Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 2-А-832/10

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 лютого  2010 року                                 смт. Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді   –   Бичківської К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Лугинському районі  про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення невиплаченої доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії управління пенсійного фонду України в Лугинському районі  щодо не нарахування та невиплати йому у повному розмірі доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з управління пенсійного фонду України в Лугинському районі  на його користь 14844.0 грн.   доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.12.2008 року по 30.11.2009 року.

Позивач в судове засідання не з'явився. Надіслав заяву  про розгляд справи без його участі; позовні вимоги підтримує.

Представник управління пенсійного фонду України в Лугинському районі  в судове засідання не з'явився.  Надіслав заперечення у якому просить справу розглядати без участі їх представника;  постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлено, що позивач являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення (категорія 3) серія Б № 185727, виданого 01.11.1992 року Житомирською облдержадміністрацією, отримує пенсію в управлінні пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області. Проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1,  яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Так як, позивач отримує пенсію і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, то він повинен отримувати вказану доплату в зазначеному розмірі щомісяця, однак вона виплачувались йому частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

          При стягнені коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:  з 01.12.2008 р. – 605 грн., з 01.07.2009 р. – 630 грн., з 01.10.2009 р. – 650 грн., з 01.11.2009 р. – 744 грн.

   За таких обставин, суд вважає, що із управління пенсійного фонду України в Лугинському районі  Житомирської області на користь позивача підлягає стягненню 15032.0   грн.  доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з  01.12.2008 року по 30.11.2009 року виходячи з наступного:

з 01.12.2008 р. по 31.03.2009 р.   -  605 грн. х 2 х 4 місяці  = 4840 грн.;    

з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р.   -  625 грн. х 2 х 3 місяці  = 3750 грн.;  

з 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р.   -  630 грн. х 2 х 3 місяці  = 3780 грн.;  

з 01.10.2009 р. по 31.10.2009 р.   -  650 грн. х 2 х  1 місяць  =  1300 грн.;  

з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р.   -  744 грн. х 2 х  1 місяць  =  1488 грн.;                      

а всього  15 158.0 грн. – 126.0  грн.  =   15032.0  грн.

126.0 грн. - сума, виплачена позивачу за період з 01.12.2008 року по 30.11.2009 року.

         Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Згідно ст. 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зі змісту Закону України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2008 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).

Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.

Тому виплатою зазначеної доплати у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивача.

Оскільки виплату цих коштів і в спірний період часу і тепер проводить управління пенсійного фонду України в Лугинському районі  Житомирської області , суд стягує заборгованість з нього.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 39,70,71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, –

П  О С  Т А  Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії відповідача - управління пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.

Стягнути з управління пенсійного фонду України в Лугинському районі  Житомирської області на користь  ОСОБА_1 15032.0   грн.   доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.12.2008 року по 30.11.2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя