УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7775 Головуючий у 1-й інстанції : Тетеревятников А.П.
Категорія -52 Доповідач : Кіктенко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Бараннік О.П..
суддів - Кіктенко Л.М. , Пищиди М.М.
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Томаківського районного суду , Дніпропетровської області від 23 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного банку «Металург» про поновлення на роботі , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Акціонерного банку «Металург» про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , посилаючись на те , що 5 вересня 2007 року була прийнята на роботу до відповідача на посаду економіста відділу супроводу активних та пасивних операцій відділення №53, розташованого у с.м.т.Томаківка . 1 липня 2008 року наказом №1749-К була переведена на посаду старшого економіста відділу супроводу активних та пасивних операцій відділення №53.
Наказом №2921 –К від 4 грудня 2008 року була звільнена з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов*язків без поважних причин після застосування до неї раніше заходів дисциплінарного стягнення. Звільнення вважала незаконним , прохала змінити формулювання причин звільнення на звільнення за угодою сторін за ст .36 КЗпП України і дату звільнення з 6 грудня 2008 року на день вирішення справи в суді.
Пізніше позивачка уточнила вимоги та прохала поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Томаківського районного суду , Дніпропетровської області від 23 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді старшого економіста відділу супроводу активних та пасивних операцій відділення №53 Публічного акціонерного товариства « «Мета Банк».
Стягнено з Публічного акціонерного товариства «Мета Банк» на користь ОСОБА_2 оплату за час вимушеного прогулу в сумі 11229 грн.75 коп. та 1000 грн. за спричинену моральну шкоду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову в повному об*ємі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи .
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог , колегія суддів вважає , що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .
Встановлено , що рішенням Томаківського районного суду ,Дніпропетровської області від 23 жовтня 2009 року ОСОБА_2 була поновлена на роботі на посаді старшого економіста відділу супроводу активних та пасивних операцій відділення №53 Публічного акціонерного товариства «Мета Банк» та з відповідача на її користь стягнено 11229 грн. 75 коп. оплату за час вимушеного прогулу та 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сторонами не оскаржується і набрало чинності.
Згідно вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до вимог п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами , внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди «судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України(набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров*я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя , обов*язок по відшкодуванню моральної(немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Пунктом 9 вказаної Постанови Пленуму передбачено , що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних,душевних,психічних тощо) , яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи розмір спричиненої відповідачем позивачці моральної шкоди , суд обґрунтовано враховував характер немайнових втрат, їх тривалість та обсяг страждань., виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, передбачених ч.1 п. 9 наведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального , процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Тому колегія суддів не знаходить підстав для зміни оскаржуваної частини рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.,ст.. 209, 303, 307, 308 , 314 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :