№2-а-31/2010  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

          27 січня 2010  року                                     Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                                                                                                 Волкової С.Я.

при секретарі                                                                                                             Соловей Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним рішення відповідача та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся  до суду із вказаним позовом і просить   визнати протиправною відмову Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в нарахуванні підйомної допомоги, належної йому на день приїзду членів  сім’ї  до його нового місця служби, у відповідності до Інструкції “Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги”, затвердженої наказом Міністра Оборони України №370 від 22.10.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.11.2001 р. за №940/6131; зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити на членів його сім’ї  у відповідності до зазначеної Інструкції підйомну допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належного йому на день приїзду членів його сім’ї до нового місця служби. Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у зв’язку з призначенням на посаду переїхав з м. Овруча Житомирської обл. до нового місця служби до  м. Києва та з-за відсутності житла у м. Києві члени його сім’ї продовжували проживати у м. Коростені Житомирської обл., а після закінчення середньої школи його діти: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, поступили до вищих учбових закладів у м. Києві, поїздки на заняття здійснювали з місця постійного проживання -  м. Коростеня Житомирської обл. Після забезпечення його та членів його сім’ї службовим житловим приміщенням у серпні 2009 р. діти були зняті з реєстраційного обліку у м. Коростені Житомирської обл. та зареєстровані за новим місцем його служби АДРЕСА_1. У вересні 2009 р. він подав до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України необхідні документи, паросив виплатити членам його сім’ї, які фактично переїхали для постійного проживання до нового місця його служби у серпні 2009 р., підйомну допомогу, а станом на 12.11.2009 р. його усно поінформовано щодо повернення зазначених документів без реалізації. За результатами розгляду його заяви щодо повторного розгляду поданих документів й повідомлення щодо наявності або відсутності підстав для виплати підйомної допомоги на членів його сім’ї  17.11.2009 р. із посиланням на п.13.2 зазначеної вище Інструкції йому повідомлено про відсутність підстав для виплати підйомної допомоги, чим відповідач порушив його право на гарантовану, як військовослужбовцю, соціальну допомогу.

          В судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.
          В судовому засіданні представник  відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України Чуклін Л.Л. заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність.

          Відповідно до ч.3 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв’язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

          Аналогічні норми містить п.1 Інструкції “Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги”, затвердженої наказом Міністра Оборони України №370 від 22.10.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.11.2001 р. за №940/6131, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв’язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

          Відповідно до ч.1 п.11,п.14 зазначеної Інструкції на кожного члена сім’ї офіцера, прапорщика (мічмана) і військовослужбовця, який проходить службу за контрактом, що фактично переїхав для постійного проживання до нового місця служби військовослужбовця, у випадках, передбачених п.1,3 Інструкції, виплачується підйомна допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належного військовослужбовцю на день приїзду членів сім’ї до місця його служби,  з урахуванням п.2 Інструкції. Підйомна допомога на членів сім’ї виплачується військовою частиною, де проходить службу військовослужбовець, за умови виписки їх за попереднім місцем проживання і прописки за місцем служби військовослужбовця, після надання довідки кадрового (стройового) органу про склад  сім’ї (із зазначенням дати народження дітей, батьків, усиновителів), найменування  населеного пункту, з якого прибула сім’я, дату прибуття сім’ї.

          Встановлено, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №781 від 4.12.2000 р. позивача ОСОБА_1, військовослужбовця військової частини АО192 (Командування сил підтримки Збройних Сил України), призначено на вищу посаду шляхом просування по службі. Вивченням витягу з наказу №781 від 4.12.2000 р. встановлено, що ОСОБА_1 житлом у м. Києві не забезпечений.

          Відповідно до довідки Командування сил підтримки Збройних Сил України №398/1/5/265-д від 28.09.2009 р. на утриманні ОСОБА_1 знаходиться сім’я у складі: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які прибули з м. Коростеня Житомирської обл. 7.08.2009 р. та зареєстровані Солом’янським РУ ГУ МВС України в м. Києві  по пр. Повітрофлотському, 6

          Судом встановлено, що у вересні 2009 р. й повторно 12.11.2009 р. позивач звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою, просив виплатити підйомну допомогу на членів сім’ї, приклав необхідні документи.

          Листом Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України №305/1271 від 17.11.2009 р. ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до п.13.2 Інструкції “Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги”, затвердженої наказом Міністра Оборони України №370 від 22.10.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.11.2001 р. за №940/6131, та наданих позивачем документів підстав для виплати підйомної допомоги на членів сім’ї військовослужбовця (двох дітей) немає.

          Із заперечень в судовому засіданні представника відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України вбачається, що підставою для виплати підйомної допомоги членам сім’ї військовослужбовця відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” є їх переїзд разом з військовослужбовцем,  переїзд же сина та дочки позивача відбувся  7.08.2009 р., крім того, на думку відповідача, позивачем не надано документів, які б підтверджували, що його діти, які старші 18 років, підпадають до випадків, передбачених п.13 Інструкції “Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги”.

          При цьому суд вбачає, що відповідачем помилково трактовано вимоги ч.3 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо підстав для виплати підйомної допомоги членам сім’ї військовослужбовця, а саме: підставою для виплати підйомної допомоги членам сім’ї відповідно до Закону є їх переїзд разом з військовослужбовцем. Фактично відповідно до вимог ч.3 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв’язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби, та такої умов, як переїзд разом з військовослужбовцем, стаття Закону не містить.

          Також відповідачем Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України не враховано, що згідно з п.11 Інструкції “Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги” на кожного члена сім’ї офіцера, що фактично переїхав для постійного проживання до нового місця служби військовослужбовця у зв’язку з призначенням на посаду, виплачується підйомна допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належного військовослужбовцю на день приїзду членів сім’ї до місця його служби, з чого вбачається, що наведеною Інструкцією передбачено специфіку військової служби й практичну малоймовірність одночасного прибуття до нового місця служби військовослужбовця і членів його сім’ї  (“якщо члени сім’ї прибули одночасно з військовослужбовцем…” – абз.2 п.11 Інструкції) та надання їм житла. При цьому, та обставина, що, у зв’язку з призначенням на посаду, позивача не було забезпечено житлом у м. Києві, констатована у наказі Міністра оборони України (по особовому складу) №781 від 4.12.2000 р. щодо його призначення на посаду, тому Інструкція,  яка містить норму - на день приїзду членів сім’ї до місця його служби,  переїзд членів сім’ї до місця служби військовослужбовця у часі не обмежений.

          Крім того, відповідно до п.14 Інструкції підйомна допомога на членів сім’ї виплачується військовою частиною, де проходить службу військовослужбовець,   за умови виписки їх за попереднім місцем проживання і прописки за місцем служби військовослужбовця, після надання довідки кадрового органу про склад  сім’ї (із зазначенням дати народження дітей), найменування  населеного пункту, з якого прибула сім’я, дату прибуття сім’ї, з чого вбачається, що прописка (реєстрація) членів сім’ї у іншому населеному пункті можлива лише за умови проходження в ньому служби військовослужбовцем.

          При таких обставинах твердження відповідача Генерального штабу Збройних Сил України щодо одночасного переїзду членів сім’ї разом з військовослужбовцем, як умови виплати підйомної допомоги, не мають правового підґрунтя.

          За рішенням Конституційного Суду України від 3.06.1999 р. (справа №1-8/99 (№5-рп/99) про офіційне тлумачення терміна “член сім’ї”) враховуючи положення ч.5 ст.17 Конституції України та  визначену законами України специфіку військової служби, утриманцями військовослужбовців у контексті п.6 ст.12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” треба вважати і членів сім’ї, які залишились тимчасово проживати у жилому приміщенні за попереднім місцем служби військовослужбовця у разі переведення його для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт. При таких обставинах, після переведення позивача ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в інший населений пункт його утриманцями слід вважати і тих членів сім’ї, які перебували раніше на його утриманні і залишились тимчасово проживати за попереднім місцем його служби.

          Суду надана довідка  Командування сил підтримки Збройних Сил України №398/1/5/265-д від 28.09.2009 р. щодо осіб, які є членами сім’ї позивача, та перебувають на його утриманні, тому вимоги п.13 Інструкції щодо виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги на членів сім’ї, які на день їх приїзду до нового місця служби позивача записані в його особовій справі, дотримано. Й у п.13.2 Інструкції конкретизовано, що підйомна допомога виплачується на дітей військовослужбовця у віці від 18 до 23 років, які навчалися у навчальних закладах до дня від’їзду до нового місця служби військовослужбовця та прибули для постійного проживання з ним і в тому ж році вступили для продовження навчання в такі самі навчальні заклади у пункті служби військовослужбовця або в населеному пункті, розташованому поблизу місця його служби.

          Із пояснень в судовому засіданні позивача вбачається, що після закінчення середньої школи у м. Коростені Житомирської обл. його неповнолітні діти син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, поступили до вищих навчальних закладів у м. Києві,  син у 2006 р. вступив до Національного технічного університету України “КПІ” і в даний час навчається на четвертому курсі (денна (стаціонарна) форма навчання), дочка з 2008 р. та в даний час навчається на другому курсі Київського національного економічного університету  (денна (стаціонарна) форма навчання за контрактом); поїздки на заняття його діти здійснювали  з місця постійного проживання – м. Коростеня Житомирської обл., продовжували перебувати на повному його утриманні; повнолітніми стали: син – 23.10.2007 р., дочка – 18.07.2009 р.

          Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років.

          Зазначена норма узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 3.06.1999 р. (справа №1-8/99 (№5-рп/99), за яким членом сім’ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (п.6 ст.12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”), є визначені законом особи, в тому числі неповнолітні та студенти, до закінчення навчальних закладів.

          Пояснення в судовому засіданні учасників судового розгляду, надані суду документи свідчать про те, що після забезпечення позивача та членів сім’ї службовим жилим приміщенням його повнолітні діти у серпні 2009 р. зняті з реєстрації у м. Коростені Житомирської обл., прибули для постійного проживання до м. Києва, зареєстровані за місцем служби ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та продовжили навчання у вищих навчальних закладах, тому необхідні умови згідно з Інструкцією для виплати підйомної допомоги на членів сім’ї позивача існують, відмова Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України у виплаті такої допомоги суперечить чинному законодавству та порушує право ОСОБА_1 на гарантовану йому, як військовослужбовцю, соціальну допомогу.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,69-71,94,97,158-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд

п о с т а н о в и в :

        Позов – задовольнити.

          Визнати відмову Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в нарахуванні ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належної ОСОБА_1 на день приїзду членів його сім’ї  до нового місця служби, у відповідності до Інструкції “Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги”, затвердженої наказом Міністерства Оборони України №370 від 22.10.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.11.2001 р. за №940/6131, протиправною.

          Зобов’язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати і виплатити на членів сім’ї ОСОБА_1 у відповідності до Інструкції “Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги”, затвердженої наказом Міністерства Оборони України №370 від 22.10.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.11.2001 р. за №940/6131, підйомну допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належного ОСОБА_1 на день приїзду членів його сім’ї до нового місця служби.

          Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови  подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          СУДДЯ