УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 вересня 2008 року     колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді     Заполовського В.Й.,

суддів :     Забродського М.І., Худякова A.M.,

при секретарі судового

засідання     Прищепа О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про визнання права власності на господарські споруди, визнання частково

недійсним   договору   дарування   частини   будинку,   стягнення   грошової

компенсації, моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_6

Івановича на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 липня

2008 року, -

встановила   :

У липні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_5 та просив визнати за ним право на 1/2 частину вартості господарських будівель - літньої кухні та гаража по АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_5 на його користь грошову компенсацію в сумі 5253грн. за частку в спільній власності.

В процесі судового розгляду до участі у справі вступив позивач ОСОБА_3, та разом із ОСОБА_2 змінили позовні вимоги. Просили визнати за ними право власності на гараж-майстерню по АДРЕСА_1, визнати частково недійсним договір дарування 41/100 ід. частини будинку за цією ж адресою, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, виключивши з переліку будівель гараж-майстерню. Також просили стягнути з ОСОБА_7 на їх користь 5000грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 липня 2008 року в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове про задоволення позову. Зокрема зазначає, що судом не враховано те, що   спірне   приміщення   гаража-майстерні    побудоване в період     його

Справа №22-ц /1717     Головуючий у суді 1 -ї інстан. Бучик А.Ю.

Категорія 5     Суддя-доповідач Заполовський В.Й.

перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_7, за безпосередньою грошовою та трудовою участю ОСОБА_3 Тому вважає, що зазначений об'єкт є спільною сумісною власністю подружжя, а укладений ОСОБА_7 договір дарування нерухомого майна ОСОБА_5, в частині відчуження приміщення гаража-майстерні без його згоди, є незаконним.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.02.1994 року по 21.04.2007 року ( а. с. 6, 75 ).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 02.12.2004 року ОСОБА_4. отримала в приватну власність 41/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с.86 ).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №65 від 27.01.2005 року оформлено об'єкти господарського призначення -гараж „ Г " та літню кухню „ Д " на власника частки домоволодіння -ОСОБА_7 ( а.с.87-88 ).

Згідно договору дарування від 17.03.2005 року ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла в дар 41/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та остання стала його власником. До будинку також належать сараї „ Б ", „В ", сарай-лазня „ Д"", майстерня „ Г ", уборна „ У ", криниця №1, огорожа № 2-3 ( а.с.86 ).

Відповідно до роз'яснень, які викладені в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року ( з відповідними змінами і доповненнями ) „ Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок " - члени сім'ї власника жилого будинку, які приймали участь у будівництві підсобних будівель ( літньої кухні, сараю, тощо ) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК України обов'язок без укладення угоди про створення спільної власності, вправі вимагати не визнання права власності на зазначені споруди, а лише на відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали безоплатно.

Статтею 186 ЦК України ( ст.132 ЦК, 1963р. ) визначено - річ, призначена для обслуговування іншої ( головної ) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. В даному випадку господарські споруди - гараж та літня кухня є приналежністю до будинку, який належав ОСОБА_4. до моменту його дарування, що є головною річчю, а тому їх приналежність окремо вирішена бути не може.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позову та відмовив в його задоволенні.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м, Житомира від 02 липня 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.