№ 2а-1936/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2009 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого –
судді СИВАКА В.І.
при секретарі ТКАЧ Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області, третя особа на стороні відповідача – Сокирянська районна державна адміністрація Чернівецької області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, –
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області /далі УПСЗН/, третя особа на стороні відповідача – Сокирянська районна державна адміністрація Чернівецької області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення. Вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році /категорія 1/ і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. /далі Закон № 796-ХІІ/ для осіб даної категорії.У відповідності до абз.3 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та згідно ч.5 ст.48 вона виплачується за місцем проживання особи органами соціального захисту населення, а відповідно до ч.7 ст.48 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Органом соціального захисту населення по місцю його проживання є УПСЗН, яке підпорядковано Сокирянській районній державній адміністрації Чернівецької області. На протязі 2003-2008 років відповідач сплачував йому грошову щорічну допомогу, передбачену абз.3 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХІІ у заниженому розмірі. У березні 2009 року йому стало відомо, що рішенням Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, застосування органами соціального захисту відповідних положень постанов Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996 року /далі постанова № 836/ та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року /далі постанова № 562/ при виплаті компенсацій, передбачених ст.48 Закону № 796-ХІІ, було визнано таким, що не відповідає законам України та Конституції України. Крім того, Закон № 796-ХІІ було доповнено ст.71, згідно якої «дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону». Також рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 «Про соціальні гарантії громадян» /далі рішення КСУ/ визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік», зокрема п.30 ст.71 /489-16/, «яким зупинено на 2007 рік дію… абз.2,3,4,5,6,7 ч.4 та ч.7 ст.48 Закону № 796-ХІІ. Відповідно до п.5 рішення КСУ, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідно до абз.3 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХІІ, з врахуванням відповідних положень Законів України „Про Державний бюджет України” на відповідні роки, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати та з врахуванням дат здійснення фактичних виплат, йому належали до виплати платежі в розмірах: в 2003 р. станом на 25.08.2004 р.– 1025 грн.; в 2004 р. станом на 10.06.2005 р.– 1450 грн.; в 2005 р. станом на 29.11.2005 р.– 1660 грн.; в 2006 р. станом на 27.07.2006 р. – 1750 грн.; в 2007 р. станом на 03.07.2007 р. – 2100 грн.; в 2008 р. станом на 24.06.2008 р. – 3025 грн., однак всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ відповідач виплатив їх в занижених розмірах: в 2003 р. – на суму 998,30 грн.; в 2004 р. – на суму 1423,30 грн.; в 2005 р. – на суму 1540 грн.; в 2006 р. – на суму 1630 грн.; в 2007 р. – на суму 1980 грн.; в 2008 р. – на суму 2905 грн., а всього за період з 2003-2008 р.р. йому було недоплачено 10476,60 грн. Строк позовної давності вважає не пропущеним, так як про порушення свого права йому стало відомо лише у березні 2009 року.
Просить визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача по неповній виплаті належної йому у відповідності до ст.48 Закону № 796-ХІІ щорічної допомоги на оздоровлення і стягнути з УПСЗН на його користь недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення: за 2003 р. – 998,30 грн.; за 2004 р. – 1423,30 грн.; 2005 р. – 1540 грн.; за 2006 р. – 1630 грн.; за 2007 р. – 1980 грн.; за 2008 р. – 2905 грн., а всього 10476,60 грн.
Позивач в судове засідання не з’явився, однак подав на адресу суду заяву, в якій повністю підтримав позовні вимоги і просить розглядати справу без його присутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але подав до суду заперечення на позов та заяву, в якій позовні вимоги не визнав і просить розглядати справу без його присутності.
В запереченні відповідач вказує, що протягом 2003-2008 років позивачу виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до Закону № 796-ХІІ, Законів України „Про Державний бюджет України” на 2003-2008 років постанов № 562 та № 836, якими встановлено гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, визначалися розмір і цільове спрямування будь-яких видатків держави на загальносуспільні потреби.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Законів України «Про Державний бюджет України».
Також, відповідно до Бюджетного кодексу України і Конституції України видатки державного бюджету, за яким виплачується компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю та допомога на оздоровлення, здійснюються тільки в межах державного бюджету відповідного року. У 2001-2004,2007,2008 роках компенсаційні виплати від мінімальної заробітної плати були призупинені Законами України «Про Державний бюджет України», що затверджувалося ВР України.
Фінансове забезпечення Чорнобильської програми в Чернівецькій області в тому числі і в м.Сокиряни здійснюється на підставі Паспорту бюджетної програми на відповідний рік, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України, на підставі якого головний розпорядник коштів другого рівня, яким є Головне УПСЗН Чернівецької ОДА, надає план асигнувань із загального фонду бюджету. Згідно цього плану УПСЗН Сокирянської РДА як розпорядник коштів третього рівня, складає кошторис на поточний фінансовий рік, який затверджується Головним управлінням.
Таким чином Кабінет Міністрів України, виконуючи Закони України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону № 796-ХІІ в межах асигнувань затверджених ВР України, а УПСЗН жодних повноважень та прав на збільшення або зменшення асигнувань кошторису, а також на перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення поза межами вищезазначених законів, не має.
Вважає, що визнання рішенням КСУ норм Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, якими призупинялись норми Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомоги – неконституційними, не надає законодавчого права для застосування показника мінімальної заробітної плати, визначеного відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» у розмірах відповідно до ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як розрахункову величину для визначення компенсацій і допомоги, оскільки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розмір соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову, так як УПСЗН наполягає на застосуванні судом ст.100 КАС України.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явилася, подавши до суду заяву про відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог і просить розглянути справу без її присутності.
За таких обставин, судом ухвалено розглянути справу без присутності сторін та представника третьої особи.
Судом встановлено, що позивач проживає в АДРЕСА_1 і є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відноситься до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорноби-льської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 29.06.2000 року Чернівецькою ОДА.
У відповідності до ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та згідно ч.5 ст.48 вона виплачується за місцем проживання особи органами соціального захисту населення, а відповідно до ч.7 ст.48 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
На протязі 2003-2008 років відповідач сплачував позивачу грошову щорічну допомогу, передбачену ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ посилаючись на Постанови № 836 та № 562, а в 2006-2008 роках, крім того, на Закони України „Про Державний бюджет України” на 2006-2008 роки.
Згідно довідки УПСЗН № 2714 від 15.06.2009 року позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення: в 2003 р. станом на 25.08.2004 р. – 26,70 грн.; в 2004 р. станом на 10.06.2005 р. – 26,70 грн.; в 2005 р. станом на 29.11.2005 р. – 120 грн.; в 2006 р. станом на 27.07.2006 р. – 120 грн.; в 2007 р. станом на 30.03.2007 р. – 120 грн.; в 2008 р. станом на 13.02.2008 р. – 120 грн.
Діючи у відповідності до вимог ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ, відповідач виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати встановленої ст. 89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” з 01.01.2004 р. – 205 грн., ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” з 01.04.2005 р. – 290 грн., з 01.09.2005 р. – 332 грн., ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” з 01.07.2006 р. – 350 грн., ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 01.04.2007 р. – 420 грн., та ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.12.2008 р. – 605 грн., повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 10476,60 грн., а саме: в 2003 р., станом на 25.08.2004 р. – 1025 грн. /205 грн.х5/; в 2004 р., станом на 10.06.2005 р. – 1450 грн. /290 грн.х5/; в 2005 р., станом на 29.11.2005 р. – 1660 грн. /332 грн.х5/; в 2006 р., станом на 27.07.2006 р. – 1750 грн. /350 грн.х5/; в 2007 р., станом на 30.03.2007 р. – 2100 грн. /420 грн.х5/; в 2008 р., станом на 13.02.2008 р. – 3025 грн. /605 грн.х5/.
Однак, відповідачем позивачу недоплачено: в 2003 році – 998,30 грн. /1025 грн. – 26,70 грн./; в 2004 році – 1423,30 грн. /1450 грн. – 26,70 грн./; в 2005 році – 1540 грн. /1660 грн. – 120 грн./; в 2006 році – 1630 грн. /1750 грн. – 120 грн./; в 2007 році – 1980 грн. /2100 грн. – 120 грн./; в 2008 році – 2905 грн. /3025 грн. – 120 грн./.
Така бездіяльність УПСЗН є неправомірною, оскільки вищенаведеними постановами а законами, на які посилається відповідач передбачено виплату громадянам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі меншому, порівняно із розміром такої допомоги, передбаченої ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ і які суперечать правовим актам, що мають вищу юридичну силу і Конституції України.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
З Закону України „Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, Законів України „Про Дер-жавний бюджет України” на 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону № 796-ХІІ.
Згідно ст. 71 Закону № 796-ХІІ, якою він доповнений 05.10.2006 р., дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 «Про соціальні гарантії громадян» положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п. 30 ст. 71 в частині зупинення дії абз. 2-7 ч.4 та ч.7 ст.48 Закону № 796-ХІІ та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 « Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України » положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема підпункту 11 пункту 28 в частині внесення змін до ст.48 Закону №796-ХІІ визнано таким, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, бездіяльність відповідача, яка полягає у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, менших ніж встановлено Законом № 796-ХІІ протягом 2003-2008 років є неправомірною.
Суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки про неправомірність дій відповідача дізнався у березні 2009 року, коли йому стало відомо про ухвалення рішень Верховним Судом України, Вищим адміністративним судом України по аналогічних справах та рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 року щодо неконституційності положень Законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в частині виплат щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ці обставини встановлені в судовому засіданні, підтверджені дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі ст.ст.22 ч.3,19 ч.2,119 ч.2 Конституції України, Рішень Конституційного Суду України
№6-рп/2007 від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 «Про соціальні гарантії громадян» та №10-рп/2008
від 22.05.2008 року в справі № 1-28/2008 «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет
України», ст.ст.48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст.1 Закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» № 372-ІV від 26.12.2002 року, ст.89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27.11.2003 року, ст.83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23.12.2004 року, ст.82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV від 20.12.2005 року, ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» № 489-ІV від 19.12.2006 року, ст.59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007року та керуючись ст.ст. 17, 18, 158-163, 167 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області по неповній виплаті належної ОСОБА_1 на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної грошової допомоги на оздоровлення, визнати незаконною.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області з р/р 35210004001948 ГУДК України у Чернівецькій області код 03196311, МФО 856135 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, жителя АДРЕСА_1 10476 /десять тисяч чотириста сімдесят шість/ грн. 60 коп.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь держави судовий збір в розмірі 104 /сто чотири/ грн. 77 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: /підпис/
З оригіналом вірно: