Справа № 2-873/10

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

15 січня 2010 року                                                  м. Дніпродзержинськ

    Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

При секретарі – Тарасенко І.О.,

За участю:

Позивача – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому попередньому судовому засіданні в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду комунальної власності «про виділ часток у спільній сумісній власності», суд –

встановив:

    ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фонду комунальної власності «про виділ часток у спільній сумісній власності», в обґрунтування якого зазначив, що він та його батьки (нині покійні) батько - ОСОБА_3 та мати – ОСОБА_4 мешкали у квартирі за адресою: будинок № 17 квартира № 61 по вулиці Мира у м. Дніпродзержинську. Згодом вони приватизували квартиру, про що Центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО «Придніпровський хімзавод» м. Дніпродзержинська видано свідоцтво про право власності на житло від 04 травня 1998 року, згідно з розпорядженням від 04 травня 1998 року № 4321 та квартира стала належати їм на праві спільної сумісної власності. В БТІ м. Дніпродзержинська вони отримали технічний паспорт на квартиру, зареєстрований в реєстрову книгу за № 21989 в книзі № 143.

    12.12.1999 року помер його батько ОСОБА_3 і він успадкував його 1/3 частину вищезазначеної квартири отримавши свідоцтво про право власності за заповітом, виданого Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 19.08.2000 року реєстр № 2-1038 та 30.08.2000 року зареєстрував перехід права власності в БТІ.

    19 березня 2008 року померла його мати ОСОБА_4 про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 436 Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

    20 травня 2009 року він звернувся до державного нотаріуса Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори з питання видачі йому свідоцтва про право на спадщину після смерті матері де отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії тому, що в свідоцтві про право власності не були визначені части кожного з них у спільному майні (квартири) та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання по суті, бо закон не передбачає визначення часток нотаріусом та відповідно до ч. 1 п. 224 Розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України «нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні».

    При отриманні свідоцтва про право власності на вищезазначену квартиру не були визначені частки кожного з них у праві спільної сумісної власності. Привілею на більшу долю квартири у батьків друг перед другом, так як і у нього перед ними не було, домовленості про установлення часток вони не узгоджували, враховуючі, що квартира АДРЕСА_1 була у спільній сумісній власності та згідно ст. 371 ЦК України, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, вважає, що їх частки на квартиру згідно закону були рівними тобто йому ОСОБА_1 належить 1/3 частина квартири, ОСОБА_3 належало 1/3 частина квартири, яку він успадкував, ОСОБА_4 належало 1/3 частина квартири за вказаною вище адресою. Тому позивач просить: визначити частки у спільному сумісному майні, визнавши належність: ОСОБА_4 – 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 – 2/3 частки квартири АДРЕСА_1.

    У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та суду пояснив, у зв’язку з тим, що в свідоцтві про права власності на житло, а саме:  квартири АДРЕСА_1, не були визначені частки у спільному майні, він змушений звернутися до суду.

    Відповідач в судове засідання не з’явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, а також про розгляд справи на розсуд суду.

    Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, дослідив докази надані позивачем, суд приходить до наступного:

    Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, його батько – ОСОБА_3 та мати – ОСОБА_4 мешкали у квартирі АДРЕСА_2. З часом вони приватизували вищезазначену квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Центральною комісією по приватизації житлового фонду ВО «Придніпровський хімзавод» від 04 травня 1998 року згідно з розпорядженням від 04 травня 1998 року за № 4321 (а.с. 7).

    20 липня 2000 року, позивач ОСОБА_1 та його батьки отримали технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 5-6).

    В судовому засіданні встановлено, що після смерті свого батька ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 успадкував від нього 1/3 частину вищезазначеної квартири отримавши свідоцтво про право власності за заповітом виданим Першою державною дніпродзержинською нотаріальною конторою від 19.08.2000 року, реєстровий № 2-1038 (а.с. 9) та 30.08.2000 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував перехід права власності в БТІ (а.с. 5).

    19 березня 2008 року померла мати позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 436 (а.с. 8).

    20 травня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Третьої державної дніпродзержинської нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після померлої матері ОСОБА_4, але отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв’язку з тим, що в свідоцтві про право власності не визначні частки квартири за учасниками приватизації (а.с. 10).

    Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

    Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 370, 372 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    Позов  ОСОБА_1 до Фонду комунальної власності «про виділ часток у спільній сумісній власності» - задовольнити.

    Визначити частку померлої 19 березня 2008 року ОСОБА_4 у спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_3, загальна площа якої становить 43,1 кв.м., житлова площа 28,9 кв.м., в розмірі 1/3 частки.

    Визначити частку ОСОБА_1 в спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_3, загальна площа якої становить 43,1 кв.м., житлова площа 28,9 кв.м., у розмірі 2/3 частки.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,   або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

     Суддя:                                 Т.П.Івченко