справа № 2ц - 152/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 лютого 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі
судді Філіпенко Л.П. при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні
В С Т А Н О В И В
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні, в обґрунтування якого посилається на те, що 14 травня 1988 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, у них є дорослий син ОСОБА_3. Шлюб між сторонами розірваний, про що свідчить актовий запис відділа РАЦС Антрацитівського міського управління юстиції Луганської області за №112 від 06 квітня 2007 року. В період шлюбу 23 липня 1993 року відповідно до ордеру №17 на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу, виданого виконавчим комітетом Антрацитівського міської Ради народних депутатів 23 липня 1993 року на підставі рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу «Горний » № 2 від 1 лютого 1993 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Антрацитівського міської Ради народних депутатів № 196 від 20 квітня 1993 року ОСОБА_2 вселилися в двокімнатну квартиру житловою площею 34,1 кв.м.. загальною 61,0 кв.м., де проживають до сьогоднішнього дня. Сін знявся з реєстрації і проживає окремо. Право власності на квартиру зареєстровано Антрацитівським БТ1 на ім’я відповідача, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 27 травня 1994 року. Пайові внески за квартиру повністю виплачений сторонами в шлюбі, тому квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Зараз відповідач ставить питання про звільнення ОСОБА_1 їз квартири, посилаючись на те, що це його особиста власність і вона не має ніякого права на неї. Позивачка з цим не може погодитися, тому звернулася ся з даним позовом до суду. Відповідно до ст.60 СК України майно, що придбане подружжям в шлюбі, є їх загальною спільною власністю. На думку позивачки, вона має рівне право користування, розпорядження цим майном ( ст.63 СК України) Якщо виникає витання поділу майна, то частки кожного їз подружжя є рівнями ( ст. 70 ч 1 СК України). ОСОБА_1 бажає визнати за неї право власності на 1 / 2 частину квартири, оскільки розділити в натурі її не можливо. Житлово-будівельний кооператив «Горний » вже не існує. про що свідчить довідка міськвиконкому, Комунальні платежі сторони сплачують відповідним комунальним організаціям, а утримання квартири, будинку в цілому провадиться за власні кошти. Як свідчить ст.6 п»а» постанови Пленуму ВСУ від 18 вересня 1987р №9 зі змінами та доповненнями від 25 травня 1998р №15 « Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи » після повної сплати пайового внеску подружжям у період сумісного проживання за рахунок їх спільних коштів квартира є спільним їх майном і підлягає поділу на загальних підставах. Щоб відповідач перестав виганяти ОСОБА_1 з квартири та враховуючи сплив трирічного терміну з дня розірвання шлюбу в квітні 2010 року, вона змушена звертатися до суду з цим позовом, у якому позивачка просить ухвалити рішення, яким розділити між ними квартиру, яка розташована за адресою м.Антрацит пер.Капітанський 7 / 20, житловою площею 34,1 кв.м, загальною 61,0 кв,м, в изнати за неї право власності на Ѕ частину цей квартири.
У судове засіданні сторони не з’явилися, п озивачка на своїх вимогах наполягає, просит розглянути справу в її відсутність (а.с.23), відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином про місце і час слухання справи повідомлен вчасно (а.с.22).
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін за того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.
Судом установлено та підтверджується наявними у справи доказами, що дійсно між сторонами був укладений шлюб 14 т равня 1988 року, якій тепер розірваний, про що свідчить актовий запис відділа РАЦС Антрацитівського міського управління юстиції Луганської області за №112 від 06 квітня 2007 року (а.с.17. В період шлюбу 23 липня 1993 року відповідно до ордеру №17 на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу, виданого виконавчим комітетом Антрацитівського міської Ради народних депутатів 23 липня 1993 року на підставі рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу «Горний » № 2 від 1 лютого 1993 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Антрацитівського міської Ради народних депутатів № 196 від 20 квітня 1993 року ОСОБА_1 вселилися в двокімнатну квартиру № 20 за адресою м.Антрацит пер.Капітанський будинок 7, житловою площею 34,1 кв.м.. загальною 61,0 кв.м. (а.с.7), де проживають до сьогоднішнього дня (а.с.13-16). Право власності на квартиру зареєстровано Антрацитівським БТ1 на ім’я відповідача, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 27 травня 1994 року. (а.с.8).
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу ). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно приписів ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Даний позов спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують право власності на майно та ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Тому суд вважає вимоги ОСОБА_1 підлягаючими задоволенню, оскільки сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджує їх законність і обґрунтованість.
Керуючись ст. 60, 70 Сімейного кодексу України, ст.. 16,392 ЦК України, ст.15, 30, 62, 202, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину двокімнатної квартири № 20 за адресою м.Антрацит пер.Капітанський будинок 7, житловою площею 34,1 кв.м.. загальною 61,0 кв.м.
Довідку житлово-будівельного кооперативу «Горний » о власності на цю квартиру на ім’я ОСОБА_2 за №14 від 27 травня 1994 року визнати частково недійсної.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя
рішення надруковане у дорадчій кімнати