У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Дралла І.Г.
суддів: Летягіної О.В.
при секретарі Білоусової В.В.
Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 19 березня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_6 суму у відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.11.2008 року внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, його автомобіль одержав конструктивні пошкодження. ОСОБА_6 постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 04.12.2008 року притягнутий до адміністративної відповідальності. За ст. 124 КУпАП України відповідач позбавлений права керування всіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців. Позивач стверджує, що він як водій автомобіля одержав матеріальний збиток, оскільки від зазначеного автомобіля він мав постійний дохід, а після ДТП він став не придатний до експлуатації. Вказує, що на даному автомобілі він здійснював пасажирські перевезення, а також він працював в ТОВ „Ідеал – Сервіс”, де мав 60 замовлень по перевезенню пасажирів, отже заробітна плата повинна була бути - 4800 гривень, а упущена вигода за 2 місяця склала – 9600 грн. Тобто просить стягнути у відшкодування матеріального збитку 9600 гривень та моральної шкоди 5000 грн. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що у зв’язку з ДТП він втратив роботу, тобто був порушений звичний образ життя.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 втрачені доходи – 4000 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачем не було надано доказів того факту, що він знаходився з ТОВ „Ідеал – Сервіс” в трудових відносинах, договір між позивачем та ТОВ „Ідеал – Сервіс” не укладався. Позивач уклав договір з ТОВ „Ідеал – Сервіс” з 04.01.2008 р., а 04.01.2009 року зазначений договір був пролонгований. Також вказує, що з відповіді ТОВ „Ідеал – Сервіс” слідує, що в літній період з травня по жовтень встановлений тижневий план у кількості 60 замовлень, з жовтня по травень план замовлень не встановлений. Також зазначає, що ОСОБА_5 з 03.11.2008 р. по. 04.11.2009 р. замовлення не приймав, тобто середня кількість склала 25 замовлень. Вважає, що суд необґрунтовано стягнув моральну шкоду на користь ОСОБА_5, оскільки ним не надано до суду доказів спричинення моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що з вини відповідача 04.11.2008 року відбулася дорожньо – транспортна пригода.
ОСОБА_6 керував автомобілем ГАЗ 3110, який знаходився в його ведені на підставі договору оренди та належав на праві власності ОСОБА_7 Зазначений автомобіль використовувався для перевезення пасажирів, оскільки ОСОБА_5 був не тільки суб’єктом підприємницької діяльності, але мав договір по виконанню роботи з ТОВ „Ідеал – Сервіс”, при цьому він гарантовано виконував план по виконанню замовлень, маючи заробітну плату від кожної поїздки 20 гривень.
З постанови про відмову у порушення кримінальної справи та постанови Ялтинського міського суду про притягнення до адміністративної відповідальності та висновку фахівця / а.с. 20-34/ слідує, що автомобіль, яким керував позивач в даний час не придатний для експлуатації, що в свою чергу підтверджує, що ОСОБА_5 втратив тимчасову можливість виконувати роботу по перевезенню пасажирів ( виконувати замовлення ТОВ „Ідеал – Сервіс”), лише 04.01.2009 року зміг приступити до виконання колишніх обов’язків.
Суд апеляційної інстанції погоджується з обставинами, які були встановлені судом першої інстанції, а саме з тим, що дійсно позивач виконував роботу пов’язану з перевезенням пасажирів, однак її не виконував починаючи з 05.11.2008 р. по 04.01.2009 р.
Виходячи з представлених документів сума щомісячного доходу складала не менш 2000 гривень.
Зі змісту ст. 1187 ЦК України слідує, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 22 ч.1,п. 2 ч.2 ЦК України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Оскільки, відповідач не виконував роботу в перебіг 2 місяців, тому сума його збитків склала 4000 гривень.
Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2001 року), роз’яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Факт порушення прав позивача, пошкодження його майна, перенесений їм стрес, а також необхідність надавати зусиль для організації свого життя з урахування неможливості у повному обсязі користуватися своєю власністю, - свідчать про завдання позивачу моральної шкоди.
Судом першої інстанції правильно було вирішено питання щодо розміру завданої моральної шкоди.
З урахування наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав її скасування немає.
Судом правильно встановлені факті, якими обґрунтуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і по справі постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до положень статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 19 березня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: