Справа № 2-1/2010  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року                                                      Криворізький районний суд

                                                                                  Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді                             Коваленко Н.В.

при секретарі                                                             Фуголь В.А.

за участю представника позивача                                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання трудового договору, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просила  розірвати з 02.10.2006 року трудовий договір, укладений між нею, як фізичною особою- підприємцем та ОСОБА_3, зареєстрований Центрально-Міським районним центром зайнятості м. Кривого Рогу за № 1416 від 01.06.2006 року, на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, зобов”язати Центрально-Міський районний центр зайнятості м. Кривого Рогу зняти з реєстрації зазначений трудовий договір за відсутності ОСОБА_3, та стягнути з неї судові витрати в сумі 338,50 грн., а саме: судовий збір в розмірі 08,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн, та витрати на правову допомогу в розмірі 300,00 грн.

ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, в судових засіданнях, підтримавши свої позовні вимоги, просила розірвати трудовий договір, укладений між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 11.10.2006 року на підставі ст. 38 КЗпП України, зобов”язати Центрально-Міський районний центр зайнятості м. Кривого Рогу зняти вказаний трудовий договір з реєстрації, стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь невиплачену заробітну плату за вересень і жовтень 2006 року в розмірі 1100,00 грн., невиплачену компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 500,00 грн., середню заробітну плату за вимушений прогул, починаючи з 11.10.2006 року по день винесення судового рішення, стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь  моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 за згодою позивача змінив позовні вимоги і частково погодився з вимогами по зустрічному позову, а саме, визнав що трудовий договір необхідно розірвати з 11.10.2006 року за ст. 38 КЗпП України, зазначив, що ОСОБА_3 необхідно виплатити заробітну плату з 01 по 11 жовтня 2006 року, та компенсацію за невикористану відпустку з 01.06.2006 по 11.10.2006 року, в ішій частині позовні вимоги  за зустрічним позовом не визнає, і вважає що в їх задоволенні слід відмовити.  

Третя особа – представник Центрально-Міського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу  в судове засідання не з”явився, надіславши суду пояснення на позов, в якому просив справу розглянути за їх відсутності (а.с.93), проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 стосовно розірвання трудового договору та зняття його з реєстрації не заперечував.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, вважає що позовні вимоги ОСОБА_2,  та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені слідуючі факти на відповідні ним правовідносини.

Відповідно до положень ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником та фізичною особою, фізична особа повинна в тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір в державній службі зайнятості за місцем свого проживання в порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Відповідно  п. 17 Форми трудового договору розірвання трудового договору повинно бути підтверджене підписами сторін трудових відносин.  

Згідно п.п. 6.7. Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, у разі закінчення строку трудового договору, або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис, про що сторони сповіщають  державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів.

Отже, відповідно до положень Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною  особою, Форми трудового договору між працівником та фізичною особою провести дії по зняттю з реєстрації трудового договору в Центрі зайнятості можливо лише в разі звернення до Центру зайнятості обох сторін трудових  відносин - фізичної особи підприємця і працівника, з належними їм документами.

Суд встановив, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії  ВО2 №532722 від 20.09.1999 року, позивач за первісним позовом ОСОБА_2 є фізичною особою – підприємцем (а.с. 7).

01.06.2006 року між ОСОБА_2, як фізичною особою - підприємцем та  ОСОБА_3 був укладений трудовий договір, зареєстрований в Центрально-Міському районному центрі зайнятості м. Кривого Рогу 01.06.2006 року за № 1416. Відповідно до умов договору працівник зобов”язалась виконувати обов”язки опетратора ЕОМ, а фізична особа-підприємець – оплачувати працю працівника щомісяця в розмірі  від 350,00 грн. - 0,5 ставки (а.с. 5).

Згідно акту від 11.10.2006 року, складеному ФОП ОСОБА_2,  ОСОБА_3 без поважних причин не вийшла на роботу (а.с. 34).

ОСОБА_2 направляла телеграму на адресу ОСОБА_3 з проханням з”явитись в Центрально-Міський районний центр зайнятості м. Кривого Рогу для оформлення припинення трудових відносин та зняття трудового договору з реєстрації, про що свідчить копія телеграми б/н від 17.10.2006 року (а.с. 6), але жодної відповіді від відповідача - ОСОБА_3 не надійшло.

          В процесі розгляду справи сторони дійшли згоди, що 11.10.2006 року було  останнім днем роботи  ОСОБА_3 у ФОП ОСОБА_2 та укладений між ними трудовий договір, зареєстрований в Центрально-Міському районному центрі зайнятості м. Кривого Рогу 01.06.2006 року за № 1416 слід розірвати на підставі ст.38  КЗпП України з 11.10.2006 року  за власним бажанням  ОСОБА_3, тобто зазначені обставини визнані сторонами і згідно ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню, тому при вирішенні позовних вимог по суті, суд виходить саме з цих обставин, та вважає за необхідне  розірвати зазначений трудовий договір, зобов’язавши Центрально-Міський   районний центр зайнятості м. Кривого Рогу зняти його з реєстрації .                                                                                                                                                                                            

        Розглядаючи позовні вимоги   ОСОБА_3 про стягнення на її користь з ФОП ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за вересень і жовтень 2006 року в розмірі 1100,00 грн., суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, та враховує висновки   акту перевірки додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_2 №04-05-79/265 від 31.10.2006 року Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровської області (а.с.32-33), з якого слідує, що ФОП ОСОБА_2В  заробітну плату ОСОБА_3 сплатила з червня 2006 року по вересень 2006 року включно, а саме: червень - 147,67 грн., липень - 158,26 грн., серпень-158,26 грн., вересень-158,26 грн.      

        Таким чином, суд  дійшов висновку,  що у відповідності до вимог ст. 233 КЗпП України, яка передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, за період з 01.06.2006 року по 11.10.2006 року заробітну плату ОСОБА_3 не отримала, тому з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 57,66 грн.  в рахунок несплаченої заробітної плати за вказаний період виходячи з наступного розрахунку: 147,67 грн.+(158,26 грн. х 3 міс.) – сума заробітної плати за відпрацьований час  за 119 дн.(кількість днів у червні-вересні 2006 року за вирахуванням святкових) = 5,23 грн. – середня заробітна плата за один день.

          Крім того, при розгляді позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на її користь з ФОП ОСОБА_2  невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 500,00 грн.,  суд враховує, що право на відпустки відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи та згідно ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, а силу в ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

         Судом встановлено, що за час роботи ОСОБА_3  з 01.06.2006 року по 11.10.2006 року у ФОП ОСОБА_2 їй щорічна основна відпустка не надавалася, тому позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині   підлягають частковому задоволенню, та з відповідача за первісним позовом ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 слід стягнути грошову компенсацію за всі не використані нею дні щорічної відпустки в розмірі 41,84 грн., виходячи зі  слідуючого розрахунку – 8 дн.(кількість днів невикористаної відпустки за зазначений період) х 5,23 грн.(заробітна плата за один день)=41.84 грн.

         В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_3 до ФОП Дерев»янко А.В. про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11.10.2006 року по час винесення судом рішення слід відмовити, оскільки  відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України судом при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату  середнього заробітку за вимушений прогул, а ОСОБА_3 питання перед судом про поновлення на роботі не ставить, напроти предметом розгляду даної справи є питання про розірвання трудового договору з 11.10.2006 року на підставі ст.38 КЗпП України.

         Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги  ОСОБА_3 до ФОП Дерев»янко А.В. про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на її користь  моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

         Статтею 2371 КЗпП України передбачено в ідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

             Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»  п ід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб та особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

             В судовому засіданні  встановлено,  що 11.10.2006 року ОСОБА_3 залишила місце роботи, більше на роботу не з»являлася, також, до теперішнього часу не з»явилася в   Центрально-Міський   районний центр зайнятості м. Кривого Рогу для розірвання та зняття з реєстрації трудового договору , тому ФОП ОСОБА_2 не мала можливості виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за відпрацьовані дні в жовтні місяці та  грошову компенсацію за всі не використані нею дні щорічної відпустки з 01.10.2006 року по  11.10.2006 року, тому суд не вбачає вини ФОП ОСОБА_2  в спричиненні моральної шкоди ОСОБА_3

             Також, суд вважає за необхідне в задоволенні вимог   ОСОБА_2 до   ОСОБА_3 про стягнення судових витрат відмовити, оскільки сторони дійшли згоди, що до позовних вимог сторін про розірвання трудового договору та зняття його з реєстрації, а інші позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенні частково .

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 23, 24-1,  38, 233, 235, 2371 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,  Наказом Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Форми трудового договору між працівником та фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою” № 260 від 08.06.2001 року, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213, 215, 218, 367ч.1 п.2 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання трудового договору,   зняття трудового договору з реєстрації  – задовольнити частково.    

          Позовні вимоги  ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул -  задовольнити частково.          

         Розірвати трудовий договір від 01.06.2006 року, укладений між ОСОБА_2, як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований Центрально-Міським районним центром зайнятості м. Кривого Рогу 01.06.2006 року  за  № 1 416 на підставі ст.38  КЗпП України  з 11.10.2006 року.

         Зобов’язати Центрально-Міський   районний центр зайнятості м. Кривого Рогу зняти з реєстрації   трудовий договір від 01.06.2006 року , укладений між ОСОБА_2, як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований 01.06.2006 року  за  № 1 416.

          Стягнути з  ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 належну їй заробітну плату за період з 01.10.2006 року по  11.10.2006 року  в розмірі 57 (п’ятдесят сім) грн. 66 коп, грошову компенсацію за всі не використані нею дні щорічної відпустки з 01.10.2006 року по  11.10.2006 року в розмірі  41 (сорок одна) грн. 84 коп.  

Рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати  підлягає негайному, але не більше ніж за один місяць.

         В задоволенні іншої частини позовних вимог     ОСОБА_2 – відмовити.  

          В задоволенні іншої частини позовних вимог   ОСОБА_3 – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня подання заяви про його оскарження, яка може бути подана протягом 10  днів з дня проголошення рішення, або шляхом подання апеляційної  скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: