Справа № 2-1/07

Провадження № 2-1/07

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2007 року року

Справа №2-1/07

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі: вуючого - судді РУДНЄВОЇ О.О.

секретарі УСОВІЙ Н.В., АНДРЕЄВІЙ М.О.(МАЛАХОВІЙ М.О.),ДОЛГАНІНІЙ Н.М., >МІНОВІЙ Н.В.

стю адвокатів ГОЙКА В.А.,МАРТОВИЦЬКОЇ І.Д.

'вши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 ча, ОСОБА_8/ померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року /, ОСОБА_12, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про реальний ^оволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою ,поновлення ого права і примусове вселення та виселення з незаконно займаних приміщень, юділ ідеальних часток, зустрічному позову ОСОБА_7 до ОСОБА_9 ОСОБА_11, ОСОБА_8 (нині померлого), ОСОБА_12 і, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_13, ОСОБА_14 ,6-й Харківської Державної нотаріальної про визнання права користування зайнятим житловим приміщенням , відміну 7 дарування від 17.11.1999 року та визнання частково недійсним договору дарування .1999 року , третя особа - Орган опіки та піклування Дзержинського РВК м. Харкова, жівське міське бюро технічної інвентаризації УСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою 03.04.2000 ювнивши свої позовні вимоги 14.08.2000 року (арк.справи 20-21 т.справи 1) ач за первісним позовом ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом 27 Ю01 року( арк..справи60-62 т.справи 1). Потім відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 знувся з позовною заявою до позивача за первісним позовом 17.12.2004 ..справи 47-48 т.справи2). Справа знаходилась в провадженні іншого складу суду, та єднана в єдине провадження зі справою за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.06.2005 року.

Позивач за первісним позовом та його представник адвокат Мартовицька І.Д. в у засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягаючи на тні порушеного права та захисті конституційного права власності. Зустрічний позов не в повному обсязі, пояснивши ,що не мають заперечень щодо користування ОСОБА_10 ею власності ,яка належить її батькові і заперечували проти користування тією долею ї ,яка фактично перевищує ту частину домоволодіння , що належить ОСОБА_7Ніякої користування своєю власністю ОСОБА_7 та членам його родини позивач не згоди на переобладнання будинку не надавав.

Даючи пояснення при житті відповідач за первісним позовом ОСОБА_8 позовні їв в повному обсязі, проти позову не заперечував. Стосовно зустрічних позовів було, бо на час дачі пояснень ще не було звернення з зустрічним позовом.24 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_8 помер, що підтверджує іс №411 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року (т.справи 1 арк.справиЗІб). Після його смерті в нього гроє спадкоємців - дружина - ОСОБА_12, та двоє синів - ОСОБА_6(позивач за первісним позовом) та ОСОБА_9.

П. і ОСОБА_9 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова були визнані іами по справі, а ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від оку визнані співвідповідачами по справі. Згідно довідки 6 Державної нотаріальної (аркова від 13.07.2004 року №1594 (т.2арк.справи 4) ОСОБА_6 ОСОБА_39 від своєї долі в спадщині після смерті батька відмовилися на ері ОСОБА_12 Свідоцтво на спадщину не видавалося ,бо на домоволодіння фжинського районного суду м. Харкова від 25.09.2002 року накладено арешт.

Відповідачка ОСОБА_12 позовні вимоги ОСОБА_6 визнала в повному и позову не заперечувала, зустрічний позов ОСОБА_7 не визнала, мотивуючи тим, що після ухвалення судового рішення від 16.04.1998 року ОСОБА_7 чинив шкоди іншим власникам щодо користування долею майна в сумісній власності, від сутності можливості користуватися своєю власністю помер її чоловік, а її син, іервісним позовом має Уг частину домоволодіння і не має можливості навіть зьому, змушений орендувати квартиру.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засіданні не з»явився ,про час розгляду ереджений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не сповістив.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 дставник адвокат Гойко В. А. позовні вимоги ОСОБА_6 не визнали, проти .'речували, наполягаючи на задоволенні зустрічного позову, обґрунтовуючи свої ли обставинами, що донька відповідача ОСОБА_10 живе в спірній частині іння багато років, тому за нею належить визнати право на проживання , не зважаючи інших осіб, спочатку наполягали на визнанні договору дарування недійсним і це тим, що власниці ОСОБА_14 та ОСОБА_13 винні були запропонувати договору дарування спочатку ОСОБА_7, потім змінили доводи наполягаючи на ідповідачка ОСОБА_13 не мала права дарувати У* частину домоволодіння, бо їй гіенш - тільки % частина будинку .

Відповідачка ОСОБА_10 в судове засідання не з»явилася , про час розгляду іереджена своєчасно та належним чином, про що в матеріалах справи є ване повідомлення, причини неявки суду не сповістила.

Відповідачка по зустрічним позовним вимогам ОСОБА_13 позовні вимоги .П. не визнала проти позову заперечувала, мотивуючи свої доводи тими обставинами, дієздатною фізичною особою, договір дарування своєї частини в спірному сумісному пнні і вона і її двоюрідна сестра ОСОБА_14 оформили добровільно, без всякого ку позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 <. пояснила, що вона і її двоюрідна сестра ОСОБА_14, побачивши в яких шх умовах живе їх двоюрідний небіж (племінник) ОСОБА_6 разом з батьками та срихітній частині будинку "Б-1" вирішили подарувати йому свою власність. На своїй іасності вона не мешкала, бо спочатку дозволила своєму двоюрідному брату ОСОБА_10 тимчасово пожити в частині будинку, яка належала її матері, а потім на її вимоги приміщення , ОСОБА_7 намагався вчинити бійку та погрожував їй молотком, натолій став вважати, що весь будинок належить йому, цивільна справа, яка іась судом майже 5 років це підтверджує, бо він вимагав визнати за ним право у порядку спадкування на Уг частину домоволодіння, але за ними всіма спадкоємцями іано право на Ул частину за кожним.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_14 в судове засідання сликана належним чином, згідно отриманих відомостей мешкає в іншому місті, зверталася до ;у з заявою про можливість розгляду справи в її відсутність.

Відповідач 6-та Державна нотаріальна контора м. Харкова про час проведення ;ового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, звернулась до суду з заявою про кливість розгляду справи в відсутність представника, надіславши свої письмові заперечення.

Третя особа- КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» в судове ідання викликано належним чином, в судове засідання не з»явилося, про причини неявки у не повідомило.

Третя особа - Органі опіки та піклування Дзержинського РВК м. Харкова про розгляду справи попереджено своєчасно та належним чином, звернувся до суду з заявою ) можливість розгляду справи в відсутність представника, поклавшись на дотримання судом юг чинного законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали по справі, айомившись з волевиявленням відповідачки ОСОБА_14 та третьої особи -Органу опіки ііклування Дзержинського РВК м. Харкова, ознайомившись з поясненнями фахівця ОСОБА_40. та техніка КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_16, суд приходить до наступного :

На підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2006 у по цивільній справі №2-328/06, яке набуло чинності на підставі Ухвали Апеляційного іу Харківської області від 14.03.2007 року , судом встановлено, що спірні взаємовідносини : сторонами тривають з 14 липня 1994 року.

Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.04.1998 року -77/98 ,яке набуло чинності на підставі ухвали Харківського Обласного суду від 28.07.1998 у було визнано право власності у порядку спадкування за законом в рівних частинах по Ул [оволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14. Домоволодіння знаходиться в спільній сумісній власності і до цього у окрема доля жодному власнику виділена не була.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2006 року №2- /06 , яке набуло чинності, встановлено родинні стосунки між учасниками судового гляду, а саме: встановлено, що право власності на спірне домоволодіння належало ОСОБА_18 ( в різнім правописі ОСОБА_18), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

З небіжчицею ОСОБА_19 мешкало її чотири доньки ОСОБА_20, сином якої є ОСОБА_7(відповідач по первісному позову), ОСОБА_7 а ОСОБА_21, сином якої є нині померлий ОСОБА_8 (відповідач за вісним та за зустрічним позовом), ОСОБА_22, донькою якої є відповідачка за річним позовом ОСОБА_13, ОСОБА_23, ькою якої є відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_14.

Таким чином, станом на час постанови рішення Дзержинського районного суду [аркова від 16.04.1998 року спадкоємцями по справі визнані ОСОБА_7, отухіна ОСОБА_24 , ОСОБА_8, ОСОБА_14 шлаївна, яки знаходяться в родинних стосунках та є між собою двоюрідними братами та рами.

