Справа №22ц1690     Головуючий  в  суді   1   інст.  Кочетов

Категорія 51     Доповідач Микитюк

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

29 вересня 2008 року     Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого     Микитюк О.Ю.

суддів     Омельчука М.І.,

Старовойта Г.С.
при секретарі     Бурківській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ВАТ

«Житомирбудцукор»   до   ОСОБА_2   про   стягнення   надлишково

нарахованої і отриманої заробітної плати

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 липня 2008 року,

встановив:

В липні 2007 року ВАТ «Житомирбудцукор», посилаючись на ст.ст.94, 97 КЗпП України, звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 надлишково нарахованої і отриманої заробітної плати за 2006-2007 роки в сумі 1966 грн. В обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідачка, яка працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера з 19.05.2005 року по 14.06.2007 року, безпідставно нарахувала собі кошти у вказаному розмірі. Таке порушення фінансової дисципліни було виявлено в червні 2007 року при проведенні аудиторської перевірки.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 11 липня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Житомирбудцукор» 1966 грн. надлишково нарахованої і отриманої заробітної плати, 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що з 19.05.2005 року по 14.06.2007 року ОСОБА_2 працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера ВАТ «Житомирбудцукор». Наказом №13-к від 19.10.2005 року передбачалось, що її оклад визначається у штатному розкладі. Згідно штатного розкладу, затвердженого рішенням правління від 30 серпня 2005 року до штату входять голова правління, головний бухгалтер та чотири охоронники, оклад головного бухгалтера становить 800 грн. Пунктом 6.19 Статуту ВАТ «Житомирбудцукор» передбачено, що затвердження штатного розпису є компетенцією правління товариства. Проте, починаючи з 03.01.2006 року ОСОБА_2 нараховувала заробітну плату голові правління та собі на підставі штатних розкладів, не затверджених правлінням. Внаслідок цього нею була отримана заробітна плата за період з січня 2006 року по 31 травня 2007 року, яка на 1966 грн. перевищує належну їй заробітну плату, передбачену штатним розкладом від 30 серпня 2005 року. Наведене підтверджується аудиторським висновком від 11 червня 2007 року.

Оскільки відповідачка отримала надлишкові кошти не внаслідок обставин, визначених у ст.127 КЗпП України, а в зв'язку з невиконанням ст.47 Закону України «Про господарські товариства» та Статуту товариства, позов про стягнення надлишково нарахованої і отриманої заробітної плати є безпідставним (п.24 Постанови Пленуму

Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 (із подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну, зокрема, незаконним нарахуванням заробітної плати, повинні притягатись працівники, які вчинили ці дії та посадові особи, через винне невжиття якими заходів по їх запобіганню вони вчинені.

 Працівник несе повну матеріальну відповідальність відповідно до п.3 ст.134 КЗпП України у випадках, коли відносно нього винесено обвинувальний вирок або коли наявність складу злочину в його діях установлена слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з наступним припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, яка не виключає кримінальну відповідальність).

Вирішуючи питання про матеріальну відповідальність ОСОБА_2 суд вийшов
за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути з відповідачки надлишково
нараховану і отриману заробітну плату, а не відшкодувати заподіяну підприємству з її
вини шкоду.    

Крім того, суд вийшов за межі своєї компетенції (ст. 15 ЦПК України) і в порядку цивільного провадження встановив наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину.

Рішення постановлено із порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в порядку п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України із ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, .309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 11 липня 2008 року і ухвалити нове рішення. Відмовити ВАТ «Житомирбудцукор» в позові до ОСОБА_2 про стягнення надлишково нарахованої і отриманої заробітної плати за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.