Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 р. Справа № 49/18-07
Колегія суддів у складі:
Головуючого-судді –Пушай В.І., суддів – Барбашової С.В., Плужник О.В.
при секретарі –Гудкової І.В.
за участю представників сторін:
позивача – Гончаренко О.А.
відповідача –Гаряга М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1540Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 02.04.07 р. по справі № 49/18-07
за позовом ВАТ „Укртелеком” в особі Центру електрозв’язку № 11 Харківської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Харків
до ПП „ЕКСС”, м. Харків
про стягнення 1799,65 грн., -
встановила:
У лютому 2007 р. позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, яка утворилася за період з 01.02.2006 р. по 26.10.2006 р. по оплаті телекомунікаційних послуг у сумі 1579,65 грн., що підтверджується випискою з оборотної відомості за надані телекомунікаційні послуги, суми держмита у розмірі 102 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн., всього 1799,65 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 49/18-07 (суддя Кононова О.В.) в задоволенні позовних вимог –відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що позивачем не надано жодного доказу щодо здійснення підключення двох ліній безпосереднього зв'язку та надання послуг на підставі укладеного договору № 0580002273 від 20.12.2002 року.
Позивач з винесеним рішенням не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що зазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, позивач вказує на те, що 20.12.2002р. між підприємством зв'язку та ПП "ЕКСС" було укладено договір №0580002273 про надання послуг зв'язку, відповідно до якого підприємство зв'язку (ЦЕЗ №11 ХФ ВАТ "Укртелеком") надавало послуги електрозв'язку. Договір є типовим, затверджений Наказом Державного комітету зв'язку та інформації України 13.07.1999 р. №10.
Уклавши даний договір (шляхом поставлення власного підпису), Споживач свідомо погодився на всі умови, викладені в тексті договору та повинен дотримуватись всіх зазначених вимог, у вказаному договорі.
Однак у порушення взятих на себе обов'язків, відповідач оплату вносив частково за період з 01.02.2006 р. по 26.10.2006 р. утворилася заборгованість по оплаті телекомунікаційних послуг у сумі 1579,65 грн. Сума заборгованості підтверджується випискою з оборотної відомості за надані телекомунікаційні послуги.
Докази, надані в судовому засіданні Позивачем (ВАТ "Укртелеком" в особі ЦЕЗ №11 ХФ ВАТ "Укртелеком"), підтверджують те, що всі дії підприємства зв'язку по наданню послуг електрозв'язку Споживачу були здійснені у відповідності з умовами Договору про надання послуг та на підставі вимог діючого законодавства України.
Суд не прийняв до уваги копію рапорту №18 від 06.03.2006 р. та копії листів: №10-42-424 від 12.12.2005 р., №02-21/36 від 10.03.2006 р., Начальника ЦЕЗ №11 Гончарова В.О., які свідчать про те що у Споживача були організовані дві лінії безпосереднього зв'язку. Отже Позивач обґрунтовано включає до суми заборгованості розмір абонентської плати за дві лінії безпосереднього зв'язку.
Відповідач та його представник в засіданні вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і просять залиши його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що ніколи не підписував додатку до договору, щодо здійснення підключення двох ліній безпосереднього зв'язку та надання послуг і, позивачем самостійно була зроблена дописка у своєму екземплярі додатку до договору „2 НС с 28.02.2006 р. УСП Харьков АТС Люботин)”. Ним дійсно надсилались листи про підключення двох ліній безпосереднього зв'язку та надання зазначений послуг, але такі послуги надані не були.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог, передбачених зазначеною статтею.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин які б були підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач в своїй скарзі не зазначив (не обґрунтував), як не надав і відповідних доказів.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 20.12.2002 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг електрозв'язку № 0580002273. Згідно п. 2.1.1 договору позивач зобов'язався забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг електрозв'язку, а відповідач в свою чергу відповідно до п. 4.6 договору проводить щомісячно розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідно до розділу 1 „Предмет договору" Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1 і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2. З додатку 1, копія якого додана до матеріалів справи, вбачається що сторони не узгодили, які саме з перелічених в додатку послуг надає позивач відповідачеві. В додатку до договору без номеру зазначено що на балансі споживача знаходяться 5 з'єднувальних ліній та визначено розмір оплати в розмірі 20 грн. за кожну в сумі 60 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась за період з 01.02.2006 року по 26.10.2006 року у розмірі 1579,65 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч. 1 ст. 630 ЦК України, передбачена можливість визначення окремих умов договору відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Ст. 189 Господарського кодексу України, визначено що ціна є істотною умовою господарського договору, зазначається в договорі у гривнях. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Так, відповідно додатку до договору про надання послуг електрозв'язку № 0580002273 сторони погодили вартість послуг електрозв'язку у розмірі 20 грн. (без ПДВ) за з'єднувальну лінію та передбачили застосування коефіцієнту зменшення -0,5. Із розрахунку позовних вимог наданого позивачем вбачається, що позивач застосовує абонентську плату у розмірі 75 грн. на місяць, а з 03.2006р. -255 грн. на місяць. Відповідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається. Жодного доказу в підтвердження узгодження позивачем з відповідачем зміни розміру абонентської плати до матеріалів справи не додано.
Навпаки, як пояснив представник відповідача, відповідач ніколи не підписував додатку до договору, щодо здійснення підключення двох ліній безпосереднього зв'язку та надання послуг і, позивачем самостійно була зроблена дописка у своєму екземплярі додатку до договору „2 НС с 28.02.2006 р. УСП Харьков АТС Люботин)”. Ним дійсно надсилались листи про підключення двох ліній безпосереднього зв'язку та надання зазначених послуг, але такі послуги надані не були. Зазначені обставини представник відповідача підтвердив своїм екземпляром додатку до договору (копія додана до справи), тому посилання скаржника у своїй скарзі на те, що уклавши даний договір (шляхом поставлення власного підпису), споживач свідомо погодився на всі умови, викладені в тексті договору та повинен дотримуватись всіх зазначених вимог, у вказаному договорі, щодо підключення двох ліній безпосереднього зв'язку та надання послуг, безпідставні та спростовуються наданими доказами.
Як свідчать матеріали справи, відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням організації двох ліній безпосереднього зв'язку, про що свідчать листи, копії яких додані до матеріалів справи. Відповідно до ст. З Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720 безпосередній зв'язок між споживачами - прямий зв'язок між двома пунктами закінчення телекомунікаційної мережі, який здійснюється з використанням виділеної пари металевих жил кабелю або пари металевих жил кабелю з використанням систем передавання, або оптичних волокон у волоконно-оптичному кабелі. Згідно до ст. 58 Правил, забезпечення безпосереднього зв'язку належить до інших основних послуг місцевого телефонного зв'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації" умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ та оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Акту виконаних робіт по організації двох ліній безпосереднього зв'язку, або будь якого іншого документального підтвердження виконання робіт по організації позивачем зазначених ліній та прийняття таких робіт відповідачем як належно виконаних до матеріалів справи не додано. Наряди № 86 та № 87 від 28.02.2006р. та рапорт на котрий посилається скаржник, місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв в якості належних доказів виконання робіт, оскільки вони у відповідній графі "Підпис абонента" не підписані відповідачем як замовником робіт. Зазначений рапорт, складений в односторонньому порядку, також не має доказової сили.
Отже, позивач необґрунтовано включає до суми заборгованості починаючи з березня 2006 року розмір абонентської плати за дві лінії безпосереднього зв'язку.
Крім того, судом встановлено, що договором про надання послуг електрозв'язку № 0580002273 від 20.12.2002 р. взагалі не передбачено надання послуг міжміських розмов, Інтернету, безпосереднього зв'язку та "інших" послуг, та не визначена вартість цих послуг.
За таких обставин, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2007 р. по справі № 49/18-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Повний текст постанови підписаний судовою колегією 20.06.2007 року.
Головуючий суддя Пушай В.І.
судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.