АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2009 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Авраміді Т.С.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа Відділ державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим, про стягнення витрат, пов’язаних з виконанням рішення суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа Відділ державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим, про стягнення з відповідача двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій в сумі 22065грн. 74коп., пов’язаних з виконанням рішення Керченського міського суду АР Крим від 20.12.2007 року, яким на ОСОБА_6 було покладено обов’язок по зносу самовільно побудованої прибудови до АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовани тим, що впродовж 2008-2009 років ОСОБА_6 добровільно не виконував рішення суду, у зв’язку з чим ВДВС запропонувало позивачу, за його власні грошові кошти, виконати рішення суду. 24 квітня 2009 року позивач уклав договір з ТОВ «Моноліт» по зносу незаконно побудованої прибудови відповідача, про що було складено кошторис на суму 8430грн. В зв’язку з цим, позивач уклав кредитний договір з банком на 8000грн. по якому сплатив відсотки 961 грн. 42коп. і проценти 2071 грн.45 коп., а всього 11032 грн. На підставі ст.1166 ч.1 ЦК України, ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» просив суд стягнути двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій, а також витрат на допомогу адвоката у розмірі 500грн. і судові витрати.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 вересня 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 10371грн. 45коп., судові витрати 223грн. 71коп., витрати на допомогу адвоката 500грн., а всього 11095грн.16коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_6 не погодився з судовим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення скасувати, ухвалити по справі нове рішення про відмову у позові ОСОБА_5 В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що судом були порушені вимоги ст. 11, 179, 185 ЦПК України та не враховано положення ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої грошові кошти необхідно вносити на депозитний рахунок ВДВС і останній повинен укладати договір на виконання робіт з фірмою «Моноліт», що ОСОБА_5 не було зроблено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання , перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 грудня 2007 року, яке залишено буз зміни ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 18 березня 2008 року, на ОСОБА_6 було покладено обов’язок по зносу самовільно збудованої прибудови до АДРЕСА_1. У січні 2009 року державним виконавцем ВДВС КМУЮ АР Крим було відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду і запропоновано ОСОБА_6 згідно статей 24, 76 Закону України «Про виконавче провадження» виконати рішення суду добровільно, що ним не було зроблено. Для примусового виконання рішення суду державним виконавцем була залучена будівельна компанія ТОВ «Моноліт», яка склала кошторис по зносу самовільної будівлі на суму 9430грн. Державним виконавцем сторонам по справі було запропоновано авансувати витрати на проведення виконавчих дій і оскільки, ОСОБА_6 відповіді не надав, то ОСОБА_5 надав згоду на авансування робіт і уклав договір з ТОВ «Моноліт» та сплатив всі необхідні витрати. Суд вказав, що відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Суд вказав, що підлягають стягненню витрати по демонтажу самовільної будови у розмірі 9430 грн. і комісія банку у розмірі 141,45грн., оскільки позивач змушений був отримати грошові кошти за кредитним договором з банком. Також відповідно до статей 84, 88 ЦПК України суд стягнув судові витрати 723 грн. 71коп., які складаються з судового збору 103,71грн., витрат на правову допомогу у розмірі 500грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до частини 1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно позивачем понесені витрати на виконання рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 грудня 2007 року у вказаному розмірі, які він отримав за кредитним договором, що є прямими збитками. Вказані витрати підтверджуються кошторисом на виконання робіт по демонтажу самовільно збудованої прибудови, складеним ТОВ «Моноліт», яке має право на виконання будівельних робіт та банківськими документами, які підтверджують отримання кредиту позивачем, у розмірі який стягнув суд.
Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на порушення ОСОБА_6 та ВДВС Керченського МУЮ АР Крим вимог Закону України «Про виконавче провадження» і внесення грошових коштів не на депозитний рахунок ВДВС, а безпосередньо ТОВ «Моноліт», є неспроможними та такими, що не тягнуть за собою скасування рішення суду, оскільки апелянту неодноразово було запропоновано виконати рішення суду добровільно, що ним не було зроблено, а окрім того ним не оскаржувалися дії ВДВС по виконанню рішення Керченського міського суду АР Крим від 20 грудня 2007 року, а грошові кошти, витрачені на примусове виконанню вказаного рішення суду ОСОБА_5 були сплачені за пропозицією ВДВС Керченського МУЮ АР Крим, який запропонував позивачу сплатити їх для зносу самовільно збудованої прибудови, а питання про відшкодування збитків вирішити у судовому порядку шляхом стягнення їх з ОСОБА_6
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування оскаржуваного ним рішення не вбачається.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Судді: