ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року Справа № 2-а-170/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Гулая О.Г.
за участю представників:
позивача - не з’явився
відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда
на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.03.09
у справі № 2-а-170/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда, в якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.06 по 01.01.09; визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006 року по грудень 2008 року включно в сумі 3882,30 грн.; зобов’язати відповідача надалі щомісячно виплачувати соціальну допомогу згідно вимог чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у встановленому розмірі у 2006-2008 роках не нараховував та не виплачував. Такі дії відповідача є протиправними, такими, що суперечать Конституції України та Законам України.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.03.09 (суддя Дьомич Л. М.) позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09.07.07 по 31.12.07 та з 22.05.08 по 31.12.08. В іншій частині позову відмовлено. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 100,00 грн.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Перерахунок окремим категоріям громадян територіальні управління Пенсійного фонду проводять за наявності від центрального органу відповідних нормативно-розпорядчих документів. Крім того, управління є неналежним відповідачем по справі, відповідачами по справі повинні бути Пенсійний фонд України, Кабінет Міністрів України, Державне казначейство України, як єдиний розпорядник бюджетних коштів.
З питань застосування положень ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем судове рішення в цій частині не оскаржується.
Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем оскаржується встановлене судом першої інстанції право позивача на отримання підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди 09.07.07 по 31.12.07 та з 22.05.08 по 31.12.08.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Кіровограда. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%, від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що в період з 09.07.09 по 31.12.07 та в період з 22.05.08 по 31.12.08 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що порушення права позивача як «дитини війни» на отримання доплати до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в установлені судом першої інстанції періоди спричинено неправомірними діями відповідача, разом з тим позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними судом першої інстанції фактично не вирішені, колегія суддів, використовуючи право, надане ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення згідно ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда - задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.03.09 у справі № 2-а-170/09 - змінити, доповнивши резолютивну частині постанови абзацом:
«Визнати дії Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда неправомірними щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у періоди з 09.07.07 по 31.12.07 та з 22.05.08 по 31.12.08.»
В іншій частині постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.03.09 у справі № 2-а-170/09 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Постанову складено в повному обсязі 28.01.10
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
суддя: Н.А. Бишевська
суддя: А.О. Коршун