Справа №22-1680       2006 р.                             Рішення ухвалено під головуванням:

Категорія         26                                                           Сауляка Ю.В.

Доповідач:   Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 03.07.2006 року.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі: Головуючого:   Нагорняка В.А.

Суддів:     Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

При секретарі:  Мазур Ю.О.

За участю -_______________________________________________

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 квітня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про

визнання права власності,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4,   ОСОБА_5 до   ОСОБА_2,   ОСОБА_6 про   визнання   права   власності   на

спадкове майно, визнання договору купівлі-продажу майна недійсним та скасування

державної реєстрації відчуження майна,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні належним будинком,

присадибною ділянкою, -

Встановила:

В червні 2003 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності.

В заяві зазначала, що в квітні 1994 року вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_7 та її братом ОСОБА_8 побудували та здали в експлуатацію жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1, який було оформлено на ім'я матері ОСОБА_9 Вона разом з матір'ю і братом проживали у вказаному будинку, вели спільне господарство.

Матір позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона та її брат не вступили після смерті матері в спадщину, а продовжували проживати у вищезазначеному будинку і вести спільне господарство. А ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачки - ОСОБА_10

Протягом 6-ти місяців вона - позивачка не вступила в спадщину після смерті матері ОСОБА_9 та братаОСОБА_10, оскільки не мала матеріальної можливості, так як вона є пенсіонеркою та перебуває в скрутному матеріальному становищі.

На даний час бажає вступити в спадщину після смерті матері та брата, однак нею

пропущений 6-ти місячний термін прийняття спадщини.

Просила визнати за нею право власності на спадщину, що залишилася після смерті матері ОСОБА_9 та брата ОСОБА_10, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 та грошовий вклад, який зберігається на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в Ощадбанку України м. Вінниці. Просила звернути рішення до негайного виконання.

В жовтні 2003 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічним позовом в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, визнання договору купівлі-продажу майна недійсним та скасування державної реєстрації відчуження майна.

В позові зазначав, що спірний будинок на праві приватної власності належав ОСОБА_9, яка 04.05.1994 року подарувала його батьку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_8, про що свідчить реєстраційний запис №НОМЕР_2 Вінницької районної державної нотаріальної контори. Однак з невідомих причин вказаний договір дарування не реєстрували в ВООБТІ.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті відкрилась спадщина на будинок у його шлюбних дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про що вони подали заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Оскільки ОСОБА_10 постійно хворів, потребував сторонньої допомоги, тому ОСОБА_4, її чоловік та ОСОБА_5 доглядали за будинком і роблять це до цього часу, а тому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично вступили у володіння будинком одразу після смерті батька, тобто прийняли спадщину.

ОСОБА_2, надавши суду неправдиву інформацію, отримала спадкове право на будинок і здійснила відчуження майна, не маючи на це законних підстав. Вказаний будинок вона продала ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу. Однак вказана угода має ознаки удаваної, оскільки покупець придбав нерухомість навіть не оглянувши її, так як, ключі від будинку знаходяться у законних спадкоємців.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу будинковолодіння по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу спірного будинку, проведену КП «ВООБТІ» 18.08.2003 року. Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на підставі спадкового права на будинковолодіння в м. Вінниці по АДРЕСА_1 по 1/2 частки на кожного та по 1/4 частки вкладу на кожного на заощадження від ОСОБА_9 в установі Ощадного банку на підставі спадкового права.

В жовтні 2005 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб -ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усуненням перешкод в користуванні належним будинком, присадибною ділянкою.

Посилався на те, що 16.08.2003 року ОСОБА_2 продала йому жилий будинок у м. Вінниці по АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано 18.08.2003 року у Вінницькому ООБТІ.

На даний час ОСОБА_5 та ОСОБА_5 перешкоджають йому користуватися його власністю.

На його думку, він є добросовісним набувачем і тому просив визнати за ним право власності на жилий будинок з господарськими будівлями, розташований в м. Вінниці по АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перешкоджати йому в користуванні його власністю та передати дублікати ключів він будинку.

Дана справа двічі переглядалась судом за нововиявленими обставинами.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 квітня 2006 року в задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовлено повністю.

Позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинковолодіння за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 16.08.2003 року, зареєстрований приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 за № НОМЕР_3.

Скасовано державну реєстрацію договору купівлі-продажу спірного будинку за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 16.08.2003 року, проведену КП «ВООБТІ» 18.08.2003 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позов про усунення перешкод в користуванні належним йому будинком та присадибною ділянкою

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ОСОБА_6 -ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає по слідуючих підставах.

Суд встановив, що будинок АДРЕСА_1 в м. Вінниці належав ОСОБА_9 згідно свідоцтва про право власності на будівлю №НОМЕР_4.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки про народження та копії свідоцтва про одруження ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_9

Згідно договору дарування від 04.05.1994 року спірний будинок по АДРЕСА_1 був подарований ОСОБА_9 ОСОБА_8.- рідному брату ОСОБА_2 та батьку ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Вказаний договір дарування від 04.05.1994 року дійсно був зареєстрований між ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у Вінницькій районній державній нотаріальній конторі реєстраційний номер НОМЕР_2, але не був зареєстрований в ВООБТІ з невідомих причин. На даний час цей договір ніким не оскаржений та є чинним, тобто власником вказаного спірного будинковолодіння був ОСОБА_10, а не ОСОБА_9, як вказувала ОСОБА_2

Власник спірного будинковолодіння ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті відкрилась спадщина на вказане майно. Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_5, які прийняли спадщину, шляхом подачі заяв в нотаріальну контору, та шляхом фактичного вступу у володіння майном померлого.

Судом також встановлено, що внаслідок винесеного первісного рішення суду від 26.06.2003 року, яке було скасоване за нововиявленими обставинами ухвалою суду від 24.10.2003 року, спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 в м. Вінниці було зареєстроване в ВООБТІ від 07.08.2003 року за ОСОБА_2, а з 18.08.2003 року за ОСОБА_6, згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Врахувавши вищевказані обставини, суд дійшов вірного висновку про задоволення вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного будинку та скасування державної реєстрації цього договору, оскільки ОСОБА_2, надавши суду неправдиву інформацію про спадкоємців і власника будинку, отримавши згідно рішення суду право власності на будинок та зареєструвавши за собою право власності в ВООБТІ і в подальшому провівши відчуження спірного будинковолодіння на користь ОСОБА_6, тобто передаючи право власності на будинок іншій особі, фактично не була спадкоємцем на зазначене будинковолодіння. А дійсними набувачами права власності на спірний будинок за спадщиною за законом є ОСОБА_5 і ОСОБА_5

При цьому суд правильно виходив з того, що ОСОБА_6 не можна визнати добросовісним набувачем спірного будинку, оскільки він знав усі дійсні обставини справи, так як при винесенні первісного рішення суду інтереси позивачки ОСОБА_2 представляв його брат - ОСОБА_13, який свідомо надав суду недостовірну інформацію про власника спірного будинку та приховав від суду факт існування законних спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Також, суд вірно визначив вказаний договір купівлі-продажу, як такий, що не є реальним, оскільки ОСОБА_6 придбав вказаний спірний будинок у ОСОБА_2, навіть не оглянувши його, та ні у ОСОБА_2, ні у ОСОБА_6 не було і немає ключів від спірного будинку.

Взявши до уваги все вищезазначене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження при вирішенні спору, суд обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 суд правильно виходив з того, що ОСОБА_6 не довів суду, що він є добросовісним набувачем, а тому немає підстав для задоволення його вимог.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, ретельно перевірив їх доводи і заперечення, дав належну оцінку доказам і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.

Правильність рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання за ними права власності на підставі спадкового права на будинковолодіння по АДРЕСА_1 по 1/2 частки на кожного та права власності на 1/4 частку вкладу в Ощадбанку за кожним на заощадження ОСОБА_9 ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_2 взагалі не оскаржувалась і фактично, як видно зі змісту апеляційної скарги, не оскаржується і ОСОБА_6, тому рішення суду в цій частині не було предметом розгляду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня проголошення.