Справа № 22ц-56/2009                     Головуючий у І інстанції   Румянцев О.П.            Категорія   37                                                      Доповідач Приходченко А.П.

                                                                      УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             –  Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.

                       при секретарі –  Журавель Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2009 року за  позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним та усунення від спадкування,

встановила:

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2009 р. в частині відмови йому у задоволенні позову про усунення відповідача ОСОБА_2 від спадкування та ухвалити нове рішення про задоволення вимог у цій частині, посилаючись на те, що висновки суду  не відповідають вимогам ст.ст. 1224, 1241 ЦК України.

    Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на 11/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1. При житті спадкодавець ОСОБА_3 09.09.2005 р. склав заповіт, згідно з яким все належне йому майно заповідав відповідачу ОСОБА_2 Відповідно до акту від 10.06.2008 р. № 14 посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 страждав на стійкий психічний розлад і за своїм станом на час складення заповіту 09.09.2005 р. не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

     Зазначені обставини стали підставою для визнання заповіту недійсним.

     У цій частині сторони у справі рішення суду не оскаржують.

     Досліджуючи вимоги позивача в частині усунення відповідача від права на спадкування, суд правильно виходив з відсутності факту перешкоджання відповідачем вчинити спадкодавцем дій передбачених ст.1224 ЦК України, тому обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у цій частині.

    Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач прийняв спадщину за заповітом, який було визнано недійсним, і таким чином свідомо хотів збільшити свою долю у спадщині, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог про усунення відповідача від спадщини, оскільки такі міркування позивача суперечать положенням ч.2 ст. 1224 ЦК України щодо визначених законодавцем підстав усунення спадкоємця від спадщини.  

            Керуючись ст.ст. 303,307,308  ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

    Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2009 року в оскарженій частині залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді