У К Р А Ї Н А

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

  м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 893/09

    В И Р О К

Іменем України

13 січня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Загорулько О.С.

    за участю: прокурора                     Гринь О.В.

             підсудного                             ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

                              ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, ніде не працює, судимого

    28 липня 2004 р. Харцизським  міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі, звільненого 19 серпня 2009 р. умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 16 днів

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 289 та ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

    23 жовтня 2009 р., в 00 год. 30 хв.,  підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля будинку № 20, що по вулиці П. Мирного в м. Полтаві, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, умисно проник в автомобіль НОМЕР_1, який належить потерпілому ОСОБА_2, та намагався незаконно заволодіти ним. Однак, по незалежних від його волі обставин не зміг довести до кінця свій злочинний намір, так як двигун автомобіля був знеструмлений і він не зміг його завести.

    Продовжуючи свої злочинні дії, він же, перебуваючи у вказаному автомобілі, в який проник з метою незаконного заволодіння ним, умисно, таємно викрав магнітолу «Чері стар» вартістю 300 грн., зварювальний апарат «Ворскла» вартістю 1109 грн., електродриль вартістю 267 грн. та інше майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2, завдавши йому збитку на загальну суму 1868 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтвердивши факти їх скоєння за викладених вище обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просить його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 в ході судового слідства підтвердив факти замаху на заволодіння його автомобілем підсудним та викрадення його майна за вказаних вище обставин, а також заподіяння йому матеріального збитку на вказану суму. Зважаючи на те, що підсудним викрадене йому повернуто, претензій матеріального характеру до нього він не має і просить його суворо не карати.

    Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

    Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 як замах на незаконне   заволодіння транспортним засобом, який він не довів до кінця по причинах від нього незалежних,  тобто  за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289  КК України та як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто за ч. 1 ст. 185 КК України.  

          Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

          Обставиною, яка  обтяжує покарання  підсудного, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Суд враховує, що вчинені підсудним злочини відповідно до ч. 3 ст. 12 КК відноситься до злочинів середньої тяжкості.

          Суд також враховує особу підсудного, який раніше засуджувався за вчинення умисного злочину та має непогашену судимість і невідбуте покарання за попереднім вироком, він задовільно характеризується за місцем попереднього ув’язнення, визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а також добровільно відшкодував завдані злочинами збитки. Ці обставини суд розцінює як такі, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів та його особи і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді  позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначаючи покарання, суд виходить з наявності кількох обставин, що його пом’якшують  та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і з урахуванням особи винного вважає за можливе призначити йому основне покарання  відповідно до ч. 1 ст. 69 КК нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 289 КК.

    Суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначено за правилами ч. 1 ст. 71 КК, оскільки після постановлення попереднього вироку Харцизського міського суду Донецької області, але до повного відбуття покарання він вчинив новий злочин.

          Цивільний позов по справі не заявлявся.

    Питання про речові докази суд вирішує відповідно ст. 81 КПК України .

          Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

              ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 та ч. 1 ст. 185 КК України і засудити його:

за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання визначити у виді двох років позбавлення волі, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуте покарання за попереднім вироком Харцизського міського суду Донецької області від 28 липня 2004 року.

    Строк відбування покарання рахувати з 24 жовтня 2009 р., зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в зв’язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій справі.

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1 у виді взяття під варту залишити без змін.

          Речові докази, визнані такими відповідно до постанови слідчого від 27 листопада 2009 року (а. с. 145), які передані на зберігання потерпілому, повернути йому ж, а копію книжки на зварювальний апарат, яка приєднана до матеріалів справи, зберігати при справі.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

          Суддя                                                                                                 А.Г.Савченко