У Х В А Л А

6 березня 2019 року

м. Київ

справа № 754/13398/16-ц

провадження № 61-3885ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністраціїна рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 рокута постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася із позовом, який обґрунтовувала тим, що з 2000 року вона працювала лікарем - стоматологом в поліклініці №3 (філія №3 Комунального некомерційного підприємства «КДЦ» Деснянського району м. Києва).

Вказує, що у травні 2014 року, будучи введена в оману директором Комунального некомерційного підприємства «КДЦ» Деснянського району м. Києва ОСОБА_3, була вимушена взяти кошти в борг та забезпечити своє робоче місце стоматологічним обладнанням «АЯКС 12» та 12 червня 2014 року уклала договір з ТМЦ «Медтехніка» на придбання даної медичної установки, вартість якої склала 38 949 грн 84 коп., а ОСОБА_3 змусив її підписати договір щодо безкоштовного користування нею даною стоматологічною установкою «АЯКС 12» на 1 рік та 6 місяців.

У грудні 2015 року закінчився термін дії договору про користування стоматологічною установкою «АЯКС 12», проте з нею його продовжено не було і повідомлено, що дане обладнання не буде придбаватися відповідачем.

27 травня 2016 року ОСОБА_3 було видано розпорядження, згідно якого вона мала звільнити займаний нею кабінет № 420, у зв'язку з закінчення терміну дії договору користування. Після чого вона 21 жовтня 2016 року переоформила за договором дарування на неповнолітнього сина це медичне обладнання у вигляді стоматологічної установки «АЯКС 12». Оскільки відповідач відмовився повернути їй стоматологічну установку в тому стані в якому вона знаходилася на момент її передачі відповідачу, зважаючи на те, що вона має статус матері-одиначки, має величезні борги за придбане медичне обладнання, незаконно звільнена з посади лікаря стоматолога, крім того має важкий майновий стан, вимушена звернутися до суду із цим позовом, в якому просила визнати неправомірними дії КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо стоматологічної установки «АЯКС 12», а саме встановлення на її робочому місці з 1 листопада 2013 року першого дня працевлаштування переводом у зв'язку з реорганізацією 100% списаної УС-30, що унеможливлювало надання стоматологічних послуг та не введення в експлуатацію стоматологічної установки «АЯКС 12», визнати неправомірними дії КНП «КДЦ» Деснянського району міста Києва щодо ігнорування її письмового звернення щодо повернення стоматологічної установки «АЯКС 12», визнати неправомірними дії КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо відмови повернути їй саме нову стоматологічну установку «АЯКС 12», визнати неправомірними дії КНП «КДЦ» Деснянського району м. Києва щодо навмисного створювання умов праці з першого дня працевлаштування, які унеможливлювали надання медичних послуг пацієнтам, а також визнати неправомірними інші дії відповідача, які, на її думку, вводять суд в оману, а також стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на її користь завдану матеріальну шкоду у розмірі вартості стоматологічної установки «АЯКС 12» та моральну шкоду в розмірі 230 400 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року, залишеним без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, позов задоволено частково, стягнуто з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі вартості стоматологічної установки «АЯКС 12» у розмірі 41 286 грн. 73 коп. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди виходили з того, що позивачкою прикладалися зусилля для повернення рухомого майна, що належить її неповнолітньому сину, проте відповідачем воно їй повернуто не було, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача на користь позивачки вартості стоматологічної установки АЯКС-12 в сумі 41 286, 73 грн, та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, зазнаною нею внаслідок неправомірних дій відповідача.

18 лютого 2019 року Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 рокута постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, у якій просило скасувати ці рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не правильно встановлені фактичні обставини справи, невірно оцінені докази, які надавав відповідач.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Малозначними є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 1 січня 2019 року складає 1921 грн (1921 грн х 100 = 192 100 грн) та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункти 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Предметом позову в даній справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів в сумі 41 286, 73 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн - моральної шкоди, всього 61 286, 73 грн, розмір відшкодування не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа є малозначною в силу закону.

Судом не встановлено обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва Управління охорони здоров'я Деснянської районної в місті Києві державної адміністраціїна рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 рокута постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко