АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1468-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Морозова Л.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:

Головуючого, судді         Ломанової Л.О.,

        суддів             Притуленко О.В.,

                    Кустової І.В.,

при секретарі             Рєзниченку А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства Київського виробничого об’єднання «Артембуд» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації за втрату частини заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Судацького міського суду АР Крим від  28 вересня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства Київського виробничого об’єднання «Артембуд» (далі – ДП «Артембуд») про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації за втрату частини заробітної плати.

Вимоги позову мотивувала тим, що працювала у відповідача до 16 січня 2004 року коли була звільнена за власним бажанням. На час звільнення їй не була виплачена заробітна плата за період з 01 січня 2002 року по 28 лютого 2004 року в розмірі 12 448, 63 грн. Зазначає, що вказана заборгованість не виплачена і на час пред’явлення позову.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від  28 вересня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений частково – стягнуто з відповідача на користь позивачки заборгованість з заробітної плати за період з 01 січня 2002 року по 28 лютого 2004 року в розмірі 12448, 63 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вважаючи вказане судове рішення незаконним, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку і компенсації за втрату частини заробітної плати та ухвалити нове рішення в цій частині – про задоволення цих позовних вимог.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована порушенням судом першої інстанції вимог матеріального права, оскільки сума компенсації за втрату частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати розрахована позивачем відповідно до офіційних джерел, затверджених Держкомстатом України. Позовні вимоги про стягнення   середнього заробітку за затримку розрахунку не обмежуються строком позовної давності тому, що відносяться до заробітної плати, своєчасно не виплаченої відповідачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала на Державному підприємстві Київського виробничого об’єднання «Артембуд» з 26 квітня 1989 року по 16 січня 2004 року (а.с.4). При звільненні з нею не було проведено розрахунку з заробітної плати, розмір заборгованості за період з 01 січня 2002 року по 28 лютого 2004 року складає 12448, 63 грн. (а.с.6).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позову у частині стягнення заробітної плати, оскільки відповідач не виплатив позивачці заробітну плату у встановлені трудовим законодавством строки, а її розмір підтверджується довідкою відповідача. Також, суд дійшов висновку про те, що вимоги щодо стягнення компенсації не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять даних щодо індексів споживчих цін наростаючим підсумком. Відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходив з того, що позивачкою пропущений строк звернення до суду з відповідною вимогою.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості з заробітної плати не   оскаржується.  

З висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення на користь ОСОБА_3 суми середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації за втрату частини заробітної плати колегія суддів погодитись не може, виходячи з такого.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 (далі – постанова ВСУ № 13) «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 було звільнено з роботи  16 січня 2004 року, у день звільнення та на час її звернення до суду остаточного розрахунку з позивачем проведено не було (а.с.4 зворот, 5). За таких обставин  колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог, обґрунтованих нормами статті 117 КЗпП України у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі – Порядок).

Враховуючи цей Порядок, розмір середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку з позивачкою  складає 34 770 грн. 12 коп., яку розраховано з  середньоденної заробітної плати (23грн. 43 коп.) помноженої на 1484 робочих днів ( за період з дня звільнення - 17 січня 2003 року по день ухвалення  рішення  - 25 листопада 2009 року).

Також, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги щодо стягнення компенсації не підлягають задоволенню, у зв’язку з відсутністю відповідних даних Держкомстату України, оскільки матеріали справи містять розрахунок відповідача з цього питання (а.с. 7), який не суперечить вимогам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159.

Враховуючи, наведене колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Крім того, судом першої інстанції при вирішенні спору не були дотримані роз’яснення, що містяться пункті 6 постанови ВСУ № 13, згідно з якими при задоволенні вимог про оплату праці суд визначає суму, яка підлягає стягненню, без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для його скасування у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації та ухвалення нового в цій частині.

Відповідно до вимог статті 88 цього Кодексу, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись статтями 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від  28 вересня 2009 року у частині відмови у позові ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, компенсації за втрату частини заробітної плати та  стягнення з Державного підприємства Київського виробничого об’єднання «Артембуд» судового збору в дохід держави 124 грн. 48 коп. – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства Київського виробничого об’єднання «Артембуд»  про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації за втрату частини заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Київського виробничого об’єднання «Артембуд» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 34 770, 12 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати у сумі 15961, 82 грн., зазначивши, що вказані суми визначені без урахування податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства Київського виробничого об’єднання «Артембуд» у дохід держави судовий збір в сумі 631, 80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Зазначити, що на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума заборгованості з заробітної плати 12 448, 63 грн. без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді: