Справа № 2-373/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 лютого 2010 року Першотравенський міський суд, Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі Фадєєвій Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про стягнення суми моральної шкоди,

                     В С Т А Н О В И В :

10 грудня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про стягнення суми моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на те що він працюючи гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля» 27 листопада 1994 року був травмований, отримав черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта, відривний перелом  остистого відростка С 7 зі зміщенням до низу. Йому встановлена стійка втрата професійної працездатності з 20 лютого 2009 року безстроково.

Постановою ВВД ФССНВУ в м.Першотравенську від 27 березня 2009 року йому призначено одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати.

Проте нормами діючого законодавства України, окрім одноразової допомоги та щомісячних грошових сум, передбачено відшкодування моральної шкоди. Вважає, що сам факт ушкодження здоров'я , заподіяного йому під час виконання трудових обов’язків підтверджує спричинення моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з трудовим каліцтвом. Внаслідок травми він змушений був змінити свій звичний уклад життя, не має можливості займатися своїми повсякденними улюбленими захопленнями, змушений постійно лікуватись, на що витрачає значну суму коштів, що ставить його родину у скрутне матеріальне становище. Він постійно відчуває  фізичні болі у своїй голові, шиї, хребту, йому важко ходити, стояти, постійне лікування не приносить бажаного результату. Він став інвалідом нездатним до фізичної праці, позбавлений нормальної життєдіяльності, спілкування із суспільством. Завдану моральну шкоду оцінює в 228797 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та прохали суд позов задовольнити, стягнувши на користь позивача з ВАТ «Павлоградвугілля» 2288797 гривень в  відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила суду, що дійсно ОСОБА_1, було травмовано в період  виконання ним трудових обов’язків на шахті «Першотравнева», правонаступником якої є ВАТ «Павлоградвугілля» у листопаді 1994 року. У відповідності до законодавства, яке діяло на момент травмування та встановлення позивачу стійкої втрати працездатності  йому підприємством було сплачено, за його заявою, моральну шкоду в сумі 105 гривень в жовтні 1995 року. Так як законодавством України не передбачено сплату моральної шкоди декілька разів за один випадок, а також ст.237-1 КЗпП України, на яку позивач посилається як на норму, яка регулює виниклі між сторонами відносини не діяла на момент виникнення правовідносин,  тому прохає в задоволенні позову відмовити.

  Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні обставини.

  Так в ході судового розгляду було встановлено, що позивач отримав виробничу травму 26 листопада 1994 року в період виконання трудових обов’язків гірничого майстра на шахті «Першотравнева», правонаступником якої є ВАТ «Павлоградвугілля». В зв’язку з отриманням виробничої травми  - закрита  черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта з відривним переломом остистого відростку С7( акт про нещасний випадок №140 від  27 листопада 1994 року) ОСОБА_1 встановлено вперше за висновком МСЕК від  20 квітня 1995 року 70%  втрати професійної працездатності з 26 листопада 1994 року. При подальших оглядах на МСЕК  ОСОБА_1 відсотки втрати професійної працездатності  з 03.07.2003 року були зменшені до 50%, а з 01.04.2007 року збільшені до 80% втрати професійної працездатності та другої групи інвалідності, які встановлені безстроково з 20 лютого 2009 року.

21 квітня 1995 року ОСОБА_1 звернувся до директора шахти «Першотравнева» з заявою про відшкодування йому моральної шкоди, завданої виробничою травмою, відповідно до висновку МСЕК від 20 квітня 1995 року 70% втрати профпрацездатності, від середньої загально шахтної заробітної плати серед гірничих майстрів добувної дільниці.

На момент отримання  ОСОБА_1 трудового каліцтва діяли «Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків », затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23 червня 1993, відповідно до яких моральна шкода відшкодовувалася за заявою потерпілого  про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Максимальний розмір виплати відшкодування моральної шкоди становив 210 гривень( Мінімальний розмір заробітної плати 15 гривень  Постанова Верховної Ради України від 20 лютого 1996 р.)

Відповідно до довідки ВАТ «Павлоградвугілля»  відшкодування моральної шкоди в сумі 105 гривень було сплачено ОСОБА_1 в жовтні 1995 року.

Посилання позивача  на ст.1167 ЦК України в редакції 2004 року  та на ст.237-1 КЗпП України в редакції від 24 грудня 1999 року є безпідставними, так як дані цивільно-правові норми зворотної дії в часі не мають.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої йому отриманням виробничої травми 26 листопада 1994 року, так як дана шкода йому відшкодована відповідачем в добровільному порядку в 1995 році.

Обговорюючи питання про судові витрати по справі, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 15 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 8(вісім) гривень 50 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України,  суд -

                            В И Р І Ш И В :

  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 15 ( п'ятнадцять )  гривень 00 копійок та судовий збір на користь держави в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