Як суд вбачає з пояснень відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_13 ;иття власниці бабусі ОСОБА_19 між її матір'їо нині померлою та її сестрами склався чий порядок користування житловим приміщенням, який підтримувався доньками власниці с життя та після смерті власниці, при цьому порядку користування ОСОБА_20 мати відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 займала приміщення в ловому будинку літер «А-1» 1-1 площею 12,0 кв.м. та 1-2 площею 13,8 кв.м.., ОСОБА_25 копівна спочатку мешкала в будинку літер «Б-1», а потім після одруження сина ОСОБА_8

ра перебралася до будинку літер "А1" і мешкала за згодою своїх сестер в приміщення 4-2 до 14,8 кв.м. в будинку літер «А-1», приміщення 2-1 площею 10,7 кв.м займала ОСОБА_21, приміщення 3-2 площею 8,5 кв.м. ,3-3 площею 14-2 кв.м. ла ОСОБА_22 її мати. З цим порядком користування погодився і відач за первісним позовом ОСОБА_7, який пояснив ,що після смерті ОСОБА_25 зпівни це приміщення також зайняла його мати, ОСОБА_20 і в це іщення потім в»їхала його дочка ОСОБА_10, яка є відповідачкою по справі, ОСОБА_7. наполягав на тому, що вселення його доньки ОСОБА_10 в іщення 4-2 в будинку літер "А1" відбулося за згодою інших мешканців.

З цими поясненнями категорично не погодилися відповідачки ОСОБА_13 ОСОБА_12., пояснивши суду, що відповідач ОСОБА_7 це приміщення для своєї доньки іив самочинно без дозволу інших співвласників та всяко перешкоджає користуванню зм власності, сторони намагаються вирішити справу в судовому порядку з 1994 року. Ї ухвалення судового рішення від 16.04.1998 року ОСОБА_7 було відомо, що йому жить тільки % частина в домоволодіння, але він захопив самочинно інші приміщення, в зараз мешкає його донька ОСОБА_10 зі своїми неповнолітніми дітьми, ніякої згоди на елення ні ОСОБА_8.(нині померлий), ні ОСОБА_12, ні ОСОБА_9., ні позивач за існим позовом ОСОБА_6 не надавали. Так само не надавали згоди на переобладнання інку, закриття виходу, знесення сіней.

На запит адвоката Гойка В.А. відповідачка за первісним та за зустрічним 'вами ОСОБА_12 пояснила, що їм дійсно було запропоновано укласти мирову угоду, але помившись з пропозицією ОСОБА_26 та ОСОБА_10 вона, її діти прийшли до висновку, гака мирова угода тільки порушить їх право, бо ОСОБА_7 вимагав від них придбати його щі ОСОБА_10 трикімнатну ізольовану квартиру в Нагорному районі, що фактично не ливо, насамперед, тому ,що спірне домоволодіння дуже старе, і такі вимоги не є валентними.

Згідно технічному паспорту КП «Харківське міське бюро технічної штаризації», виданому на % частину спірного домоволодіння ОСОБА_7 :.справи129-132 т.справи 1), спірне домоволодіння має реєстровий номер 1090, штаризаційний номер 9840, складається з житлового будинку літер А-1 площею 70,0 кв.м. будованому до 1917 року, прибудови до житлового будинку «А-1- 1» площею 16,8 кв.м., удованому в 1947 році, житловому будинку літер Б-1 площею 31,0 кв.м. побудованому в 7 році, всі забудови мають дерев"яні стіни з цегляним фундаментом, вкриті залізом та еройдом.

Після того , як рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.1998 року набуло чинності власники ОСОБА_13 та ОСОБА_14, належним чином еєстрували право власності в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за 090 від 23.10.1998 року (арк..справи96,97 т.справи 1) таї7.11.1999 року подарували належні и по !4 частині кожній ОСОБА_6, договір дарування зареєстровано в 6-й ржавній нотаріальній конторі м. Харкова та внесено в реєстр нотаріальних дії за №4-6591 «..справи 90-91 т. справи 1), право власності було належним чином зареєстровано в КП арківське міське бюро технічної інвентаризації»,, що підтверджується довідкою від .03.2000 року № 23-3825 (арк..справи 4 т.справи 1), таким чином, суд вбачає, що власником !4 стани спірного домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, власником 'А частини є ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ку, власником 1А частини є ОСОБА_6 на підставі договору дарування № 4- 91.

Суд не може погодитися з доводами адвоката Гойка В.А., що висновок хнічної експертизи від 31.07.2000 року, яка була проведена КП «Харківське міське бюро хнічної інвентаризації» (арк..справи 6-11 т.справи 1) не може бути досліджений судом як шежний доказ на тих підставах, що ця експертиза, яка була проведена на підставі ухвали зержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2000 року(арк..Зт.1) не є належною, тому?

станом на час проведення цієї експертизи ліцензії на їх проведення тільки почали дватися Міністерством юстиції України , а також на тих підставах, що судом неодноразово а призначена судова технічно-будівельна експертиза, яка не проведена у зв»язку з вживанням процесуальними правами з боку відповідача ОСОБА_7, інтереси якого він щставляє.

Судом неодноразово роз»яснені учасникам процесу вимоги ст..ст. 15,30,62 ЦПК раїни 1963 року, а потім неодноразово роз»яснені вимоги ст..ст. 10,11,60 ЦПК України 2004 су стосовно того, що докази по цивільній справі надаються сторонами, а судом тільки нюються.

Суд вважає, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 не довів суду іежним чином обгрунтованості своїх доводів щодо невизнання первісного позову ОСОБА_6 3. як ї не довів суду обґрунтованості своїх вимог за зустрічним позовом.

В судовому засіданні 07.09.2000 року (арк..справи32-35 т.с.1) відповідач ОСОБА_26. заявив суду, що він не згодний з висновками судової експертизи, але оплачувати ртість іншої не згодний, по справі було призначено судову технічно - будівельну експертизу, ов»язок сплатити вартість якої було покладено на ОСОБА_7, який ухвалу суду не виконав справа повернулася до суду 07.12.2000 року (арк..справи 38,39,54,55т.с1), в судовому сіданні 19.12.2000 року відповідач Не ОСОБА_26. повідомив суд про ті обставини, що він опотання про призначення експертизи не заявляв, але вимоги про сплату вартості не римував. В судовому засіданні 21.10.2002 року відповідач ОСОБА_7 повідомив суд про >го згоду сплатити вартість судової технічно-будівельної експертизи, про що власноручно >ставив підпис в протоколі судового засідання , це підтвердив адвокат Гойко А.(арк..справи233-236 т.сі), по справі знову було винесено ухвалу від 21.10.2002 року та дповідну експертизу було призначено, але справа була повернута до суду з повідомленням ю невиконання ухвали суду 02.01.2003 року (арк..справи252-255 т.справи 1), на підставі цього щ вважає, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_7, зловживаючи своїми зоцесуальними правами, навмисно затягував розгляд справи, але надання належних доказів /ду не забезпечив.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що у зв»язку з тим, що дповідач за первісним позовом ОСОБА_7 вжив відповідні заходи до того, щоб ісспертиза в ХНДІСЕ не була проведена, тому суд, ураховуючи ,що справа розглядається удом довгий час вважає за доцільне керуватися тими доказами по справі ,які надані горонами.

На підставі ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, а підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують имоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані становлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних к свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і іідеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять нформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати іалежність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не іере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи адвоката відповідача ?а первісним позовом ОСОБА_7- Гойка В.А. стосовно тих обставин, що висновок експертизи КП "Харківське міське БТІ" від 31.07.2000 року не досліджувався відповідним чином в судовому засіданні є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, бо судом ретельно був досліджений висновок експертизи в судовому засіданні 05.12.2001 року, а також був опитаний технік КП "Харківське міське БТІ" ОСОБА_16 в судовому засіданні 11.03.2002 року.

Суд вважає, що судом було вжито всі заходи необхідні для збирання доказів по справі, але відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 не реалізував своє

іроцесуальне право навмисно, переслідуючи мету штучно затягнути розгляд цивільної ;прави і чинячи суду перешкоди стосовно розгляду справи в розумні процесуальні строки.

Суд ураховує пояснення фахівця, який проводив експертизу інженера- жсперта ОСОБА_29 в судовому засіданні 05.12.2001 року та техніка КП «ХБТІ» ОСОБА_16., які пояснили суду, що інший варіант виділення реальних долів між ;піввласниками не є можливим, всі технічні виміри проводилися належним чином, а :акож звернули увагу суду на ті обставини, що будинок літер «А-1»побудовано до 1917 юку і його технічне переобладнання не є можливим та доцільним.

В висновках експертизи від 31.07.2000 року зазначено:

Будівлі ,що розташовані на земельній ділянці мають вартість 11946,00 гривень.

На земельній ділянці розташовані наступні споруди:

[ .житловий будинок літер "А-1" дійсною вартістю на час проведення експертизи 4484,00 ривень.

'.житлова прибудова літер "А1-1" вартістю 2492,00 гривень (.житловий будинок літер "Б-1" вартістю 1998,00 гривень

І.сіни літер "а"вартістю 298,00 гривень ї.сіни літер "аі" вартістю 574,00 гривень > сіни літер "а2" вартістю 506,00 гривень,

7. ганок"аЗ" малоцінний 5. ганок "а4" малоцінний ).ганок "а5"малоцінний

0. сіни літер "б" вартістю 640,00 гривень

1. льох літер "В" вартістю 430,00 гривень

2. льох літер "Ж" вартістю 176,00 гривень

3. вбиральня літер''3" вартістю 68,00 гривень

4. ворота №1 вартістю 65,00 гривень

5. ворота №2 вартістю 53,00 гривень 6.огородження(забір ) №3 вартістю 162,00 гривень ІСЬОГО на суму в діючих цінах 11946,00 гривень.

Згідно квартальної зйомки 1955 року площа земельної ділянки складає 2127кв.м., І тому числі та зайвої (самочинно захопленої) ділянки площею 307 кв.м.

На земельній ділянці розташовано два житлових будинки літер "А-1" і літер "Б- ", Рішення Харківського Міськвиконкому за№ 377-5 від 07.07.1959 року за рахунок емельної ділянки по АДРЕСА_1 під будівництво взуттєвої фабрики №1 було виділено земельну ділянку без вказування розміру ділянки в рішенні.

На час обстеження ділянка складається з двох окремих ділянок загальною шощею 1069 кв.м., житловий будинок літер "А-1" розташований на земельній ділянці шощею 795 кв.м., житловий будинок літер "Б-1" розташований на земельній ділянці їлощею 274 кв.м.. Перша ділянка має самостійний виїзд перший на вул.. Клочківську в м. Харкові, друга на вул.. Павловську в м. Харкові.

На час проведення експертизи та на час розгляду справи судом житловим їудинком літер "А-1" в повному обсязі користувався і користується ОСОБА_7, який іселив в будинок свою дочку ОСОБА_10 Житловим будинком літер "Б-1" користувався (О своєї смерті відповідач за первісним позовом ОСОБА_8, нині користується його іружина відповідачка ОСОБА_12, її діти відповідач ОСОБА_9, позивач ОСОБА_9

Загальна площа житлового будинку літер "А-1" складає 59,8 кв.м., вартість щного метру квадратного будинку літер "А-1" складає 74,98 гривень (4498: 59,8 кв.м. -74,98 гривень).

1. Можливо реально виділити в натурі ОСОБА_6 на 1А частину деальної долі:

-в житловому будинку літер «А-1» приміщення 3-3,4-2,2-1 корисною площею 34,0 кв.м. на суму 2549 гривень ( 34,0кв.м. * 74,98 гривні вартість 1 кв.м.) та житлову прибудову літер «А-1-1» приміщення 3-2 вартістю 2492,00 гривень - всього на суму 5041,00 гривень, що на 554 гривні більше ніж приходиться на його ідеальну долю.

- по холодним прибудовам : сіни літер «а1»(прим.У), вартістю 574,00 гривні, сіни літер «а2» (прим.ШДУ) вартістю 506,00 гривень, всього на суму 1080,00 гривень ,що на 71,00 гривню менш, ніж приходиться на його ідеальну долю.

- по службовим будівлям '/2 частину вартості льоху літер «В» на суму 215,00 гривень, що на 122,00 менш, чим приходиться на його ідеальну долю.

- по спорудах Уг частині вартості воріт №1 на суму32,5 гривень, частину вартості огорожі №3 на суму 20,00 гривень- всього на суму 52,5 гривень, що на 85.,5 гривень менш чим приходиться на його ідеальну долю.

Всього житлових та службових будівель виділяється на суму 6388,5 гривень, що на 415,5 гривень більш чим приходиться на його ідеальну долю, майно на суму 6388,5 гривень складає 53/100 частини ( 6388,5:11946= 0,535= 53/100).

2. Можливо реально виділити в натурі на ідеальну долю % частина ОСОБА_8

Житловий будинок літер «Б-1» дійсною вартістю 1998 гривень, що на 245,5 гривень(або 3,3 кв.м.) менш, чим приходиться на його ідеальну долю.

по холодним прибудовам сіни літер «б» вартістю 640,00 гривень, що на 135,5 гривень більш, чим приходиться на його ідеальну долю.

По службовим будівлям : льох літер "Ж" вартістю 176,00 гривень, вбиральню літер "З" вартістю 68 гривень, всього на суму 244,00 гривні, що на 75,5 гривень більш ніж приходиться на його ідеальну долю.

По спорудам: ворота №2 вартістю 53,00 гривні,, частину вартості огородження №3 на суму 122,00 гривень , всього на суму 175,00 гривень, що на 105 гривень більш, ніж випадає на його ідеальну долю

Всього житлових та службових будівель виділяється на суму 3057,00 гривень, що в ідеальній частині складає 26/100 часток і на 70,5 гривень більш, чим випадає на його ідеальну долю ( 3057: 11946=0,256=26/100).

3. Можливо реально виділити ОСОБА_7 в натурі на його ідеальну долю Ул частини домоволодіння:

- В житловому будинку літер "А-1" приміщення 1-2,1-1 загальною корисною площею 25,8 кв.м. на суму 1934,00 гривень, що на 309,5 гривен(4,1 кв.м.) менш, ніж випадає на його ідеальну долю.

По холодним прибудовам : сіни літер "а"(прим.1,П)вартістю 298,00 гривень, що на 206,5 гривень менш ніж випадає на його ідеальну долю,

По службовим будівлям : Уг частину вартості льоху літер «В» на суму 215,00 гривень, що на 122,00 більш, чим приходиться на його ідеальну долю.

По спорудам: 1/г частину вартості воріт №1 на суму 32,5 гривень, частину вартості забору №2 вартістю 20,00 гривень, всього на суму 52,5 гривень, що на 17,5 гривень менш ніж випадає на його ідеальну долю.

Всього житлових та службових будівель виділити на 2499,5 гривень, що на 486,00 гривень менш чим випадає на його ідеальну долю.

Майно на суму 2499,5 гривень складає 21/100 частину (2499,5:11946,0 = 0,209 = 21/100 ).

Експертиза пропонує єдиний варіант розподілу часток між співвласниками, для виділення реальної долі кожному слід зробити наступне переобладнання:

1. Дверний прохід між приміщеннями 1 та 2-1 закласти

2. дверний прохід між приміщеннями 2-1 та 3-3 відчинити, в приміщенні 2-1 зробити вхід в Уг частину льоху" В". Розділ льоху провести по червоні смузі вказаній в висновку експертизи.

При цьому варіанті розділу ідеальні долі співвласників слід перерозподілити: ОСОБА_6 буде належати 53/100 частини замість належної йому '/г частини на підставі договору дарування від 17.11.1999 року № 4-6591 ОСОБА_31 „нині померлому на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року 26/100 частин замість % частини, належних йому за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.04.1998 року.

3.ОСОБА_26 буде належати 21/100 частина замість належних йому А частини, належних йому за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова.

При цьому варіанті розподілу ОСОБА_6 ОСОБА_8 (нині померлий) винні сплатити ОСОБА_7 грошову компенсацію в розмірі 486,00 гривень, а спадкоємці ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року - 70,50 гривень, ОСОБА_6 в сумі 415,50 гривень.

В судовому засіданні позивач первісним позовом ОСОБА_6 пояснив суду, що він згоден в повному обсязі сплатити ОСОБА_7 необхідну компенсацію і за себе і за батька, який помер.

В висновку експертизи вказано, що виконати розподіл домоволодіння з незначним відступом від ідеальних часток неможливо.

Суд критично відноситься до вимог адвоката Гойка В.А. в тій частині, що вартість одного квадратно метра житла збільшилась в середньому до 1500-2000 доларів США, бо будинок літер "А-1" побудовано до 1917 року, а будинок літер "Б-1" в 1917 році, за час розгляду справи ще більше знецінився за рахунок фізичного зносу(амортизації), від сплати вартості експертизи його довіритель ОСОБА_7 неодноразово ухилявся, доказів збільшення вартості будинку суду відповідним чином не надав. Доводи відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 та його адвоката Гойка В.А. стосовно збільшення вартості земельної ділянки на АДРЕСА_1 суд вважає не доведеними , та ураховує ті обставини, що земельна ділянка знаходиться у власників в безстроковій оренді ,а перебуває у власності держави (комунальній власності).

Суд вважає, що сторони мають можливість провести відповідні розрахунки між собою добровільно та провести оцінку домоволодіння належним чином після розгляду справи, з позовними вимогами щодо визначення інших сум ніхто з учасників процесу до суду не звертався, а вийти за межі позовних вимог суд не має законних підстав, про що неодноразово судом було роз'яснено учасникам процесу, але суд вважає, що сторони мають право на постанову додаткового рішення з питання виплати грошової компенсації.

Щодо позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд виходить з наступного:

Згідно висновку експертизи від 31.07.2000 року на підставі проведено обміру земельної ділянки , площа земельної ділянки складає 1069 кв.м.

В тому числі житловий будинок літер "А-1" розташовано на земельній ділянці площею 795кв.м., житловий будинок літер "Б-1" розташовано на земельній ділянці площею 274кв.м.Кожний житловий будинок розташований на самостійній ділянці.

З урахуванням порядку користування земельною ділянкою ,який фактично уклався між співвласниками можливо визначити наступний порядок користування земельною ділянкою:

Земельну ділянку площею 795 кв.м., на якій розташовано житловий будинок літер "А-1" можливо поділити між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з спільним двором.

П. В спільне користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виділити спільній двір площею 64,0 кв.метри, інші 731,0 кв.метри розподілити між співвласниками пропорційно їх дольовій участі:

При розрахунку ідеальні долі співвласників привести до одиниці (14+1/4= 2/4+1/4=2/3+1/3), таким чином , на ідеальну долю ОСОБА_6 прийдеться 487кв.м.(731,0*2:3), на ідеальну долю ОСОБА_7 прийдеться 244 кв.метри ділянки (731,0*1:3).

Ш. Можливо виділити в користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 487,0 кв.метрів, в тому числі під житловим будинком літер "А-1" з при будівлями 63кв.м.(під номером Ш ) ділянку під номером Ш-а площею 424,0 кв.м.

1У. Можливо виділити ОСОБА_7 в користування земельну ділянку площею 244,0 кв.м. з боку домоволодіння АДРЕСА_2 по кордону з земельною ділянкою , яка виділена взуттєвій фабриці, проклавши межу до земельної ділянки ОСОБА_6 на відстані 8,47 метри.Таким чином, суд приходить до наступного: позовні вимоги ОСОБА_6, щодо виділу реальної долі з спільної сумісної власності, перерозподілу часток, визначенню порядку користування земельною ділянкою , поновленню порушеного права власності виселенні ОСОБА_10. та її неповнолітніх дітей та вселенні його в приміщення є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд обґрунтовує цей висновок наступними нормами діючого законодавства

України:

Ураховуючи ті обставини, що правовідносини між сторонами носять тривалий характер, суд вважає ,що на підставі вимог ст.5 Цивільного Кодексу України 2003 року ці правовідносини підпадають під вимоги статей Цивільного Кодексу України 2003 року, який введено в дію з 01 січня 2004 року.

На підставі ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: 1) визнання права,2)визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право,4) відновлення становища, яке існувало до порушення права,5) примусове виконання обов'язку в натурі, і так надалі...."

На підставі ст..41 Конституції України кожен має право володіти користуватися та розпоряджатися майном .Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі Європейської Конвенції з прав людини 1950 року (м.Рим), яка ратифікована Україною належним чином, протоколу №1 до Європейської Конвенції ст.1 "Захист власності" " Кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше ніж в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного прав.

Попередні положення не умаляють права держави забезпечувати виконання таких законів, які йому вважаються необхідними для здійснення контролю за користуванням власністю відповідно загальним інтересам або для забезпечення сплати податків або штрафів."

На підставі вимог вищевказаної Конвенції, користування власністю, насамперед, вбачає володіння нею ,що ,в свою чергу, включає доступ до майна.

Стосовно до забезпечення належного доступу до майна та забезпечення володіння власністю свідчить наявність судового прецеденту ,а саме: наявність рішення

Європейського Суду з Прав людини м. Страсбург по справі "Ьоігісіои V Тигкеу",1996- У 1(1996), на підставі якого при наявності порушення права власності та незабезпечення її належного захисту , вина з цього покладається на державу.

Суд не може допустити можливості безпідставного стягнення з держави.

Суд вважає, що на підставі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних діянь.

На підставі ст..12,13 Закону України "Про власність" право власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах". Виходячи з вимог ст..13 Закону України "Про власність", позивач ОСОБА_6 набув право власності на законних підставах до яких відноситься дарування та має право розпоряджатися .володіти та користуватися своїм правом власності на підставі діючого законодавства.

На підставі ст..ст..48,50 Закону України "Про власність" власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку.

Згідно вимог ст.316 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі вимог ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно вимог ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб(співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

На підставі ст.370 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є в спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є в спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.364 ЦК України ч2 ,якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або не є можливим(ч2 ст.183 цього Кодексу), співвласник який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація може бути надана співвласникові лише за його згодою.

На підставі ст.372 ЦК України майно, що є в спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є в спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними .якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності припиняється.

Згідно вимог п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року№7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" з змінами та доповненнями до нього, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України від25.12.1992року № 13,від 25.05.1998 року №15 при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи з змісту ст.115 ЦК України 1963 року це можливо якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру).Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Судом встановлено, що спірне домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту має три окремі виходи, згідно порядку

ористування між колишніми мешканцями - доньками власниці ОСОБА_19 був оділений фактично. Тобто на час мешкання в будинку первісної власниці ОСОБА_19 орядок користування жилими приміщеннями було визначено за волевиявленням ОСОБА_19. та її дочок (нині померлих).

В судовому засіданні з пояснень фахівця ОСОБА_29 також становлено, відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 самочинно переобладнав удинок літер "А1", зніс сіни літер "а" частково, а частково приміщення 1 та П, про ті бставини, що Дзержинський РВК м. Харкова відповідної згоди на це переобладнання не авав свідчить лист Дзержинського РВК м. Харкова від 10.01.2002 року № 5512 ірк..справи 172 т.справи 1) . Проти цього відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 е заперечував і ці обставини підтвердили позивач за первісним позовом ОСОБА_6, ідповідачка за первісним позовом ОСОБА_12

Суд вважає можливим виділити частину в натурі, бо спірне домоволодіння житловому будинку літер "А1" має три окремі виходи , тому може бути поділено на юльовані приміщення.

