ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010 року №15996/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про стягнення недоплаченої соціальної допомоги дітям війни,–
встановила:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про стягнення недоплаченої соціальної допомоги дітям війни.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога йому не виплачувалась.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ у Залізничному районі м. Львова щодо невиплати у 2007 році та недовиплати у 2008 році ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано УПФУ у Залізничному районі м. Львова провести нарахування та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом порушено норми ст. ст. 16, 19 Конституції України, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Посилається на те, що судом не взято до уваги те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої і визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Разом з тим, п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була зупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
З вищенаведеного випливає, що позивачу слід провести перерахунок пенсії починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, згідно з якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.
З вищенаведеного випливає, що позивачу слід провести перерахунок пенсії починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року на 30% мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2009 року у справі №2а – 9296/08/1370– без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
В. Улицький
І. Олендер
В. Каралюс
Головуючий:
Судді: