Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 року Справа № 33/288-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шутенко І.А. -доповідач,
судді Бабакової Л.М.,
судді Кравець Т.В.,
при секретарі - Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом –Зубрича Д.О. за довіреністю №06/1981 від 10.05.2007р.,
відповідача за первісним позовом –Артюра Ю.В. за довіреністю б/н від 18.06.2003р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1755 Х/2) ВАТ по газопостачанню та газифікації „Харківміськгаз” на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2007р. по справі № 33/288-06
за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації „Харківміськгаз”, м. Харків,
до ВАТ „Харківська ТЕЦ-5”, с. Подвірки,
про стягнення 6 880 292 грн. 65 коп., -
та за зустрічним позовом ВАТ „Харківська ТЕЦ-5”, с. Подвірки,
до 1. ВАТ по газопостачанню та газифікації „Харківміськгаз”, м. Харків,
2. Акціонерної компанії „Харківобленерго”, м. Харків,
про тлумачення, -
встановила:
Позивач, ВАТ по газопостачанню та газифікації „Харківміськгаз”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому, після зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача просив стягнути з відповідача 6380279,81 грн, у тому числі 5151692,72 грн. інфляційних та 1228587,09 грн. –3% річних
Відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду Харківськой області із зустрічною позовною заявою до ВАТ по газопостачанню та газифікації „Харківміськ газ” та Акціонерної компанії „Харківобленерго” про тлумачення змісту правочину –п.7.3 договору №3-Б від 04.01.98 р. щодо визначення суми боргу та порядку оплати за поставлений газ.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2007 р. по справі № 33/288-06 (суддя Швед Е.Ю., суддя Білоусова Я.О., суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні первісного позову в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 5151692,72 грн. відмовлено. В іншій частині первісного позову позовні вимоги залишено без розгляду. Зустрічний позов задоволено частково. Надане наступне тлумачення змісту пункту 7.3 договору № 3-Б щодо визначення суми боргу та порядку оплати за поставлений природний газ: При виконанні грошового зобов’язання, визначеного в іноземній валюті, суми боргу на день виконання цього зобов’язання повинна бути перерахована у гривнях за офіційним курсом валюти на цей день. У разі виконання в цей день грошового зобов’язання не в повному обсязі, залишок боргу знову перераховується на валюту, зазначену в договорі, за цим самим офіційним курсом, що діяв в цей день. В наступні дні погашення заборгованості повинна застосовуватися така ж сама процедура до повного погашення суми боргу. В частині відшкодування судових витрат за подання зустрічного позову –відмовлено.
Позивач за первісним позовом, ВАТ по газопостачанню та газифікації „Харківміськгаз”, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2007р. по справі № 33/288-06 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2004р. по справі №37/313-03 заявлені позовні вимоги були задоволені частково. З відповідача на користь позивача було стягнуто 25 084 808,26 грн. - основного боргу, 2 218 200,02 грн. - пені, 1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього 27 304 826,28 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2004р. рішення господарського суду Харківської області від 20.01.04р. було змінено та в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, але Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2004р. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.04р. скасована, а рішення від 20.01.2004р. по справі №37/313-03 залишено без змін.
Таким чином, апелянт зазначає, що господарський суд підтвердив наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем по договору №3-Б від 04.01.1998р. в сумі 25 084 808,26 грн., а не 4 706 784,55 доларів США, як зазначено в рішенні від 17.04.07р. по справі №33/288-06.
Згідно з вимогами ст.625 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання боржником та його прострочення виконання платежу, на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму загальної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення платежів.
Отже, апелянт вважає, що нараховані санкції за невиконання зобов'язання нараховані цілком обґрунтовано та законно.
Також, апелянт не згоден з твердженням суду першої інстанції про те, що "Харківська ТЕЦ - 5" переплатила 1315 544,03 грн. за виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №37/313-03, по тій причині, що в цьому рішенні була стягнута сума, визначена у національній валюті України та було стягнуто загалом 27304826,28 грн. В резолютивній частині рішення по справ №37/313-03 від 20.01.2004р. не вказано, що стягувана сума є еквівалентом боргу 4 706 784,55 доларів США.
Відповідач за первісним позовом, надав відзив на апеляційну скаргу в якому рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2007р. по справі №33/288-06 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Другий відповідач за зустрічним позовом відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання представник другого відповідача за зустрічним позовом не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження та судом першої інстанції встановлено, що 04.01.1998 р. між позивачем за первісним позовом та ДАЕК "Харківобленерго" було укладено договір № 3-Б на постачання природного газу, згідно якого позивач за первісним позовом зобов'язався подавати газ від ГРС магістрального газопроводу до ГРП ДАЕК "Харківоленерго", а ДАЕК "Харківобленерго" зобов'язався прийняти газ та сплатити його вартість та траспортування в обсягах, які визначаються на підставі актів прийому-передачі газу. Договором встановлено ціну на газ і плату його транспортування в розмірі 66,00 доларів США за одну тисячу м. куб. газу.
Згідно угоди від 01.09.1998 р., укладеної між позивачем, ДАЕК "Харківобленерго", ДП "Харківські теплові мережі" та ДП "Харківська ТЕЦ-5", зобов'язання по оплаті заборгованості за отриманий ДАЕК "Харківобленерго" природний газ по договору № 3-Б від 04.01.1998 р. у сумі 5656587,49 доларів США перейшли до ДП "Харківська ТЕЦ-5".
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2004 р. у справі №37/313-03 з посиланням на висновок судово-бухгалтерської експертизи № 5294, проведеної спеціалістами Київського НДІСЕ, було встановлено факт заборгованості відповідача за первісним позовом, як правонаступника ДП "Харківська ТЕЦ-5", перед позивачем за первісним позовом в розмірі 4706784,55 доларів США.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2004 р. по справі №37/313-03 з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом окрім суми основного боргу було стягнуто пеню в сумі 2218200,02 грн., а також судові витрати в розмірі 1818,00 грн..
Пунктом 7.3. договору № 3-Б передбачено, що оплату за поставку газу відповідач за первісним позовом повинен був здійснювати на рахунок позивача за первісним позовом в національній валюті України за курсом НБУ на день платежу.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях і, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Колегія суддів дійшла висновку, що спірним договором № 3-Б встановлено такий самий порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, як і ст.533 ЦК України. Тому при виконанні грошового зобов'язання, визначеного в іноземній валюті, сума боргу на день виконання цього зобов'язання повинна бути перерахована у гривнях за офіційним курсом валюти на цей день. У разі виконання в цей день грошового зобов'язання не в повному обсязі, залишок боргу знову перераховується на валюту, зазначену в договорі, за цим самим офіційним курсом, що діяв в цей день. В наступні дні погашення заборгованості повинна застосовуватися така ж сама процедура до повного погашення суми боргу.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за первісним позовом почав розрахунки з позивачем за первісним позовом за договором № 3-Б в грудні 2005 р.. За даними Національного банку України, які були оприлюднені в засобах масової інформації та розміщені на офіційному сайті НБУ (http:/www. bank..gov.ua./) і є загальновідомими, курс національної валюти по відношенню до долара США починаючи з 21.04.2005 р. до цього дня не змінювався і дорівнював 505,00 гривень за 100,00 доларів США.
Таким чином, розпочавши розрахунки в грудні 2005 року, відповідач за первісним позовом повинен був сплатити позивачу за первісним позовом за природний газ отриманий в 1998 році за договором № 3-Б від 04.01.1998 р. суму основного боргу в розмірі 23769261,98 грн. Зазначену суму відповідач за первісним позовом повністю сплатив позивачу в липні 2006 р. Крім того, виконуючи рішення господарського суду від 20.01.04 р., відповідач за первісним позовом сплатив позивачу за первісним позовом на 1315544,03 грн. більше, чим це було передбачено умовами договору № 3-Б.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.
Проте позивач не довів установленими у Господарському процесуальному кодексі України засобами доказування факту знецінення долару США, тобто валюти, в якій виражено грошове зобов'язання і за якою обраховується сума боргу за договором. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. Тому, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області, що не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 5151692,72 грн.
Що стосується трьох відсотків річних, то їх розрахунок повинен проводитися також у валюті, в якій виражено грошове зобов'язання в договорі, з перерахунком у гривню за офіційним курсом валюти на день розрахунку. Позивач не надав суду обгрунтований розрахунок своїх вимог в цій частині з урахуванням зазначених вимог.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що як свідчать матеріали справи, розрахунок інфляційних та 3% річних, здійснювався позивачем за первісним позовом за період з серпня 2004р. по серпень 2006р., протягом якого, рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2004 р. у справі №37/313-03 знаходилась на виконанні.
Колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду по своїй правовій природі є процесуальним документом, який згідно зі ст. 115 ГПК України повинен виконуватися у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження”. Зазначений закон не передбачає інфляційних нарахувань та 3% річних при виконанні судових рішень. Що стосується норм ст.ст. 526, 527, 530, 532 та 625 ЦК України, то вони регламентують виконання лише цивільно-правових зобов’язань, тому не можуть бути застосовані до виконання судових рішень.
Також, колегія суддів відмічає, що рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2007 р. по справі № 33/288-06 в частині правомірності тлумачення судом першої інстанції п. 7.3 договору №3-Б, апелянтом не оскаржувалось, справа розглядалась в межах заявлених апеляційних вимог.
За таких обставин, при винесенні рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статтей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2007 р. по справі №33/288-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Судді Бабакова Л.М.
Кравець Т.В.