Справа № 2-а-283/10

                                                               П О С Т А Н О В А

                                                     І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 лютого 2010 року                                                                                                м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого  судді                                                                                               Тютюник М.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, оскарження бездіяльності, здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «дітям війни», -

                                                            В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, що призвела до порушення її права на підвищення пенсії, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до чинного часу, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача виплачувати пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни», зобов’язати відповідача визначити конкретну суму заборгованості по пенсійному забезпеченню позивача, проіндексувати суми боргу, посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вище вказаним  Законом, розмірі, та поновити їй пропущений нею строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

В судове засідання позивач не з’явилась, згідно її позовних вимог та письмової заяви просила суд розглядати справу без її участі в письмовому провадженні, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі .

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надали суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності представника відповідача в письмовому провадженні та письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь яких порушень прав позивача з їх боку не було.

Разом з тим Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя заявляє, що окремою підставою для відмови в задоволенні позову є пропущення позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України.                             Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України, суд розглядає справу за відсутності сторін на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.                                                   Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2010 р.р. передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом  України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг.                                                                                                      

Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивача з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 вказаного Закону «Про соціальний захист дітей війни» та ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.                                                                    

Судом встановлено, що позивач народилась у 1942 році, що підтверджується копією паспорту.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист  дітей війни", дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідно надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.             Як вбачається із позовної заяви та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, у період у 2007-2010р.р. їй не призначалось, не нараховувалось та не виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

Вирішуючи вимоги в частині зобов'язання УПФУ сплатити позивачу нарахування передбаченого ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підвищення до пенсії, суд спираючись на положення ст.46 Конституції України, ст.7 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. та Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2006 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного утримання), прийшов до висновку про неможливість звуження змісту права позивача на гарантований державною соціальний захист та обов'язку держави в особі відповідача по справі забезпечити належний матеріальний рівень позивача, яка має статус «дитини війни».                                                                                                                    

Право позивача на отримання за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.    

    Право позивача на отримання за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційними положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».                 Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційними положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Але, у відповідності до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведені позивачем у позові обставини пропущення строку для звернення до суду, які полягають в обізнаності позивача про порушення її прав від інших постраждалих осіб від дій відповідача, в неможливості передбачити дії відповідача щодо порушення її прав, суд знаходить такими, що не є поважними.

В силу ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Тому, приймаючи до уваги, що відповідач наполягає на відмові позивачеві в задоволенні позову з підстав передбачених ст. 99 КАС України, а також те, що позивач не навела переконливих доказів поважності пропуску строку позовної давності, з огляду на строк її звернення до суду із позовом 14.01.2010 року (вх. № 706), суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача за період з 09.07.2007 року по 14.01.2009 року.

Право позивача на отримання за період з 14 січня 2009 року по 01 лютого 2010 року включно (по день ухвалення постанови суду у цій справі) щомісячного підвищення до пенсії підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період були чинними.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи приписи зазначеної у попередньому абзаці норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначити, нараховувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у січні-грудні 2009 року, січні 2010 року мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин, суд, задля забезпечення принципу визначеності та конкретності судового рішення вважає, що резолютивна частина постанови по цій справі повинна містити вказівку на донараховування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні - грудні   2009 року, січні 2010 року, що, відповідно, забезпечить відновлення порушеного права позивача.

На правильність висновку суду не впливають вимоги частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та її права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по призначенню, нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України  № 2195-IV від 18.11.2004 р. - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст.35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України  - суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.

Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї бездіяльності стосовно позивача.              

Суд звертає увагу на те, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою  соціальної підтримки.

Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з  метою, з якою ці повноваження надані.

Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки  така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача визначити конкретну суму заборгованості по пенсійному забезпеченню позивача та проіндексувати суму боргу, в контексті задоволених вимог позивача та відомостей позовної заяви про небажання стягувати з відповідача конкретну суму, суд вважає зазначені вимоги позивача безпідставними.                                                                                 Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.                                                             Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.                 Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.                                                             На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

                                                                  П О С Т А Н О В И В:

          Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, оскарження бездіяльності, здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «дітям війни».

          Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні – грудні 2009 року.

           Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року по 01 лютого 2010 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні – грудні 2009 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 доплат.

           Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року по 01 лютого 2010 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у січні 2010 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_1 доплат.

          В іншій частині позову - відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ст. 187 КАС України.

Суддя                                  М.С. Тютюник