ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року Справа №2-а-139/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Гулая О.Г.
за участю представників:
позивача - не з’явився
відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.09
у справі № 2а-139/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, в якому просил поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.06 по 28.02.09; зобов’язати відповідача нарахувати на користь позивача недоплачене як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2009 роки в сумі 4091,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй як дитині війни повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач всупереч вимогам Конституції України та законів України зазначену надбавку до пенсії у належних розмірах у 2006-2009 роках не нараховував та не виплачував. Внаслідок таких протиправних дій відповідача позивачу не доплачено за період з 01.01.06 по 28.02.09 до пенсії 4091,10 грн.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.09 (суддя Мороз В.П.) позовні вимоги задоволено частково. Поновлено позивачу пропущений строк для звернення до суду, визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.07 по 28.02.09 включно; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до пенсії дітям війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.07 по 28.02.09. В решті позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що виходячи з норм Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» немає правових підстав для виплати підвищення до пенсії особам, які відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набули статусу діти війни. Оскільки рішення про відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинній до внесення змін до цього Закону, Верховною Радою України не приймалось, порядок обчислення підвищення до пенсії дітям війни залишився неврегульованим. У 2008 році відповідачем виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, розмір якої згідно зі статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» становить 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до норм діючого законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530. Позивач отримував дані виплати, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. З питань застосування судом першої інстанції положень ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем судове рішення в цій частині не оскаржується.
Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи документами. Від відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався в розмірі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, а саме: 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.05 дію ст.6 зазначеного вище Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06 до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06 неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.06 дію відповідної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, тобто умови для виплати державної соціальної допомоги дітям війни не настали.
Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На 2009 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежена Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що в період з 09.07.07 по 31.12.07 та в період з 22.05.08 по 28.02.09 (строк, встановлений позивачем) позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, судом першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни за період з 01.01.08 по 22.05.08.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України‚ постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції невірно визначено період здійснення перерахунку позивачу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення згідно ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська - задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.09 у справі №2а-139/09 - змінити в частині визначення періоду здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до пенсії дітям війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2009 року.
В іншій частині постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.09 у справі №2а-139/09 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Постанову складено в повному обсязі 15.12.09
Головуючий суддя: І. Ю. Добродняк
суддя: Н. А. Бишевська
суддя: А. О. Коршун