Справа № 22-2190/2008р.
Головуючий в 1 інстанції:
Ведяшкіна Ю.В.
Категорія 57
Доповідач: Кузнецова О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року вересня місяця 29 дня колегія суддів судової
палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Колісниченка А.Г.
суддів Кузнєцової О.А.
Капітан І.А.
при секретарі Пасько Г.Г. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 12 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Овідіопольського районного відділу головного управління МВС України в Одеській області, прокуратури Овідіопольського району Одеської області, Овідіопольського районного суду Одеської області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду,
встановила:
В грудні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 09.08.1999 року внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких на протязі тривалого часу перебувала на стаціонарному лікуванні, перенесла декілька операцій, стала інвалідом 1 групи та пересувається на інвалідному візку. Перебуваючи в лікарні батькам та лікарям повідомила, що за кермом автомобіля, на якому сталася аварія, перебував ОСОБА_4, яким були порушені Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталося ДТП.
Після зазначеного повідомлення її матір . та матір іншої потерпілої звернулись із заявами про порушення кримінальної справи до прокуратури Овідіопольського району та тільки через 74 доби після ДТП її відвідав слідчий, а після того, як вона була виписана з лікарні за місцем проживання, по телефону, від іншої потерпілої дізналась, що в порушенні кримінальної справи було відмовлено, у зв"язку з чим вона була вимушена звертатись до відповідних органів з чисельними скаргами, в результаті чого 11.11.1999 року, тобто через 94 доби після вказаного ДТП, прокурором відділу Одеської обласної прокуратури було порушено кримінальну справу за фактом ДТП за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України, по якій 10.07.2000 року, тобто через 11 місяців її визнано потерпілою.
Під час проведений досудового слідства слідчим, не дивлячись на її пояснення, відповідно до яких вона обвинувачувала у скоєнні ДТП Руммо, останньому було видано вилучені з місця аварії речі, гроші, документи загиблого Тихончука, а згодом йому було передано автомобіль, на якому було скоєно ДТП, який також належав Тихончуку, який Руммо продав, крім того, поданий нею цивільний позов до Руммо, під час проведення досудового слідства, не був забезпечений, арешт на майно Руммо не був накладений, хоча, як вбачається з матеріалів справи Руммо мав у власності квартиру у м. Одеса та земельну ділянку у смт Затоці, яка в результаті бездіяльності органів досудового слідства, були ним продані, чим, на її думку були порушені права, як потерпілої від ДТП.
08.10.2001 року кримінальна справа була направлена до суду, тобто на її думку, безпідставно затягувалось досудове слідство, яке тривало більше 2-х років, що змусило її звертатись з чисельними скаргами до відповідних органів.
При розгляді кримінальної справи в Овідіопольському районному суді також, на її думку, порушувались норми чинного законодавства, що виразилось в безпідставній тяганині при розгляді справи, в результаті чого загальний термін розгляду кримінальної справи в суді становив майже 4 роки, при цьому арешт на майно Руммо судом був накладений лише 22.08.2005 року.
Позивач вважає, що в результаті наведених неправомірних дій та бездіяльності відповідачів їй було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 471897, 09 грн., а починаючи з 09.12.2006 року щорічно вартість санаторно-курортного лікування 4950 грн., щомісячно втрачений заробіток у розмірі мінімальної заробітної плати 400 грн., щомісячно та безстроково на спеціальний медичний догляд у розмірі мінімальної заробітної плати, на постійний сторонній догляд у розмірі 1/2 частини мінімальної заробітної плати, на побутове обслуговування у розмірі 1/4 частини мінімальної заробітної плати, щомісячно, починаючи з 09.12.2006 року, вартість додаткового харчування 300 грн. на місяць, витрати на придбання виробів медичного призначення 486 грн., щомісячно, медичних ліків 50 грн. щомісячно, постільної білизни 240 грн. на місяць, а всього на місяць 1076 грн.
Крім того, вказаними неправомірними діями та бездіяльністю відповідачів їй було завдано моральну шкоду, розмір якої вона визначила у сумі 5 млн. грн.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 12 червня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, вважаючи його незаконним і необґрунтованим, постановити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
В письмових запереченнях Овідіопольський РВ Головного управління МВС України в Херсонській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 09.08.1999 року наслідок ДТП ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, 11.11.1999 року прокурором відділу Одеської обласної прокуратури було порушено кримінальну справу за фактом ДТП за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України, по якій 10.07.2000 року ОСОБА_3 визнано потерпілою, 11.09.2000 року ОСОБА_3 подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, а 08.10.2001 року кримінальна справа була направлена до Овідіопольського районного суду, який своєю постановою від 21.01.2003 року направив до прокуратури Овідіопольського району Одеської області для проведення додаткового розслідування, яка ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.04.2003 року була скасована, після чого справа направлена для розгляду до Малиновського районного суду м. Одеси, де ОСОБА_3 подана додаткова позовна заява, а 22.08.2005 року постановлено вирок, яким визнано ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 251 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 6 ЦПК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання внаслідок акту амністії. Зазначеним вироком суду з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 4624 грн., моральну шкоду в розмірі 300000 грн. та постановою суду від 22.08.2005 року накладено арешт на майно засудженого та заборону про його відчуження.
Постановами державного виконавця першої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси від 14.11.2006 року, 14.06.2007 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 304624 грн. повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що на зазначені правовідносини не розповсюджується Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду», а доказів в підтвердження завданої позивачці шкоди внаслідок інших незаконних дій або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (судового) слідства, прокуратури або суду, суду не надано.
Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 обгрунтувала порушенням її прав внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідачів у вигляді тяганини у розслідуванні та
розгляді кримінальної справи, безпідставного невжиття заходів забезпечення позову.
Проте, суд першої інстанції зазначені вимоги позивача не розглянув і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що є безумовною підставою скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд.
Розглянувши справу у відсутності відповідачів суд не з'ясував усіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, не перевірив обґрунтованість усіх заявлених позивачем підстав, не встановив та не дослідив у судовому засіданні обставини і докази на які посилається позивач в обґрунтування цих вимог.
Крім того, суд першої інстанції не визначив правовий статус Овідіопольського районного відділу головного управління МВС України в Одеській області (чи є він юридичною особою) та не встановив коло належних відповідачів.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки зазначені порушення закону перешкоджають суду апеляційної інстанції встановити нові факти та дослідити нові докази для вирішення спору по суті.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 12 червня 2008 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців.