Справа №2-281/2009 року.

                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 29 грудня 2009 року                                                               смт.  Демидівка.

                 Демидівський районний суд Рівненської області.

одноособово суддя П.Г. Зозуля,

при секретарі Л.С. Ковальській, за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики,-

       В С Т А Н О В И В :

    У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки на його користь 1668 гривень 01 копійку в рахунок відшкодування боргу по договору позики та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25 вересня 2009 року  ОСОБА_2 позичила у нього гроші у сумі 1641 гривню 65 копійок на побутові потреби. Договір позики був укладений у письмовій формі у вигляді написання позичальником розписки. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 зобов’язалася повернути позичені кошти до 15 жовтня 2009 року. Даний строк сплив, однак, відповідачка позичені кошти не повернула і після неодноразових нагадувань про необхідність повернути позичені кошти, стала уникати не тільки будь-яких зустрічей зі мною, але й телефонних розмов.   Укладений між нами договір позики є безпроцентним, однак, відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України у якій зазначено, що позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.     Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи зазначені вимоги закону, сума боргу на день подачі позову складає 1668 гривень 01копійку.

    В судовому засіданні позивач  позовні вимоги підтримав повністю з тих же підстав.

ОСОБА_2 позов не визнала і показала, що розписку писала вона особисто, однак, подруги по роботі їй сказали, що зазначені у розписці гроші вони позивачу віддали. Бути свідками по даній справі ці подруги відмовилися.    

    Заслухавши показання сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

    За договором позики, зазначено у ст.1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)  або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як видно з матеріалів справи, договір позики укладено у письмовій формі, а саме – у формі розписки, що відповідає вимогам ст.1047 ЦК України (а.с.5).

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

                        -  2  -

З розписки ОСОБА_2 слідує, що вона зобов’язалася повернути позичені кошти до 15 жовтня 2009 року (а.с.5). Будь-яких доказів щодо виконання свого зобов’язання відповідачка суду не надала.                          

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, зазначено у ст.1050 ЦК України, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України у якій зазначено, що позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач надав суду розрахунок боргу з врахуванням наведених вимог закону (а.с.4). Враховуючи встановлений Кабінетом Міністрів України індекс інфляції, який у листопаді 2009 року склав 101,1% та 3% річних від простроченої суми за два місяці, загальна сума боргу склала 1668 гривень 01 копійку. Заперечень стосовно правильності розрахунку боргу відповідачка не заявила.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що укладений сторонами договір позики є чинним і повинен виконуватися у відповідності до вимог закону та умов даного договору.

Таким чином, до стягнення з відповідачки підлягає сума боргу – 1668 гривень 01 копійка, та судові витрати – у сумі 171 гривні.      

    Враховуючи наведе, на підставі ст.526,625,1046,1047 та 1050 ЦК України, керуючись статтями 10, 60, 130, 213, 214, 215 ЦПК України, -

Р  І  Ш  И  В  :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задоволити.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1668 (одну тисячу шістсот шістдесят вісім) гривень 01 копійку в рахунок повернення боргу по договору позики та 171 (сто сімдесят одну) гривню в рахунок відшкодування судових витрат.

      Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги  або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк чи не подання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, а також у випадку незадоволення апеляційної скарги – з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

    СУДДЯ:                                                      П.Г. Зозуля