АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1432-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Бриндя М.А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

09 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Ломанової Л.О.,

суддів                 Притуленко О.В.,

Кустової І.В.

при секретарі             Рєзниченку А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосій цивільну справу за заявою Садовської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, заінтересована особа –Нижньогірське районне управління водного господарства, про передачу безхазяйного майна в комунальну власність, за апеляційною скаргою Садовської сільської ради Нижньогірського району АР Крим на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 03 вересня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2008 року Садовська сільська рада Нижньогірського району АР Крим (далі - Рада) на підставі статті 335 Цивільного кодексу України звернулася до суду із заявою про передачу у власність територіальної громади безхазяйного майна – руслового ставку із дамбою – яке розташоване на території Ради, біля ріки «Біюк-Карасу».

Вимоги заяви мотивовані тим, що вказане майно на обліку як безхазяйне не перебуває у зв’язку з тим, що органи БТІ відмовили у здійсненні відповідної реєстрації гідротехнічної споруди. Після надання інформації про прийняття вказаного об’єкту на облік протягом одного року власник виявлений не був.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 03 вересня 2009 року у задоволенні заяви Садовської сільської ради Нижньогірського району АР Крим відмовлено.

Вважаючи, що вказане судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – по суті його вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначене нерухоме майно є водним об’єктом, право власності на якій не підлягає державній реєстрації. Оскільки апелянт своєчасно звернувся до БТІ з заявою про взяття безхазяйного майна на облік та дав оголошення у пресі, він бажає на підставі рішення суду зареєструвати право власності на вказаний об’єкт за територіальною громадою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши   пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності вимог Садовської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, оскільки відсутні докази прийняття на облік руслового ставку із дамбою органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Судом встановлено, що Садовська сільська рада Нижньогірського району АР Крим звернулася до суду із заявою про передачу у комунальну власність руслового ставку із дамбою, який розташований на території Ради, біля ріки «Біюк-Карасу».

Згідно з вимогами частини 1 статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

З положень Водного кодексу України, зокрема – преамбули, статті 1 та статті 6, вбачається, що русловий ставок є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту, та виключно власністю народу України і може надаватися тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Також право власності на водні об’єкти не підлягає державної реєстрації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року N 7/5 .

Наведене дає підстави дійти висновку, що русловий ставок не може бути об’єктом права власності територіальної громади, відтак і передаватися в комунальну власність як безхазяйна нерухома річ на підставі статті 335 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять даних про прийняття на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, дамби цього руслового ставку.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності та безпідставності вимог Садовської сільської ради Нижньогірського району АР Крим.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують наведених висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Садовської сільської ради Нижньогірського району АР Крим відхилити.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 03 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді