Справа № 2-407/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 березня 2009 року                Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

               при секретарі – Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, компенсації моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що 12.09.2006 р. у віці 87 років, померла її мати - ОСОБА_3, про що 15.09.2006 р. зроблено актовий запис № 1665 у книзі реєстрації смертей РАГС АНД району м.Дніпропетровська.

Після її смерті відкрилася спадщина за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Маліновського, 10/34.

Її спадкоємцями є вона та відповідачка.

Майже все життя, до смерті матері - вона мешкала разом з нею, вела спільне господарство, мала спільний бюджет, сплачувала за комунальні послуги.

Разом з нею, разом з покійною мешкали її діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, та чоловік ОСОБА_6

07.04.1993 року її мати склала заповіт, згідно якого вона є її єдиним спадкоємцем.

До самої смерті вона здійснювала догляд за спадкодавцем, та вела спільне господарство, мешкали вони усі в її квартирі по вул.Маліновського, 10/34.

Одразу після її смерті вона подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Але нотаріус повідомила її, що незадовго до смерті, мати уклала новий заповіт, згідно якого її спадкоємицею є відповідачка.

Відповідачка, останні 30 років мешкала окремо від покійної, спілкувалася дуже рідко і відносин майже не підтримувала.

Але користуючись нестабільним станом психіки покійної і старечим маразмом, вона змушувала покійну, дарити квартиру у якій вони мешкали - собі.

Потім мати вимагала повернути неправомірно отримане майно і вона повертала квартиру також за договором дарування.

Так , відповідачка повертала квартиру 19.12.1996 р. та 25.03.2005 р.

Тому, коли вона дізналася про заповіт на користь відповідачки, за місцем відкриття спадщини, нею було подано позов про визнання останнього заповіту недійсним.

Вважає, що саме це і стало причиною неприязні до неї з боку відповідачки.

Вона стала розпускати серед спільних знайомих та родичів, плітки про неї, звернулася у прокуратуру АНД району м.Дніпропетровська з заявою про злочин.

За таких обставин, вона змушена була звернутися до суду з даним позовом, в якому просила стягнутии з ОСОБА_2 на її користь,
моральну шкоду у розмірі 4 тис.грн., судовий збір у розмірі 217 грн., та кошти , сплачені за інформаційно-технічне забезпечення судового засідання 7 грн. 50 коп., усього - 4224 грн. 50 коп. Крім того, зобов'язати ОСОБА_2 вибачитися перед нею,та спростувати поширену нею неправдиву інформацію, яка порочить її репутацію.

    У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити, а у задвооленні зустрічного відмовити, посилаючись на його необгрунтованість.

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та у свою чергу у січні 2008 року звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь моральну шкоду у розмірі 4000 грн. та спростувати поширену нею неправдиву інформацію, яка порочить мою репутацію.

Мотивуючі заявлені позовні вимоги тим, що своїми діями ОСОБА_1 розповсюджує про мене неправдиві відомості. У своїй позовній заяві, яка була подана до АНД районного суду м.Дніпропетровська вона звинувачує її в тому, що вона застосовувала до своєї матері психологічне насильство, з тією метою, щоб мати написала заповіт на її ім'я.

Проте ці відомості ні на чому не ґрунтуються. Таким чином відповідачка у письмовому вигляді розповсюджує неправдиві відомості.

Потім вона отримала позовну заяву із Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, в якій відповідачка зазначає, що вона їй телефонувала і погрожувала фізичною розправою та стверджує, що вона психічно не врівноважена людина.

Відповідачка стверджує, що вона знущалась над мамою та практично не спілкувалась з нею. Проте саме їй покійна мама довірила бути її представником в АНД районному суді м.Дніпрпоетровська, коли хотіла виселити відповідачку та її родину з власної квартири, тому що зі слів її мами вони всіляко знущались над нею. Вона вважає, що саме ОСОБА_7 завдала їй значної моральної шкоди, адже вона навіть не сповістила її, що мама померла і не сповістила про похорони.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає за можливе у задоволенні як основного, так і зустрічного позову ОСОБА_8І до ОСОБА_9 про захист честі та гідності, компенсації моральної шкоди, оскільки позивачками не було надано жодних доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, компенсації моральної шкоди - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, компенсації моральної шкоди - відмовити.

 Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

               Суддя: