АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-140/2010
Категорія 46 Головуючий по 1 інстанції
Демчик Р.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2010 року м.Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі: Кияниченко Л.С.
адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4
позивача ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розподіл спільного майна подружжя, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з жовтня 1996 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_6 Під час спільного проживання в шлюбі вони придбали за спільні кошти автомобіль ВАЗ 2103, автомобільний гараж в авто кооперативі «Фара», автомобільний причіп. Все це майно вона оцінює в 82000 гривень. Крім того, на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_6 мав у власності недобудований житловий будинок в АДРЕСА_2. За період спільного проживання в шлюбі ними покращено дане будинковолодіння та виконано робіт на загальну суму 45350 гривень. Також в період перебування в шлюбі ними було придбано в квартиру майна, яке зазначено в позовній заяві на суму 7810 гривень, майна на суму 13930 гривень відповідач забрав самовільно. В період шлюбу сторонами придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідач змінив замки на вхідних дверях в квартиру і не впускає її до квартири, в зв’язку з чим вона вимушена тимчасово проживати у дочки. Так як відповідач має інше житло, без її дозволу розпорядився частиною спільного майна, то вважає, що право власності на однокімнатну квартиру повинно бути визнано за нею, а право відповідача на частину в даній квартирі повинно бути припинено, компенсувавши вартість його частки в квартирі вартістю майна, яким він самовільно розпорядився – автомобілем та автогаражем. Інше майно розділити між ними, врахувавши вартість майна, яку вже відповідач забрав собі до судового рішення.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково та проведено розподіл спільного майна подружжя. В частині припинення права власності ОСОБА_6 на частину в квартирі в позові відмовлено. Вирішено питання про повернення судових витрат.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2009 року змінити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, та постановити нове рішення, яким повністю задоволити її позовні вимоги про визнання за нею права власності на однокімнатну квартиру та припинення в ній права власності відповідача за рахунок компенсації самовільно проданого ним майна.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розподілу спільного майна подружжя – автомобіля ВАЗ, автогаража та в частині припинення права власності відповідача на частину однокімнатної квартири.
Вирішуючи питання про розподіл спільного майна подружжя, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку та розділив наявне спільне майно подружжя, порядок та умови якого не оскаржують сторонами по справі.
Сторони перебували в шлюбі з жовтня 1996 року по березень 2006 року. Під час шлюбу 18.04.2000 року ними було придбано автомобіль ВАЗ 2103, 1980 року випуску. 12.07.2005 року ОСОБА_6 продав зазначений автомобіль своєму синові ОСОБА_7 за договірною ціною, яка не зазначена в договорі купівлі-продажу. Кошти від продажу автомобіля згідно показів відповідача були нами витрачено на потреби сім’ї, так як після продажу автомобіля сторони ще вісім місяців перебували у шлюбі. Даний договір купівлі-продажу автомобіля позивачка не оспорює.
Що стосується позовних вимог в частині розподілу гаража в кооперативі «Фара», то ОСОБА_6 не продавав даний гараж, а переуступив своє членство в автокооперативі. Свідоцтво про право власності на гараж ОСОБА_6 не отримував. Договір купівлі-продажу гаража не укладався, так як даний договір відповідно ст. 658 ЦК України укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. На передачу своїх прав на членство в автокооперативі згода іншого члена сім’ї не потребується.
Позовні вимоги в частині припинення права власності ОСОБА_6 на його частку в квартирі регулюється ст. 365 ЦК України. Так як ОСОБА_5 не виконала умов, при яких можливе припинення права власності іншого співвласнику на річ, яка є неподільною та не внесла попередньо вартість цієї частка на депозитний рахунок суду, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив її в задоволення позовних вимог в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував вимоги ст. 365 ЦК України є безпідставними, так як позивачка не просила в суду провести розподіл спільного майна подружжя та виділити її у власність однокімнатну квартиру, а просили припинити в даній однокімнатній квартирі право власності відповідача. Припинення права власності в спільному майні нормами СК України не передбачено.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не відповідають дійсності. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам та наданим сторонами доказам. Доводи апелянта не обґрунтовані на законі, не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції. При таких обставинах апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2009 року відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя В.І.Ювшин