Справа N 2-832

                            2010 р.

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 лютого 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Максимчук З.М.

при секретарі -     Макаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суд

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики за наступними підставами.

    17 січня 2009 року відповідач позичив у позивача грошові кошти у розмірі 1600 доларів США, еквівалентному на той час 8000 гривень. Відповідно до розписки, наданої відповідачем на підтвердження укладеного договору позики, відповідач зобов’язаний був повернути грошові кошти до червня 2009 року у розмірі 1600 доларів США, еквівалентному згідно з курсом валют станом на червень 2009 року, що становить 12156 гривень. Але, як вказує позивач, до теперішнього часу вказану суму грошей відповідач не повернув. Таким чином, позивач вважає, що відповідач через прострочення повернення позики зобов’язаний сплатити на його користь 3% річних від суми позики за 198 днів прострочення (з 01.06.2009 року до 16.12.2009 року), яка складає 197 гривень 83 копійки. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання по поверненню суми позики, тому також зобов’язаний сплатити несплачену суму позики з урахуванням індексу інфляції за час прострочення (01.06.2009 – 16.12.2009), який складає 340,37 гривень. Окрім того, позивач зазначає, що стягненню з відповідача на його користь підлягає сума відсотків за користування його грошовими коштами за 11 місяців (з 17.01.2009 року по 16.12.2009 року), у розмірі 799,6 гривень.

    На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 17.01.2009 року в розмірі 12156 гривень, відсотки за договором позики від 17.01.2009 року у розмірі 799,6 гривень, 3% річних за прострочення сплати суми позики в розмірі 197,83 гривні, індекс інфляції за час прострочення сплати суми позики в розмірі 340,37 гривень, судовий збір у розмірі 134,9 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

    Позивач у судове засідання не з’явився, але від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, просить винести заочне рішення.      

    Відповідач у судове засідання не з’явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяви про слухання справи за його відсутності чи заперечень проти позову не надіслав. Через неявку відповідача у судове засідання з невідомих причин, на підставі заяви позивача, у відповідності зі ст. 224 ЦПК України,  суд вважає за необхідне ухвалити по справі заочне рішення.

    Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному  задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст.1046 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

    Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

    17 січня 2009 року відповідач позичив у позивача грошові кошти у розмірі 8000 гривень, еквівалентному 1600 доларів США, що також підтверджується розпискою від 17.01.2009 року, виданою відповідачем на підтвердження передачі грошових коштів, копія якої додана до матеріалів справи (а.с.6).

    У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник  зобов'язаний  повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.      

    Згідно вказаної розписки (а.с.6) відповідач зобов’язався повернути позивачеві отримані грошові кошти до червня 2009 року за курсом долара США, встановленого на червень 2009 року.

    Однак, як випливає з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання за договором позики не виконав і у добровільному порядку у зазначений строк позивачеві вказану суму грошей за договором позики від 17.01.2009 року не повернув.

    У відповідності зі ст.526 ЦК України зобов’язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимогами Цивільного Кодексу.

Згідно з ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

    Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики є законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно довідки НБУ, доданої до матеріалів справи (а.с.7), офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ за 100 доларів США, станом на 01.06.2009 року становить: 761,8500 гривня=100 доларів США.

Таким чином, сума заборгованості відповідача згідно договору позики на день звернення позивача до суду складає 12189,6 гривень , однак   позивач просив стягнути з відповідача суму 12156 гривень. У зв’язку з тим, що у відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених позовних вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 12156 гривень, про стягнення якої просив позивач.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за договором позики суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів  встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач в даному випадку має право на одержання від відповідача процентів за користування його грошовими коштами, оскільки інше не передбачено сторонами у договорі позики. У зв’язку з відсутністю між сторонами іншої домовленості, відсотки за користування грошовими коштами повинні сплачуватися відповідачем щомісячно.  

Оскільки розмір процентів не передбачений договором позики, укладеним між сторонами 17.01.2009 року, тому при визначенні розміру процентів слід керуватися обліковою ставкою Національного банку України на момент укладання договору, яка становить 12% річних, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою Національного банку України (а.с.9).  

Таким чином, сума відсотків за користування грошовими коштами у період з 17.01.2009 року по 15.12.2009 року, тобто за 11 місяців, складає: 8000х12%/365 днівх332 дні користування грошовими коштами=873,21 гривні. Однак суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених позовних вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума відсотків, заявлена позивачем, у розмірі 799,6 гривень (8000 гривеньх12% річних/365=2,6301х304=799,56 гривень).

    Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% річних від простроченої суми та індексу інфляції за час прострочення сплати суми позики суд виходить з наступного.

    Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України  якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

    У відповідності до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.    

    Таким чином, враховуючи те, що у судовому засіданні дійсно було встановлено, що відповідач своєчасно не повернув позивачеві грошові кошти, які брав у нього в борг на підставі розписки від 17.01.2009 року, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних від простроченої суми є законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 197,83 гривень, зокрема 12156 гривень х 0,03=364,68 гривні/365 днів=0,99912х198 днів прострочки =197,826 гривень.

    Щодо стягнення індексу інфляції за весь час прострочення суд виходить з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих  цін  -  показник,  що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

У відповідності до ч.3 вказаної статті індекс споживчих  цін  обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади  в  галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

За даними Держкомстату України, опублікованими в офіційному періодичному виданні «Урядовий кур’єр» 11.01.2010 року, визначено такі індекси інфляції: за червень 2009 року – 101,1%, липень 2009 року – 99,9%, серпень 2009 року – 99,8%, вересень – 100,8%, жовтень 2009 року – 100,9%, листопад 2009 року – 101,1%.

Таким чином, індекс інфляції за весь час прострочення відповідача складає: за червень - 12156х101,1%-12156=133,716 гривень, за вересень – 12156х100,8%-12156=97,248 гривень, за жовтень – 12156х100,9%-12156=109,404 гривні, листопад – 12156х101,1%-12156=133,716 гривень. Отже, індекс інфляції від простроченої суми боргу за весь час прострочення з 01.06.2009 року по 15.12.2009 року складає 474,09 гривні (133,716+97,248+109,404+133,716). Однак у зв’язку з тим, що у відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених позовних вимог, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума, заявлена позивачем, у розмірі 340,37 гривень.  

    Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    У відповідності до ч.1 ст.79 ЦПК України судові  витрати  складаються  з  судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на правову допомогу, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати,  пов'язані з  вчиненням інших дій,  необхідних для розгляду справи, згідно положень вказаної статті, належать до витрат, пов'язаних  з  розглядом  судової  справи.

    Таким чином, у відповідності до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судових витрат, оскільки позивачем ці витрати належним чином підтверджені документально наданими до матеріалів справи квитанціями (а.с.3,4).

        На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 212, 215, 224-233 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України,  суд  

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути   з ОСОБА_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, суму боргу за договором позики від 17 січня 2009 року у розмірі 12156 /дванадцять тисяч сто п’ятдесят шість/ гривень, відсотки за договором позики у розмірі 799 /сімсот дев’яносто дев’ять/ гривень 60 копійок, 3% річних від простроченої суми у розмірі 197 /сто дев’яносто сім/ гривень 83 копійки, індекс інфляції за час прострочення в розмірі 340 /триста сорок гривень/ 37 копійок, судовий збір у сумі 134 /сто тридцять чотири/ гривні 09 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 /сто двадцять/ гривень.

    Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        Суддя: