Справа № 22-ц-1863-Ф/08
Головуючий суду першої інстанції Кисельов Є.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
21 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Моісеєнко Т.І.,
суддів Полянської В. О.,
Авраміді Т.С.
при секретарі Долгополовій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Керченської міської ради, ОСОБА_4, третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 червня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Керченської міської ради, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті сина - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. визнання права власності в порядку спадкування на заощадження в розмірі 1709, 78 грн. за рахунком НОМЕР_1 та за компенсаційним рахунком НОМЕР_2 з остатком 3419, 57 грн., які знаходяться у ВАТ «Державний ощадний банк України».
Вимоги позову мотивувала тим, що 12 квітня 2001 року померла її мати ОСОБА_6, яка склала заповідальне розпорядження на свій вклад в рівних частках на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після чого відкрилася спадщина у вигляді вказаних заощаджень. Позивачка та відповідач - ОСОБА_4 10 жовтня 2006 року отримали у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину. Син позивача - ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим не встиг отримати свідоцтво на свою частину спадщини. Факт прийняття спадщини після смерті сина необхідний позивачу для визнання права власності за ОСОБА_3 на заощадження в порядку спадкування після померлого ОСОБА_5
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 19 червня 2008 року у позові ОСОБА_3 відмовлено. На вказане судове рішення позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення у справі, просить суд скасувати рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Так, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що оскільки позивач згідно до ст. 1268 ЦК України не подавала заяву до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини після смерті сина, тому вважається такою, що прийняла спадщину, в тому числі і вклад за заповідальним розпорядженням зробленим на ім'я сина. Крім того, особи, які брали участь у справі не заперечували проти позову, але суд не звернув уваги на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 по суті позовних вимог був відсутній спір.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_3
З таким висновком суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Із позовною заяви ОСОБА_3 випливає, що позивач просила суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті сина - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на заощадження в розмірі 1709, 78 грн. за рахунком НОМЕР_1 та за компенсаційним рахунком НОМЕР_2 з остатком 3419, 57 грн., які знаходяться у ВАТ «Державний ощадний банк України».
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 - матір позивачки - склала заповідне розпорядження про те, що позивачці, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках заповідаються грошові вкладі з відповідними відсотками та сумами компенсацій за рахунком НОМЕР_1 і за компенсаційним рахунком до нього НОМЕР_2, які знаходяться у ВАТ «Державний ощадний банк України».
ОСОБА_6 померла 12 квітня 2001 року.
ОСОБА_4 у нотаріальної конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на 1/3 частину вказаних грошових вкладів.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 жовтня 2006 року позивачка є спадкоємцем майна, що належало ОСОБА_6 (а.с. 8)
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто після спливу строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , встановленого законом.
Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Стаття 549 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) передбачає підстави для визнання особи, такою що прийняла спадщину, зокрема - якщо вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном або якщо вона подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, при цьому зазначені дії повинні бути здвійсненні протягом 6 місяців. Нормами ЦК України (в редакції 2004 року), а саме ст. ст. 1269, 1270 також передбачений строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини тривалістю в 6 місяців.
Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що оскільки позивач згідно до ст. 1268 ЦК України не подавала заяву до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини після смерті сина, тому вважається такою, що прийняла спадщину, в тому числі і вклад за заповідальним розпорядженням зробленим на ім'я сина є безпідставними, оскільки позивачем не доведений факт прийняття нею спадщини після померлого ОСОБА_5, тому, що для прийняття спадщини спадкоємець повинен здійснити одну із дій: подати заяву до нотаріальної контори, або фактично вступити в управління або володіння спадковим майном, проте матеріали справи не містять даних про це, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не вчинила дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті сина - ОСОБА_5
Оскільки матеріали справи не містять відомостей про прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_6 - 12 квітня 2001 року, право власності на 1/3 частку грошового вкладу з відповідними відсотками та сумами компенсацій за рахунком НОМЕР_1, який знаходяться у ВАТ «Державний ощадний банк України», на який було зроблено заповідальне розпорядження ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_5, не може бути визнано за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5
Крім того, відповідно до положень частини 1 та 2 статті 554 ЦК України (в редакції 1963 року) в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом позивачка є спадкоємцем майна за законом, що належало ОСОБА_6
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновок суду про відстуність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за нею право власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_5 правильним.
Крім того, позивача не позбавлено права на звернення до компетентних органів з приводу отримання правовстановлюючих документів на спадкове майно 1/3 частку грошового вкладу з відповідними відсотками та сумами компенсацій за рахунком НОМЕР_1, який знаходяться у ВАТ «Державний ощадний банк України» в порядку спадкування за законом після смерті матері згідно положень ст. 554 ЦК України (в редакції 1963 року).
Інші доводи апеляційної скарги не місять правових підстав для скасування або зміни рішення та не спростовують по суті висновків суду першої інстанції. Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 19 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.