Справа № 22ц-20089/10 Головуючий у першій інстанції
Категорія 52 (1) Ан О.В.
Доповідач Турік В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
20 січня 2010 року колегія суддів судової палати апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого-судді Савіної Г.О.
Суддів Турік В.П., Братіщевої Л.А.
При секретарі Бондаренко І.В.
за участю позивача - ОСОБА_2,
представника ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» - Голубенко Віктора Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 07 квітня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати за березень, квітень 2006 року та відшкодування моральної шкоди, -
В с т а н о в и л а:
25.04.06 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (далі-ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати за березень-квітень 2006 року та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 10.01.1974 року працювала електромонтером у відповідача. 07.04.2006 року була звільнена за ст.40 п.1 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки за 31 рік роботи вона не притягалась до дисциплінарної та адміністративної відповідальності. Кожен день ходила на роботу, трудову дисципліну не порушувала, але після поновлення її на роботі Апеляційним судом Дніпропетровської області директор її до роботи не допускав, заробітну плату за березень, квітень 2006 року їй не платили і в уточненій від 05.05.2006 року позовній заяві вказала, що звільнена 07.04.2006 року за ст.40 п.3 КЗпП України незаконно, просила поновити її на роботі в диспетчерську службу на посаду водія-електромонтера зі змінним графіком в Криворізькі міські електричні мережі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 58 408 грн., заробітну плату за березень-квітень 2006 року та моральну шкоду 10 000 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 07 квітня 2009 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення, вважає, що рішення ухвалено незаконно, суд при ухваленні рішення не прийняв до уваги, що при її звільненні були порушені вимоги трудового договору.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення законним та просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у відповідача з 1974 року на посаді водія електромонтера та була звільнена за наказом № 136 б/34 від 06.04.2006 року за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов*язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач, не порушуючи вимог ст.149 КЗпП України за чергове порушення позивачкою 09.03.2006 року трудової дисципліни звільнив її з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зі змінами та доповненнями за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов*язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або знятості достроково (ст.151 КЗпП ) і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Судом встановлено, що наказ за № 136 б/34 від 06.04.2006 року про звільнення ОСОБА_2 за ст.40 п.3 КЗпП України з 07.04.2006 року відповідає нормам трудового законодавства.
Так, ОСОБА_2 09.03.2006 року скоїла дисциплінарний проступок, не з*явившись на засідання комісії для проходження повторної перевірки знань, про що була попереджена та надати письмові пояснення щодо причин неявки на засідання комісії відмовилась (а.с.120,121,122 т.1).
Своєю відмовою здавати іспит по повторній перевірці знань 09.03.2006 року ОСОБА_2 скоїла дисциплінарний проступок у вигляді порушення нею п.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» та п.2.9. Посадової інструкції водія-електромонтера ОВБ. До скоєння ОСОБА_2 дисциплінарного проступку 09.03.2006 року, за який вона була звільнена 06.04.2006 року, ОСОБА_2 неодноразово притягалась до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується наказами (а.с.150 т.1,156 т.1). Жодне із зазначених дисциплінарних стягнень ОСОБА_2 не оскаржувала і на момент її звільнення жодне з них не було ані зняте, ані погашене за спливом часу. Звільнення ОСОБА_2 проводилось за згодою профспілкової організації (а.с.143-146 т.1).
Тобто ОСОБА_2 була звільнена без порушення чинного трудового законодавства.
Колегія суддів погоджується також з висновками суду щодо відмови позивачу у стягненні заробітної плати за березень, квітень 2006 року. Як вбачається з матеріалів справи заробітна плата ОСОБА_2 за березень, квітень 2006 року була перерахована платіжними дорученнями № 615 від 24.03.2006 року (а.с.13а т.2), № 731 від 07.04.2006 року та № 1049 від 12.05.2006 року (а.с.123-124 т.1).
Відмовляючи позивачу в частині позовних вимог у стягненні моральної шкоди, суд вірно дійшов до висновку про відмову у зв*язку з правильним звільненням ОСОБА_2, відповідно до вимог чинного законодавства та не порушення відповідачем прав позивача.
Доводи ОСОБА_2, що накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності ніхто з керівників не показував та не знайомив і взагалі вона про них не знала, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме Актом від 16.05.2005 року (а.с.151)т.1, копією наказу (а.с.156 зв. т.1), а наказ від 09.03.2006 року взагалі не видавався.
Інші доводи позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 07 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: