УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2008р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Артеменко І.А.
Суворова В.О.
при секретарі: Ксендзюк І.A.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2008р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, представництва по управлянню комунальною власністю Одеської міської ради, третя особа: ПП „БСО СЮРВЕЙ" про визнання права власності на нежиле підвальне приміщення,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2008р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, представництва по управлянню комунальною власністю Одеської міської ради, третя особа: ПП „БСО СЮРВЕЙ" про визнання права власності на нежиле підвальне приміщення.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 9 червня 2008р. позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежиле підвальне приміщення №509 від 13 грудня 2006р. видане виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на не житлове підвальне приміщення загальною площею 88, 8 кв.м., яке розташоване під квартирою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, прийняти по справі нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення скарги, залишення рішення без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
Справа № 22ц-4085/2008 Категорія ЦП: 5
Головуючий у інстанції: Крусян А.В. Доповідач: Градовський Ю.М.
додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15 листопада 1996р. (а.с.25-28) ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. Факт набуття права власності на спірну квартиру підтверджується рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2007р. (а.с.29). Однак, згідно свідоцтва про право власності від 13 грудня 2006р. (а.с.21) власником нежилого підвального приміщення №509 в будинку АДРЕСА_1 визнано виконавчий комітет Одеської міської ради. Враховуючи, що мешканці будинку є власниками не тільки квартир, а і допоміжних приміщень, у тому числі і підвального приміщення, суд вважав, що за згодою усіх мешканців будинку, необхідно визнати за позивачем право власності на спірне нежиле приміщення. При цьому суд визнав недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення за виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 15 листопада 1996р. (а.с.25-28) є власником квартири АДРЕСА_1. Факт набуття права власності на спірну квартиру підтверджується рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2007р. (а.с.29).
На підставі акту прийому-передачі нежилого приміщення від 17 серпня 2007р. (а.с.23) комісія у складі представника представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, головного спеціаліста відділу оренди №1 передали, а ОСОБА_2 прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 88, 8кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Прийом-передача відбулися на підставі протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель. Спірне приміщення відремонтовано позивачем по справі.
Згідно свідоцтва про право власності від 13 грудня 2006р. (а.с.21) нежиле приміщення №509 в будинку АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради.
Вирішуючи законність набуття права власності на спірне нежиле приміщення за територіальною громадою в особі Одеської міської ради суд першої інстанції виходив з наступного.
Як визначено в п.2 ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992р. №2482-ХІІ (із змінами) власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладочки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Дія пункту 2 статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992р. №2482-ХП (із змінами) розтлумачена рішенням Конституційного Суду України від 2 березня 2004р. по справі №4-рп2004р., де зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та інші) передаються безоплатно у спільну власність громадянам одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього, а питання щодо
згоди співвласників допоміжних приміщень на вчинення будь-яких дій стосовно допоміжних приміщень вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Враховуючи, що свідоцтво про право власності на нежиле підвальне приміщення №509 видане територіальній громаді з порушенням ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", ст.382ЦК України, без згоди на то мешканців будинку, які є власниками квартир, а вищевказані норми стосуються допоміжних приміщень і підвалу, суд першої інстанції вважав необхідним визнати недійсним вказане свідоцтво на підставі ч.1 ст.203ЦК України.
Оскільки ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, інші власники надали згоди на передачу йому у власність підвального приміщення, суд першої інстанції вважав можливим визнати за ним право власності на нежиле підвальне приміщення, яке знаходиться під його квартирою виходячи із вимог ст.382ЦК України.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованного висновку про те, що підвальне нежиле приміщення №509 площею 88, 8кв.м. в будинку АДРЕСА_1 перейшло у власність територіальної громади Одеської міської ради в супереч діючому законодавству, оскільки належало власникам багатоквартирного будинку, і без їх згоди не могло бути передано у власність громаді. Враховуючи ці обставини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визнав свідоцтво про право власності на спірне нежиле приміщення за Одеською міською радою недійсним, правомірно вирішив питання про визнання за мешканцем цього будинку право власності на нежиле підвальне приміщення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.210, 213ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.308, 315ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника Одеської міської ради - відхилити. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 9 червня 2008р. залишити без
зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути
оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня
набрання законної сили.