Справа № 22ц-20111/10 Головуючий у першій
Категорія № 26 (1У) інстанції – Свістунова О.В.
Доповідач – Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ляховської І.Є.
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі – Іванюк О.В.,
за участю – позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Федорової Ганни Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_3, який діє інтересах ОСОБА_2, та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа відкрите акціонерне товариство «Центральний гічничо – збагачувальний комбінат», про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди, компенсації та моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,( надалі- ВАТ «КЗРК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, ( надалі –Відділення Фонду), третя особа – відкрите акціонерне товариство «Центральний гічничо – збагачувальний комбінат», про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації та моральної шкоди, який в ході розгляду справи неодноразово уточнював, доповнював та змінював та в останній редакції просив суд стягнути з Відділення Фонду на його користь одноразово заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01 квітня 2001р. по 01 квітня 2009р. в сумі 32 580 грн.51коп., та щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 965 грн. 20коп., починаючи з 01 квітня 2009р; Стягнути з ВАТ «КЗРК» у відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав у розмірі 5000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково; на його користь з Відділення Фонду стягнуто заборгованість по щомісячних страхових виплатах відшкодування втраченого заробітку за період з 01 квітня 2001р. по 01 квітня 2009р. в сумі 32 580 грн.51коп., та щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 965 грн. 20коп., починаючи з 01 квітня 2009р. до зміни обставин, що є підставою для перерахунку чи припинення виплат. Стягнуто в Відділення Фонду витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 грн.50 коп. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Додатковим рішенням суду від 01 жовтня 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ «КЗРК» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав позивача, що тягнуть матеріальну шкоду та пов’язані з нею моральні страждання, у розмірі 5000 грн. та в частині позовних вимог щодо визнання загальновідомими обставинами наявність моральних страждань людини при заподіянні шкоди здоров’ю порушенні відносно неї права та спричиненні їй моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови в задоволені позову про визнання загальновідомими обставинами наявність моральних страждань людини при заподіянні шкоди здоров’ю, порушенні відносно неї права та спричиненні їй матеріальної шкоди та стягнення з ВАТ «КЗРК» у відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав позивача, що потягли матеріальну шкоду та пов’язані з нею моральні страждання у розмірі 5000 грн. скасувати, та ухвалити нове рішення по суті цим позовних вимог до ВАТ «КЗРК», оскільки судом порушені норми матеріального права. Судом застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини і не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відділення Фонду в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в повному обсязі і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, змінюючи розмір щомісячних виплат, суд не перевірив чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача, судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів, що призвело до неправильного вирішення спору.
В запереченнях на апеляційну скаргу Відділення Фонду, представник позивача – ОСОБА_3 вважає, що відповідачем не наведено законних підстав для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_2 тривалий час з 14.04.1981 року по 11 квітня 1995 року працював на шахті ім. Орджонікідзе рудоуправління ім. В.І. Леніна виробничого об’єднання по видобутку залізних руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ВАТ «КЗРК».
Висновком МСЕК від 21.02.1995 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, висновком МСЕК від 26.04.2004 року встановлено 35% втрати професійної працездатності – безстроково.
Згідно наказу по шахті ім. «Орджонікідзе» № 71 від 06.03.1995 року позивачу були призначені щомісячні виплати відшкодування шкоди виходячи із середнього заробітку у розмірі 13396700 крб.. Наказом № 445 від 03.11.1997 року відповідач перерахував позивачу середньомісячний заробіток з урахуванням коефіцієнту підвищення тарифних ставок 3.0(з 01.02.1995 року), у розмірі 217грн.23коп., проти чого позивач не заперечував.
В подальшому ВАТ “КЗРК” проводило коригування суми відшкодування шкоди на коефіцієнти фактичного підвищення середньої заробітної плати за професією позивача. На момент передачі особової справи позивача до Відділення Фонду сума страхової виплати склала 108 грн.62коп. і була перерахована відповідачем відповідно до постанов правління Фонду від 14.03.2002 року № 3; 04.03.2003 року № 3; 24.02.2004 року № 5; 25.02.2005 року № 3; 06.03.2006 року № 328.02.2007р оку № 9; 28.02.2008 року № 2; 26.02.2009 року № 2 відповідно на коефіцієнти - 1,193; 1,182; 1,152; 1,238; 1,203; 1.183; 1.125; 1.063.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.04.2001 року по 01.04.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що, адміністрацією відповідача невірно коригувалися суми відшкодування шкоди. Після передачі особової справи позивача Відділенню Фонду, останнє також неправильно виплачувало позивачеві страхові суми.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна виходячи із наступного.
Відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність перерахунку призначених позивачеві підприємством сум відшкодування шкоди, починаючи з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року на коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів): 2.5 – з 01.01.1996 року, 1,25 - з 01.06.1997 року, 1,217 - з 01.05.2000 року.
Суд не застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок: 1.3- з 01.01.1998 року; 1.265- з 01.06.1999 року; 1.265- з 01.01.2000 року з тих підстав, що щомісячні виплати позивача при застосуванні зазначених коефіцієнтів у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності перевищить середній заробіток по професії позивача у місяці підвищенні тарифних ставок на зазначені коефіцієнти. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на доводи представника відповідача про те, що після введення договірної заробітної плати ідеального підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактично не проводилось у зв’язку з тим, що при підвищенні тарифних ставок змінювалася структура заробітної плати.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до спільної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів підприємства від 20.01.1996 року № 1\6 на підприємстві з 01.01.1996 року тарифні ставки були збільшені у 2,5 рази без збільшення заробітної плати працюючих.
З 01.06.1997 року згідно спільної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів підприємства від 21.05.1997 року № 3\91\06 на підприємстві тарифні ставки були збільшені у 1,25 рази без збільшення заробітної плати працюючих.
З 01.01.1998 року відповідно до спільної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів підприємства від 25.12.1997 року № 6\195 «Про перегляд структури заробітної плати» тарифні ставки були збільшені в 1,3 рази без фактичного росту заробітної плати.
З 01.07.1999року згідно постанови адміністрації і профспілкового комітету тарифні ставки були збільшені в 1.265 рази, з 01.01.2000 року тарифні ставки згідно спільної постанови адміністрації і профспілкового комітету були збільшені в 1.226; з 01.05.2000 року відповідно до наказу №159 від 29.05.2000 року тарифні ставки були збільшені в 1.217 рази, в той час, як по підприємству фактичне збільшення заробітної плати відбулося на коефіцієнти, відповідно - 1,15; 1,1 та 1,193.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для перерахунку суми відшкодування шкоди позивачеві у зв’язку з ушкодженням здоров’я, починаючи з 01.01.1996 року по 01.04.2001 року.
Беручи до уваги, що на час передачі особової справи до Відділення Фонду, ВАТ «КЗРК» правильно визначив розмір щомісячних виплат відшкодування шкоди позивачу, у суду першої інстанції не було підстав для перерахунку страхових виплат, починаючи з 01 квітня 2001 року, стягнення з Відділення Фонду на користь позивача заборгованості за період з 01.04.2001 року по 01.04.2009 року в сумі 32580 грн. 51коп. та визначення розміру щомісячних страхових виплат в сумі 965грн.20 коп., починаючи з 01.04.2009 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення страхових виплат.
У зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог ч.1 п. 3 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог до ВАТ «КЗРК» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав позивача, що тягнуть матеріальну шкоду та пов’язані з нею моральні страждання, у розмірі 5000 грн. та в частині позовних вимог щодо визнання загальновідомими обставинами наявність моральних страждань людини при заподіянні шкоди здоров’ю порушенні відносно неї права та спричиненні їй моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені цих позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження цих позовних вимог.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 щодо незаконної відмови позивачу у задоволені цієї частини позову, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на Законі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 – відхилити.
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2009 року в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.04.2001 року по 01.04.2009 року в сумі 32580грн.51 коп. та щомісячних виплат у відшкодування втраченого заробітку в сумі 965грн.20 коп., починаючи з 01.04.2009 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок або припинення страхових виплат скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: