Справа № 2- 64/10

Р і ш е н я  

І м е н е м      У к р а ї н и

          5 лютого 2010 року                Острозький  райсуд Рівненської області в складі :

головуючої – Поліщук  Т.М.  

при секретарі – Гічиновська Я.В.  

за участю представника позивачів –ОСОБА_1

         розглянув у відкритому судовому засіданні м. Острога позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Розвазької сільської ради  Рівненської області про визнання права власності на частку в майні подружжя та  спадкове майно по заповіту  

                                                  встановив :

        Позивачі звернулися в суд та просять визнати за   ОСОБА_2   право власності на частку в спільному майні подружжя  на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями в с. Розваж по вул. Центральна 71   та за ОСОБА_3  право власності в порядку спадкування по заповіту на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями в с. Розваж по вул. Центральна 71 Острозького району Рівненської області , мотивуючи свою заяву тим , що будинок належав померлому ОСОБА_3 , був побудований в  1974 році та по  1991 рік зареєстрований в по господарських книгах  Розвазької сільської ради як колгоспний двір. З цих причин відсутні правовстановлюючі документи , так як колгоспні двори не підлягали реєстрації в органах БТІ.

        В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали в повному об’ємі .

        Представник відповідача в судове засідання не з’явився  однак подав суду заяву з проханням справу слухати в його відсутності так як позовні вимоги позивачів визнає.

         Суд вивчивши матеріали справи ,заслухавши позивачів та їх представника рахує ,що позов не доведений та не підлягає до задоволення.

          Не зважаючи на той факт ,що представник відповідача позов визнав , суд не може прийняти його позицію по справі так як така позиція суперечить діючому законодавству і не базується на  нормах матеріального права.

           Так в судовому засіданні було достовірно встановлено , що ОСОБА_4 будучи членом колгоспу ім.. Крупської  с. Розваж острозького району в 1971 році отримала свідоцтво на забудову садиби  в с. Розваж ( без назви вулиці) , згідно якого мала побудувати  трьохкімнатний житловий будинок з надвірними будівлями  житловою площею 41,6 кв.м. Однак в 1975 році  вона подарувала незавершений будівництвом жилий будинок для свого сина ОСОБА_5,  так як  він на той час був одружений та потребував окремого житла для своєї сім?ї .  Таким чином ОСОБА_5 отримав незавершене будівництво в подарунок,  а тому воно належало йому на праві особистої власності. Будівництво було завершене  ним в 1977 році  (а не в 1974 році) і в по господарській книзі  під Особовим рахунком №837  було зареєстроване це господарство за ним із зазначенням суспільної групи – робітниче , так як на той час він  та його дружина ОСОБА_2 працювали на цегельному заводі.  Крім  подружжя ОСОБА_2 в цьому господарстві були зареєстровані та проживали троє їхніх неповнолітніх, на той час , дітей. Його мама ОСОБА_4 проживала окремо ,так як мала своє окреме господарство.  Даний факт встановлено при огляді оригіналу по господарської книги по с. Розваж ( на той час Хорівської сільської ради) за 1977-1979 роки. Цей факт в судовому засідані також підтвердила позивачка ОСОБА_2

 На вимогу суду для огляду надано  по господарські книги за 1980- 1982 рік  де під №815 значиться особовий рахунок на ОСОБА_5  - суспільна група господарства робітниче , склад сімї той самий; за 1983-1985 роки де під №814 значиться особовий рахунок на ОСОБА_5  - суспільна група господарства робітниче , склад сімї той самий;  за 1986- 1990 роки де під №533 значиться особовий рахунок на ОСОБА_5  - суспільна група господарства робітниче , склад сімї той самий .  Таким чином суд достовірно встановив ,що господарство , що було подароване ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності та зареєстроване  в по господарських книгах Хорівської сільської ради , починаючи з 1977 року як робітничий двір,  ніколи не визнавалося спільною власністю подружжя та не підлягало розподілу ,а також ніколи не змінювало своєї суспільної  групи та не відносилося до колгоспного двору,  а тому члени цього господарства не набували права на спільну сумісну власність членів колгоспного двору.

         Доводи представника позивача про те ,що в період з  1.02.1988 року по 2.02.2000 року ОСОБА_2  працювала в рільничій бригаді спочатку колгоспу ім.. Крупської ,а потім КСП Розвазьке  , а тому він рахує ,що в цей період господарство в с. Розваж по вул. Центральна 71, набуло автоматично статусу колгоспного двору не заслуговують на увагу . Як видно із запису №17 в трудовій книжці позивачки , вона 1.02.1988 року   наказом №1 від 23.01.1988 року була прийнята на роботу в рільничу бригаду колгоспу ім. Крупської. Отже ОСОБА_2 була прийнята не в члени колгоспу а звичайною найомною робітницею для роботи в рільничій бригаді ( прийняття в члени колгоспу було компетенцією не керівника колгоспу  , а загальних зборів згідно їх рішення ) .   Крім того навіть в разі прийняття позивачки в члени колгоспу не слід забувати ,що будинок належав ОСОБА_5 на праві особистої власності , і даних про те ,що він будь коли  в добровільному або судовому порядку  визнавався спільним майном подружжя або спільною сумісною власністю членів колгоспного двору не має.

             При таких обставинах суд рахує довідку видану Хорівською сільською радою за №1721 від 23.12.2009 року фіктивною , такою що не відповідає дійсним встановленим обставинам справи ,а тому не може бути прийнята судом в якості доказу про належність спірного господарства в 1974- 1991 роках  до соціальної групи –колгоспний двір.  

              Крім того як вбачається із довідки РБТІ від 17.11.2009 року – загальна площа будинку становить 88,6 кв. м., житлова -51,2 кв. м., в той час як згідно наданого суду свідоцтва про забудову за 1971 рік – житлова площа будинку визначена в розмірі 41,6 кв. м.  Цей факт свідчить про те ,що в будинку було самовільно збільшено розмір площі будинку за рахунок добудови.  Позивачка  ОСОБА_2 підтвердила ,той факт ,що  будинок перебудовувався . Однак дозволу на реконструкцію , або добудову  в позивачів не має , відсутній також акт введення в експлуатацію будинку по завершенню його будівництва ,а відповідно з цих причин будинок не був зареєстрований в Рівненському БТІ на праві особистої власності за нині покійним ОСОБА_5  

                Таким чином суд не може визнати за  ОСОБА_2 право на частку в спільному майні подружжя так як будинок не введено в експлуатацію . Крім того позивачка не довела на даному етапі розгляду справи ,що будинок побудовано (або ж реконструйовано ) за спільні кошти подружжя.  

                 Крім того згідно ст.. 1218 ЦК України – до складу спадщини входять всі права та обов’язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

                   Так як будинок не був зданий в експлуатацію то ОСОБА_5 не отримав свідоцтва про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями та не зареєстрував його в БТІ ,а тому він не може бути визнаний спадковим майном.

 Відповідно суд не має підстав визнати за позивачем ОСОБА_3 право на спадщину на Ѕ частину цього будинку з надвірними будівлями.

                Враховуючи викладене та керуючись ст.60 СК України, ст. 346 п11, 328,1216 , 1218,  1241, 1233-1236 ЦК України, ст. ст. 15,31,60,130, 209,212-215 , ЦПК України ,суд                          

                                                                    вирішив :    

              В позові  ОСОБА_2 до Розвазької сільської ради  про визнання за нею права власності на частку в спільному майні подружжя  на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями в с. Розваж по вул. Центральна 71 Острозького району Рівненської області відмовити .

             В позові   ОСОБА_3 до Розвазької сільської ради  Рівненської області про визнання права власності в порядку спадкування по заповіту на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями в с. Розваж по вул. Центральна 71 Острозького району Рівненської області відмовити .                                    

             Сторони  можуть  подати до Острозького райсуду заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.        

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький райсуд протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

             Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений  для подання заяви про апеляційне оскарження.

             Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.           Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано , але апеляційна скарга не була подана у строк , встановлений ст.294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

                                                                          Суддя _____________________

                                                                                                                   ОСОБА_6.