АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/8/19Головуючий по 1 інстанції - Таранін В.О.

Категорія: 304090000 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)

Суддів Карпенко О.В., Василенко Л.І.

за участі секретарів Анкудінова О.І., Винник І.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - ОСОБА_4;

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Таратіна В.О. у залі Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області № 1 09.11. 2017 року о 10 год. 10 хв., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми, -:

в с т а н о в и в :

23 травня 2017 року представник позивача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних витрат в сумі 189491,41 грн. та 3 процентів річних від простроченої суми, а саме 17749,88 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 08.08.2013 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 157403,00 грн., що є еквівалентно 19700 доларів США. Незважаючи на ухвалене рішення, та відкрите виконавче провадження відповідач ОСОБА_4 продовжує ухилятися від сплати заборгованості. Позивач вказує, що з моменту ухвалення рішення і до 11.05.2017 року відповідач не сплатила заборгованості, а тому позивач відповідно до ст. 526,625 ЦК України вважає за необхідне стягнути з неї інфляційні витрати та 3% річних за час прострочення.

Згідно наданих позивачем розрахунків 3% річних розраховано позивачем за період з 08.08.2013 року по 11.05.2017 року, що становить 17749,88 грн., а інфляційні згідно до наданого розрахунку становлять 189491,41 грн.

04.10.2017 року на електронну адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від представника позивача ОСОБА_5 Представник позивача, уточнивши позовні вимоги вважає, що відлік позовної давності почався з травня 2014 року, коли позивач довідалася про порушення свого права. Тому нараховується сума 3% річних за період з 11.05.2014 року по 11.05.2017 року, а інфляційних витрат - із червня 2014 року по 30 квітня 2017 року, що складає 14179,21 грн. - 3% річних та 143114,47 грн. - інфляційних. Дані суми представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 у заяві про уточнення позовних вимог. На підтвердження позовних вимог представник позивача посилається у заяві на постанову Верховного Суду України від 26.04.2017 р. № 3-1522гс та від 03.03.2016 року.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 14179 грн. 21 коп. - 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 143114 грн. 47 коп. інфляційних витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається, що судове рішення є необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначає, що всупереч приписам 213 ЦПК України, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не відображено обставин щодо визнання попереднього договору від 09.12.2009 року, за яким проводилися розрахунки в іноземній валюті, нікчемним правочином, а також не враховано, що судом апеляційної інстанції в якості застосування наслідків нікчемності правочину вирішено стягнути у продавця будинку грошову суму еквівалентну 19700 дол. США. Крім того, в оскаржуваному судовому рішенні від 09.11.2017 року також не вказано, що за виконавчим листом від 18.04.2013 року № 2306/2712 із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 157403 грн., що є еквівалентно 19700 дол. США. Скаржник вказує, що судом першої інстанції не було витребувано та не досліджено в судовому засіданні платіжних відомостей із Золотоніського відділу ДВС ГТУЮ в Черкаській області щодо утриманих із заробітної плати ОСОБА_4 грошових сум на погашення заборгованості за виконавчим листом Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2013 року № 2306/2712/2012, а також не відображено в оскаржуваному судовому рішенні періодичних розрахунків за виконавчим документом впродовж 2014-2017 років.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 143114,47 грн. інфляційних витрат та 14179, 21 грн. 3 відсотків річних; скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 01.06.2017 року у справі № 695/1478/17; стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за розгляд даної апеляційної скарги.

05 лютого 2018 року на адресу Апеляційного суду Черкаської області надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що з апеляційною скаргою ОСОБА_4 не погоджується, та вважає її безпідставною. ОСОБА_5 вказує, що відповідно до норм ЦПК України (ч.2, ст. 10), чинної станом на день ухвалення оскаржуваного скаржником рішення - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, а тому доводи скаржника в апеляційній скарзі відносно того судом не було витребувано та не досліджено платіжних відомостей із Золотоніського відділу ДВС щодо утримання із заробітної плати ОСОБА_4 грошових сум на погашення заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки збирання доказів не є обов`язком суду, а скаржником докази, на які він посилається, надані суду першої інстанції не були.

У відзиві представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить залишити судове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2017 року по справі № 695/1478/17-ц - без змін, а скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у загальному порядку з повідомленням та за участю сторін у суді апеляційної інстанції .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення коштів, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, дійшовши висновку, що у позивача виникло право на нарахування інфляційних витрат та 3% річних з наступного дня після набрання рішення апеляційного суду Черкаської області законної сили на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач добровільно не виконала рішення суду, а стягнення проводилось у примусовому порядку державним виконавцем і було закінчено лише 23.05. 2017 року, тому є всі підстави для стягнення інфляційних витрат та 3 відсотків річних від простроченої суми. Суд вказав, що ні відповідач, ні представник відповідача не заперечували правильність нарахування позивачем інфляційних витрат та 3 відсотків річних, тому суд вважає, що розрахунок позивача є вірним, тому стягненню підлягають суми вказані у розрахунку позивача.

Апеляційний суд не погоджується в повній мірі з висновками суду першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог позивача, оскільки вважає, висновки суду щодо повного задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3 не відповідають обставинам справи та вимогам закону, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги, безпідставно задовольнив вимоги про стягнення інфляційних витрат, оскільки судом було стягнуто кошти в гривнях еквівалентно сумі, вказаній у доларах США.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням апеляційного суду Черкаської області від 08.08.2013 р. № 22ц/793/1557/13 встановлено недійсність (нікчемність) попереднього договору купівлі-продажу будинку, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та вирішено відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 157403 грн., що є еквівалентно 19700 доларів США (а.с.126-127).

23.05.2017 року заступником начальника відділу Золотоніського МР ВДВС ГТУЮ у Черкаській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-695-66 від 18.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 158900,00 грн. у зв'язку з повним фактичним його виконанням (а.с. 129).

ОСОБА_3, звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України, вказувала, що оскільки з моменту ухвалення рішення відповідач не вчиняє жодних дій для повернення суми боргу, то вона вважає за необхідне стягнути з відповідача передбачені чинним законодавством інфляційні втрати та 3 % річних за час прострочення.

Апеляційним судом було задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про призначення у справі судово - економічної експертизи, на вирішення експерту було поставлено питання : Який розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, що передбачені статтею 625 ЦК України, при невиконанні ОСОБА_4 грошового зобов`язання за період з 11.05.2014 року по 11.05.2017 року, яке рішенням апеляційного суду Черкаської області від 08.08.2013 року було стягнуто з неї на користь ОСОБА_3, з урахуванням виплат здійснених боржником по примусовому погашенню боргу ? На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено та відновлено провадження у справі після надходження висновку експертизи до апеляційного суду.

Згідно даних висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 14.02.2019 року за № 633/18-23, розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, що передбачені статтею 625 ЦК України, при невиконанні ОСОБА_4 грошового зобов`язання за період з 11.05.2014 року по 11.05.2017 року, яке рішенням апеляційного суду Черкаської області від 08.08.2013 року було стягнуто з неї на користь ОСОБА_3, з урахуванням виплат здійснених боржником по примусовому погашенню боргу становить 112555,52 грн., зокрема: інфляційні втрати - 99468,34 грн.; - три проценти річних - 13087,18 грн. ( т. 2 а. с. 2- 8 ).

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Як вбачається із рішення апеляційного суду Черкаської області від 08.08.2013 р. № 22ц/793/1557/13 встановлено недійсність (нікчемність) попереднього договору купівлі-продажу будинку, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та вирішено відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 157403 грн., що є еквівалентно 19700 доларів США .

Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3, подаючи виконавчий лист на виконання, зверталась до суду чи до державного виконавця із заявами про переведення грошової заборгованості стягнутої судом за офіційним курсом НБУ долара США на день платежу. Після завершення виконавчого провадження у зв'язку із повним виконанням рішення суду 23.05. 2017 року та винесення постанови державного виконавця, позивач не надала доказів суду, що нею оскаржувалась дана постанова, оскільки вона не згодна із розміром стягнутих коштів у гривнях, так як змінився курс та збільшився.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Однак, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання зобов`язання, яке визначене договором в національній валюті - гривні, а не в іноземній або еквіваленту до іноземної валюти, а тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі за № 520/5338/14-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, на вищезазначені обставини справи належним чином не звернув увагу, тому дійшов помилкового висновку відносно стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 інфляційних втрат, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконного рішення в цій частині задоволення позовних вимог, оскільки за таких обставин відсутні підстави для стягнення інфляційний витрат на підставі ст. 625 ЦК України, так як індексація в даному випадку застосуванню не підлягає.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат не підлягають задоволенню, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та відмові у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення інфляційних витрат.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону, висновки суду зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права в частині стягнення інфляційних витрат, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи належні, допустимі на достовірні докази, взявши до уваги висновок експерта від 14.02.2019 року за № 633/18-23, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, та зміни рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 листопада 2017 року в частині стягнення коштів та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 13087 грн. 18 коп.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції до перерозподілу підлягають судові витрати.

Судові витрати підлягають стягненню пропорційно частково задоволених позовних вимог.

Отже, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати за подачу позовної заяви в розмірі 130 грн. 87 коп., а з ОСОБА_3 стягненню підлягають судові витрати за подачу апеляційної скарги на користь ОСОБА_4 в розмірі 143 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми - змінити в частині стягнення коштів, прийняти в цій частині нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 13087 грн. 18 коп.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат.

Стягнути судові витрати пропорційно задоволених вимог з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 130 грн. 87 коп.

Стягнути судові витрати пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 143 грн. 96 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов визначених цивільно - процесуальним законом.

Повний текст постанови виготовлений 13 березня 2019 року.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Василенко Л.І.

Карпенко О.В.