АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-94/10 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ч. 3 ст. 185
КК України Резнік Ю.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ільченко А.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“9” лютого 2010 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ІЛЬЧЕНКО А.М.
суддів ЄЛЬЦОВА В.О.,
КОЛОДНИЦЬКОГО Е.Й.
за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
розглянула кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь по 1 інстанції на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2009 року , якою кримінальна справа про обвинувачення
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ладижинка,
Уманського району, Черкаської області , українця,
громадянина України, маючого середню освіту,
працюючого слюсарем в СТ «Спецмонтаж»,
одруженого, не судимого,
у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, повернута прокурору Уманського району Черкаської області для проведення додаткового розслідування,
ВСТАНОВИЛА :
Органами попереднього слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 3 квітня 2003 року, близько 21 години за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з проникненням в житловий будинок ОСОБА_9 в АДРЕСА_1, таємно викрав гумову камеру від трактора, поливний шланг, 2 металеві кришки від конфорок газової плити, вартістю на загальну суму 224 грн. Вказаною постановою суду від 17 грудня 2009 року справа повернута прокурору за неповноти слідства та істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону під час попереднього розслідування справи.
В апеляції прокурор, який прийняв участь у розгляді справи по 1 інстанції, просив скасувати постанову суду, посилаючись на її необгрунтованість
Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав апеляцію, перевіривши апеляційні вимоги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно копії постанови слідчого кримінальна справа по факту таємного викрадення чужого майна з домоволодіння ОСОБА_10 в с. Ладижинка за ознаками злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України порушена слідчим 21 квітня 2003 року (а.с.4)
До порушення кримінальної справи неповнолітні ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 дали пояснення про те, що 3 квітня 2003 року о 21 годині в с.Ладижинка в домоволодінні ОСОБА_10 вони викрали майно на суму 224грн. (а.с. 12-14).
Згідно протоколу добровільної видачі 16 квітня 2003 року ОСОБА_11 все викрадене добровільно видав працівникам міліції (а.с. 15). Як вбачається з розписки ОСОБА_9 він вказані викрадені в нього речі отримав від працівників міліції (а.с. 18). Також потерпілий відмовився від цивільного позову у зв'язку з тим , що шкода йому відшкодованого (а.с. 21)
Таким чином на момент порушення кримінальної справи були встановлені всі особи, які скоїли злочин і всі обставини злочину, але слідчим справа була порушена не відносно осіб, а по факту скоєння злочину
Згідно постанови слідчого від 16 травня 2005 року, з багатоепізодної кримінальної справи відносно інших осіб, виділена кримінальна справа по епізоду таємного викрадення 3 квітня 2003 року майна ОСОБА_9 по обвинуваченню ОСОБА_11. Разом з тим в справі не має ніяких даних про провадження строків розслідування справи після витоку - двох місяців з часу порушення справи, а саме з 16 квітня 2003 року, по 16 травня 2005 року, що передбачено ст..120 КПК України.
Згідно постанови слідчого від 3 червня 2005 року, він, по матеріалах виділеної справи по факту викрадення 3 квітня 2003 року майна у ОСОБА_12 порушив проти ОСОБА_11 кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст.. 185 ч.3 КК України, «не рахуючи її злочином». (а.с.1)
Оскільки згідно постанови самого слідчого в діях ОСОБА_11 не має злочину, то порушення проти нього кримінальної справи не відповідає вимогам ст..94,98 КПК України.
Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що по справі допущені такі істотні порушення вимог кримінально - процесуального законодавства , які позбавляють суд винести, постановити як обвинувальний так і виправдувальний вирок.
Згідно постанови слідчого від 21 серпня 2009 року ОСОБА_11 змінив своє прізвище на ОСОБА_6 (а.с.74).
Як вбачається з постанови про притягнення як обвинуваченого (а.с. 78) та обвинувального висновку (а.с. 88-92) обвинувачується ОСОБА_6 (він же ОСОБА_11) в тому, що він будучи неповнолітнім 3 квітня 2003 року близько 21 години в с.Ладажинка, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 таємно, з проникненням в будинок та сарай домоволодіння ОСОБА_9, викрали майно потерпілого на загальну суму 224 грн.
Разом з тим, згідно вироку Уманського міськрайонного суду від 4 серпня 2005 року, який вступив в законну силу, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом з ОСОБА_11, як доведено судом, скоїли крадіжку майна ОСОБА_9 не 3 квітня 2003 року, а 20 березня 2003 року ( а.с. 66 оборот).
Ці розбіжності у даті скоєння злочину слідчим не усунуті.
Як вбачається з матеріалів справи злочин ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 скоєно більше 6 років назад, на відміну від інших учасників злочину, ОСОБА_6 інших злочинів не скоював, зразу після скоєння злочину дав визнавальні покази та добровільно повернув викрадене та відшкодував шкоду потерпілому, позитивно характеризується , працює, має сім'ю. Як особа ОСОБА_6 втратив суспільну небезпечність, як і його злочин, який він скоїв у неповнолітньому віці. З урахуванням цього потрібно слідчому вирішити питання чи потрібно порушувати кримінальну справу відносно ОСОБА_6 і чи можна посилатися на докази, його винності, які отримані в порушення діючого кримінально – процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.. ст.. 362, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні апеляції прокурора відмовити, а постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2009 року, відносно ОСОБА_6, - залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду А.М. Ільченко