ст.190 КК України. ОСОБА_5 також зазначає, що діями ОСОБА_6 по утриманню його майна порушено право власності, а саме його право розпоряджатися майном. Позивач просив зобов’язати відповідача повернути майно, що належить йому на праві власності: двигун завантажувача №НОМЕР_1, пересувні автомобільні ваги марки РП-30Ш №7712, 30.06.2006 року випуску, зварювальний апарат промислового типу, розрахований на одно- та трьохфазний струм, орендований 04.05.2007 року у ОСОБА_9 за договором оренди № 001-09, цифровий супутниковий приймач «Cosmosat 7400» із додатковим дзеркалом вартістю 520 грн., бойлер та газову поверхню вартістю 800 грн. кожні, холодильник «LG GC – 249S» вартістю 1700 грн., кольоровий телевізор «LG 29 FS» вартістю 1199 грн., пральну машину« LG» вартістю 1430 грн., диван «Вероніка» бордового кольору вартістю 750 грн., диван «Вероніка» бежевого кольору вартістю 750 грн., кухню 2,6 «Імпульс» голубого кольору вартістю 1680 грн., шафу 4-х дверну «Венера» кольору вільхи вартістю 800 грн., ліжко 1,60 «Венера» кольору вільхи вартістю 700 грн., комод «Венера» кольору вільхи вартістю 300 грн., пилосос з водним фільтром бірюзового кольору, лазерний принтер та сканер, комп’ютерний стіл та полицю на підлогу, два дивана красного і сірого кольору.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 09 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Зобов’язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 пересувні автомобільні ваги марки РП-30Ш №7712, 30.06.2006 року випуску, зварювальний апарат промислового типу, цифровий супутниковий приймач «Cosmosat 7400» із додатковим дзеркалом вартістю 520 грн., холодильник «LG GC – 249S» вартістю 1700 грн., кольоровий телевізор « LG 29 FS» вартістю 1199 грн., диван «Вероніка» бордового кольору вартістю 750 грн., диван «Вероніка» бежевого кольору вартістю 750 грн., кухню 2,6 «Імпульс» вартістю 1680 грн., ліжко 1,60 «Венера» вартістю 700 грн., лазерний принтер.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 17 листопада 2009 року доповнена резолютивна частина вказаного рішення, та викладена у наступній редакції: у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 428 грн. 99 коп.
Представник відповідача – ОСОБА_7 не погодився з основним судовим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення скасувати та прийняти нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що факт придбання майна позивачем, не є законною підставою вважати себе власником речі. В даному випадку він діяв на території бази виключно як представник або повірений в інтересах відповідача ОСОБА_6, який за всіма угодами був єдиним набувачем прав власності цього майна, а ОСОБА_5 мав речове право на чуже майно – право володіння, про що йдеться в ст.397 ЦК України. Апелянт також зазначає, що наявність у позивача первинних документів, які підтверджують купівлю різного обладнання, побутової та оргтехніки виникла тоді, коли він разом з ОСОБА_10, викрали їх з території бази у присутності ОСОБА_11 та охоронця ОСОБА_12
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник не довили заявлених позовних вимог в повному обсязі, а представник відповідача не надав суду доказів, які обґрунтовують його доводи, відносно того, що все майно, що знаходиться на виробничій базі належить ОСОБА_6 та придбано за його кошти, що є їх обов’язком відповідно до засад змагальності процесу, встановлених ст. 10 ЦПК України. Суд вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню в тій частині, в якій підтверджені письмовими доказами.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61цього Кодексу.
З договору оренди від 01.06.2006 року, укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вбачається, що відповідачем передано позивачу у тимчасову у власність і користування Промислову базу, розташовану у смт.Кіровське, вул.Залізнична, 2.
З вищевказаного договору витікає, що відповідачем не передавалося будь-яке майно позивачу, яке б знаходилося на Промисловій базі, а доказів про укладення інших договорів відносно спірного майна матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_5 діяв на території бази як представник або повірений в інтересах відповідача і ОСОБА_6 був набувачем прав власності майна не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження твердження апелянта.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що майно, яке суд зобов’язав апелянта повернути позивачу, дійсно належить останньому, оскільки придбання вказаного майна підтверджено належними доказами, якими є накладні, товарні чеки видані на ім’я ОСОБА_5 , договір оренди, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на пересувні автомобільні ваги марки РП-30Ш, розписками(а.с.8-24).
Знаходження спірного майна на території Промислової бази підтверджено постановами про відмову у порушенні кримінальної справи(а.с.26-27, 29-30).
Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. К ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не ґрунтуються на законі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та скасування оскаржуваного ним рішення не вбачається.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2009 року відхилити.
Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді: