Справа №22-5391/2008 р. Головуючий у 1 інстанції Харченко О.П.
Категорія 30 Доповідач Жданова B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2008 р.
Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Голубинського А.М., суддів Жданової B.C., Прокопчук Л.М. при секретарі Баранові В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 03 червня 2008 р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2008 p., яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 2936, 01 грн, моральну шкоду в розмірі 500 грн, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , за проведення товарознавчого дослідження 200 грн і судовий збір 51 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи: суд не врахував те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв, автомобіль ОСОБА_2 також зазнав механічних пошкоджень, тому стягненню підлягала тільки різниця між сумами, витраченими на ремонт. Враховуючи вину обох водіїв представник відповідача заперечує проти стягнення моральної шкоди. Просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2003 р. на перехресті вулиць Горбачова та Сібірцева відповідач ОСОБА_2 при здійсненні обгону допустив порушення п.14.6 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який належить позивачу ОСОБА_3За фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди працівниками ДАЇ складені протоколи про адміністративні порушення стосовно обох водіїв.
Постановою Артемівського міськрайонного суду від 11.11.2003 р. ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні даного ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КоАП України. Постановою цього ж суду від 11.11.2003 р. провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.. 124 КоАП України щодо ОСОБА_3 закрито з підстав відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Розмір матеріальної шкоди визначений при проведенні автотоварознавчого дослідження, висновок якого був підтверджений експертом-товарознавцем в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно розглянув заявлений позов, дослідив надані сторонами докази по справі, дав їм належну правову оцінку та прийшов до вірного висновку про обгрунтованість вимог позивача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, сталася з вини відповідача ОСОБА_2
Відповідно до ст. 440 ЦК України / редакція 1963 р. /шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме : шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.11.2003 р. відповідач ОСОБА_2 визнаний винним в порушенні правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів та притягнути до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КоАП України. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не оскаржена, є чинною.
Відповідно до ст.. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доводи відповідача, про наявність вини ОСОБА_5 у скоєнні ДТП є неспроможними, оскільки судом першої інстанції 11.11.2003 р. винесено постанову про закриття провадження по адміністративній справі стосовно ОСОБА_3 у зв"язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Суд першої інстанції дав оцінку висновку судової автотехнічної експертизи, визнав її неспроможною, оскільки вона суперечить поясненням сторін, свідків, матеріалам протоколу про адміністративне правопорушення .
Відповідачем не надано будь-яких доказів, в дослідженні яких було неправомірно відмовлено. По справі відсутні нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Висновок суду першої інстанції стосовно вини відповідача є обгрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи. У суду апеляційної інстанції не має обгрунтованих підстав для їх переоцінки.
Розмір матеріальної шкоди визначений на підставі висновку товарознавчого дослідження, відповідно до якого матеріальна шкода складає 2936, 01 грн. Допитаний з цього приводу в судовому засіданні експерт-автотоварознавець ОСОБА_6 підтвердив наданий висновок.
За таких обставин не вбачається підстав для зміни розміру визначеної судом матеріальної шкоди.
Розглядаючи позов, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачеві була спричинена моральна шкода, відшкодування якої відповідно до ст. 440-1 ЦК України покладається на особу, яка її завдала , за наявності її вини, тобто на відповідача.
Відповідно до роз"яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немайнової / шкоди" , „розмір відшкодування немайнової шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин."
Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням засад виваженості, розумності, об"єктивності.
При вирішенні спору суд першої інстанції помилково послався на ст.. ст.. 1188 та 1167 ЦК України, які набрали чинності з січня 2004 р. Застосуванню піддягає матеріальний закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, тобто Цивільний Кодекс у редакції 1963 p., але ці обставини не впливають на висновки суду щодо вини відповідача у скоєнні ДТП та стягнення з нього спричиненої шкоди.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріально чи порушено норми процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.. 213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.. ст.. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2008 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.