КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.06.2007                                                                                           № 14/92

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Кондес  Л.О.

 суддів:                                           

 при секретарі:                      

 За участю представників:

 від позивача - не з"явився,

 від відповідача - не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2007

 у справі № 14/92  

 за позовом                               Приватного підприємства "Анастасія Т"

 до                                                   Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1

 про                                                  стягнення 2 829,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2007 позов Приватного підприємства „Анастасія Т” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1про стягнення 2 829, 77 грн. задоволено частково.

          Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1на користь Приватного підприємства „Анастасія Т” 2 185, 66 грн. боргу, 200, 06 грн. пені, 63, 05 грн. три проценти річних, 203, 27 грн. інфляції, 102, 00 грн. державного мита, 110, 59 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства „Анастасія Т” залишити без задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Апелянт зазначає, що позивач при подачі позову зазначив неправильну адресу, тому жодного повідомлення про подачу позову до нього та про повідомлення суду про час і місце розгляду позову до нього не надходило.

Відповідач вважає, що позивач подаючи позов поступив недобросовісно. Позивач вказавши місце розташування об'єкту підприємницької діяльності відповідача вулицю АДРЕСА_1, тоді як згідно свідоцтва про сплату єдиного податку та Дозволу НОМЕР_1 на розміщення об'єкту торгівлі від 10.10.2005 місцем знаходження об'єкта торгівлі є АДРЕСА_2.

Апелянт вважає, що з цієї причини він не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

Відповідно до розділу 8 п. 8.1. Договору він повинен укладатись у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони.

Відповідач зазначає, що його примірник Договору без дати укладення договору, без номеру, немає реквізитів сторін, підписів та печатки.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем надано не було.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Не з'явлення повноважного представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Між приватним підприємством „Анастасія Т” та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу НОМЕР_2 (далі - Договір).

За даним Договором, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти товар відповідно до поданого покупцем (відповідачем) замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити його вартість (п. 1.1 Договору).

На підставі Договору Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 замовила товар. Замовлення було оформлене видатковою накладною НОМЕР_3, відповідно до якої позивачем було поставлено, а відповідачем належним чином прийнято у власність товар - продукти харчування на загальну суму 2 357, 97 грн.

Відповідно до п. 3.4. Договору, покупець перераховує на банківський рахунок продавця вартість партії товару не пізніше 20 календарних днів з моменту поставки. Днем розрахунку вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 1.2. Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Договору видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідач прийняв товар по накладній НОМЕР_3, але оплатив вартість товару по накладній лише частково, в розмірі 172, 31 грн., що засвідчується банківською випискою Акціонерного комерційного банку „Діамант” від 20.05.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена накладна НОМЕР_3 була підписана обома сторонами Договору.

Позивачем було виконано належним чином прийняте на себе зобов'язання щодо передання у власність товару, однак в свою чергу відповідачем не виконано належним чином зобов'язання щодо повної оплати за прийняття у власність товару. В результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

З метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, але відповідач не відповідав на листи позивача.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, боржник повинен сплатити кредиторові неустойку. (штраф, пеню).

Пунктом 4.3. .Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, а позивачем не було враховано, що нарахування пені припиняється через шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2185,66грн., в частині стягнення пені в сумі 200,06грн., трьох процентів річних в сумі 63,05грн., інфляції в сумі 203,27грн., і щодо відмови в решті вимог.

Висновки місцевого господарського суду щодо задоволення позову, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законними і обґрунтованими, з огляду на наступне.

Твердження відповідача про те, що він не був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, спростовуються наявними в справі доказами, а саме: зворотними повідомленнями про вручення за НОМЕР_4 та НОМЕР_5, які знаходяться в матеріалах справи і містять підпис відповідача про особисте отримання.

Також, позивач стверджує, що Договір оформлений неналежним чином, а саме, відсутні реквізити сторін, дата та номер Договору, підписи сторін.

Зазначені ствердження спростовуються наявними у справі документами, а саме копією Договору НОМЕР_2 (аркуш справи: 11-14)

В копії Договору, яка надана позивачем і завірена належним чином, зазначені НОМЕР_6, дата: 09.11.2005, реквізити обох сторін, містяться підписи Директора Приватного підприємства „Анастасія Т” та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а також печатка продавця, що спростовує твердження відповідача про неналежне оформлення договору.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи вищенаведені обставини, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2007 по справі № 14/92 відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2007 у справі № 14/92 - без змін.

Матеріали справи № 14/92 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                         

 22.06.07 (відправлено)