Справа № 22-644-2007р.                              Головуючий в 1 інстанції: Власик Н.М.

Доповідач: Демянчук С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 червня 2007 року                                                                                             м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Буцяка З.І.

суддів: Демянчук С.В., Григоренка М.П.

при секретарі: Колесовій Л.В.

з участю сторін, розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Сарненської райдержадміністрації, школи-ліцею в смт. Клесів про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення 20 000 грн. моральної шкоди та 90 грн. 97 коп. грошової компенсації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу освіти Сарненської райдержадміністрації, школи-ліцею в смт.Клесів про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення 20000 грн. моральної шкоди та 90 грн. 97 коп. грошової компенсації відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_2ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказане рішення є незаконним і таким, що порушує право гарантоване ст. 28 Конституції України.

Вказує, що суд неналежно з'ясував предмет судового розгляду і допустив неповноту судового слідства, оскільки предметом спору є питання порушення його конституційних прав на честь, гідність, ділову репутацію, завдання моральної шкоди. Основним питанням, що ставилося у позові, є порушені права на честь, гідність, завдання моральних страждань, а питання виплати премії (грошової винагороди) є похідним, але суд зробив акцент саме на виплаті премії, що є другорядним.

Крім того зазначає, що суд першої інстанції неправильно дослідив і дав оцінку доказам, що містяться у справі.

2

Тривале невручення позивачеві копій актів і інших документів про відмову від премії, на думку суду, пояснюється тим, що в зв"зку зі скаргами позивача документи вилучалися різними органами і тому не могли бути вчасно видані. Як доказ наводиться запит директора школи-ліцею до прокурора області від 08.05.2006 року. З таким висновком суду погодитися не можна, адже офіційний запит ніяк не доказує факт наявності документів у відповідних установах, а лише констатує факт звернення. Крім того, офіційний запит не містить підпису посадової особи директора школи-ліцею смт. Клесів, а отже не має будь якої доказової сили.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки рішенню Сарненського районного суду від 01.06.2004 року по справі № 2-977. Дане судове рішення є належним доказом приниження честі, гідності, ділової репутації, завдання моральної шкоди ОСОБА_2 посадовими особами районного відділу освіти, оскільки їх догана про накладення дисциплінарного стягнення визнана судом незаконною і скасована.

Показання свідків, якими обґрунтовується судове рішення, повинні були оцінюватися критично, адже всі свідки є підлеглими особами і перебувають у безпосередньому підпорядкуванні директора школи-ліцею, а отже їх свідчення надумані і упереджені.

Результати перевірки контрольно-ревізійного управління на підставі яких райвідділ освіти відновив і виплатив премію ОСОБА_2 є прямим доказом вини відповідачів, їх незаконних дій, що безпідставно не взято до уваги судом при винесенні рішення.

Просив рішення Сарненського районного суду від 13 квітня 2007 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 скасувати і постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В судовому засіданні позивач та його представникОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представники відповідача апеляційну скаргу не визнали, вважають висновки суду першої інстанції правильними. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову про захист честі, гідності, ділової репутації суд першої інстанції виходив з того, що судом не здобуто належних та достатніх доказів, які б вказували на порушення ділової репутації, честі та гідності ОСОБА_2 і, навпаки, відповідач довів відсутність фактів порушення честі, гідності та ділової репутації, на обставини чого посилався позивач.

Оскільки не встановлено факту порушення честі, гідності та ділової репутації позивача, тому суд першої інстанції підставно відмовив йому і в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

Обгрунтовно суд відмовив і в стягненні грошової компенсації, так як судом встановлено, що позивач вчасно відмовився отримувати премію, в зв"язку з чим відсутні підстави стверджувати, що затримка її виплати мала місце з вини відповідачів.

Щодо вказаних висновків суд першої інстанції навів відповідні мотиви й докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Будь-яких доказів заслуговуючих на увагу та спростовуючих висновки суду першої інстанції апеляційному суду ОСОБА_2 також не надав.

Безпідставними є його посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом порушення його трудових прав встановлених судовим рішенням, а в зв"язку з цим і неправильну відмову в стягненні моральної шкоди на підставі норм цивільного законодавства, оскільки його вимоги зводилися лише до стягнення моральної шкоди в зв"язку з порушенням честі, гідності та ділової репутації позивача, між тим як встановлено зазначеним судовим рішенням має місце порушення прав позивача в сфері трудових правовідносин. З таким позовом щодо спричинення ОСОБА_2 моральної шкоди порушенням його прав в сфері трудових правовідносин останній не звертався, а апеляційний суд не може вийти за межі заявлених вимог.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.