Справа № 2- 416

                                                                                                                             2010р

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 січня 2010 року Комінтернівський районний суд м.Харкова

в складі головуючого – судді Музиченко В.О.

при секретарі – Буняєвій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ЗАТ КБ « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

                                            В С Т А Н О В И  В:

Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, який протягом розгляду справи уточнювався, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.

Позов мотивує тим, що між сторонами 06 серпня 2007 року було укладено Кредитний Договір №DN81AR03110305 , відповідно до умов якого відповідач по справі отримала кредит у розмірі 82885,54 грн. Зазначає, що після отримання кредиту, відповідачка умови вказаного договору постійно порушує та не виконує взяті на себе зобов’язання, через, що у позивача виникло право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту. Просить стягнути 55449,66 грн. залишку неповернутого кредиту; 556,59 грн. заборгованості по відсоткам; 315,04 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 2,35 грн. пені, та на задоволення вказаних вимог звернути стягнення на автомобіль DAEWOO NEXIA, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що у відповідача станом на момент подачі позову та на час розгляду справи прострочена заборгованість відсутня, термін дії договору не скінчився, а за несвоєчасне виконання зобов’язань ним добровільно сплачену неустойку, просить в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 06 серпня 2007 року було укладено Кредитний Договір №DN81AR03110305 , відповідно до умов якого відповідач по справі отримала кредит у розмірі 82885,54 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.08.2014 року (п.7.1. ОСОБА_2). Відповідно до п.2.3. ОСОБА_2 в окремих випадках має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, але при цьому він зобов’язаний повідомити Позичальника про встановлення ним нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту шляхом направлення йому відповідної письмової вимоги. При цьому терміни дострокового повернення кредиту вважаються такими, що настали у дату вказану у цій вимозі.

Доказів отримання відповідачем вимоги щодо встановлення нового терміну повернення кредиту позивачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи протягом дії кредитного договору з боку відповідача зобов’язання виконувались не завжди вчасно, проте станом на 22.01.2010 року у відповідача відсутня прострочена заборгованість, що також підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Через несвоєчасне виконання зобов’язань відповідач добровільно сплачував неустойку у вигляді пені на загальну суму 1132,60 грн., що також позивачем не оспорюється.

Посилання позивача на ст.1050 ЦК України є необгрунтованим, оскільки в укладеному між сторонами договорі передбачений інший порядок встановлення нового терміну повернення кредиту.

Натомість відповідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі ст.651 ЦК України випливає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлено, що якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, з огляду на повне виконання відповідачем умов кредитного договору та недоведеність позивачем встановлення нового терміну повернення кредиту, суд вважає за необхідне в задоволенні позову в частині стягнення суми відмовити. Позовна вимога щодо звернення стягнення на предмет застави є похідною від попередньої, а тому також задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст . 10,11, 209, 212, 214-215,218 ЦПК України,   на підставі ст.ст.525, 631, 651, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»,

                                            В И Р І Ш И  В:

    В задоволенні позовних вимог ЗАТ КБ « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 1- - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України

Суддя-