На підставі ст.390 ЦК України власник майна має право вимагати від соби, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно(недобросовісного абувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала за весь час користування им.

На підставі ст..391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення ерешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На підставі ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка 'актичпо тримає його в себе. На підставі ст.398 ЦК України право володіння виникає на ідставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також а інших підставах, встановлених законом.

Суд вважає, що дослідженими судом доказами встановлено, що відповідач з. первісним позовом ОСОБА_7 не мав законних підстав на володіння та ористування всім майном ,яке знаходилось в спільній сумісній власності, бо ніякої згоди ід власників на це не мав. Твердження відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 на і обставини, що він зайняв спірні житлові приміщення за згодою власників спростовані оясненнями відповідачки по справі за зустрічним позовом ОСОБА_7- ОСОБА_13, яка пояснила, що після смерті своє матері ОСОБА_22 вона на рохання свого двоюрідного брата ОСОБА_7, який приїхав з Німеччини після емобілізації дозволила тимчасово пожити в приміщеннях 3-2,3-3 житлового будинку ітер "А-1" по АДРЕСА_1 , але після того , як ОСОБА_7 тримав квартиру, він добровільно відмовився залишити ці приміщення та на її равомірні вимоги вчинив сварку та погрожував їй молотком. Ці обставини також ідтвердила відповідачка ОСОБА_12 яке є правонаступником та спадкоємцем після мерті свого чоловіка ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Ці обставини також знайшли своє підтвердження в досліджених судом атеріалах архівної справи №2-77/98 від 16.04.98 року, де на аркуші 94-97, в позовні заяві ОСОБА_33 вимагав визнати за ним право власності на х/і частину спірного будинку, в ому йому було відмовлено судом, рішення якого від 16.04.1998 року набуло чинності.

З пояснень позивача за первісним позовом ОСОБА_6 суд вбачає, що ін, як власник 'А частини спірного домоволодіння не давав своє згоди на володіння та ористування своєю частиною в спірній сумісній власності ні ОСОБА_7 ні його доньці ОСОБА_10, відповідачці по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 зареєстрована в пірному домоволодінні 10 лютого 1976 року, її неповнолітні діти ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_1, які відповідним чином ^реєстровані з часу народження (арк..справні 14 т.справи 1).

Позовні вимоги ОСОБА_10 про визнання права на роживання в тій частині домоволодіння ,яку вона фактично займає та позовні вимоги ОСОБА_6. до ОСОБА_10 про анулювання реєстрації відокремлені ухвалою (зержинського районного суду м. Харкова від 19.04.2007 року в окреме провадження, бо зважали розгляду справи за первісним та зустрічним позовами по суті.

Суд вважає, що позовними вимогами ОСОБА_6 щодо користування астиною домоволодіння, яка належить йому на праві власності та є більшою ніж частина ідповідача за первісним позовом ОСОБА_26- право на житло ні відповідачки за ервісним та зустрічним позовом ОСОБА_10 ні її неповнолітніх дітей не орушено.

На підставі ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не оже примусово бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом проаналізовано вище за текстом мотивувальної частини судового ішення, що на підставі ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших ідставах, встановлених законом.

Судом встановлено, що ніякого дозволу на користування власністю ,яка є тільною сумісною власністю, іншими співвласниками ОСОБА_10 надано е було, договір найму житлових приміщень не укладався.

Суд вважає, що відповідачка за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_10. має право користуватися тільки тією частиною домоволодіння , яка належить її атькові ОСОБА_7 при наявності його згоди. Вирішити питання стосовно тристування житловими приміщеннями ,які є в спільній сумісній власності тіввласників, без їхньої згоди на це, не можливо і не відповідає вимогам діючого іконодавства.

На підставі вищевикладеного суд вбачає, що права ОСОБА_10 та права її ^повнолітніх дітей на житло не порушені, але їх належить виселити в ту частину змоволодіння, яка підлягає виділенню власнику ОСОБА_7, проти володіння та зристування частиною будинку ,яка належить йому на праві власності у порядку іадкування за законом. ОСОБА_7 не заперечував, але розпоряджатися своєю долею в іірній сумісній власності він мав право тільки за згодою інших співвласників.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6. по виділ реальної долі з спірної сумісної власності, перерозподіл часток та ізначення порядку користування земельною ділянкою не суперечать вимогам іконодавства та не порушують матеріальних прав сторін.

Суд також вважає вимоги ОСОБА_6 щодо виселення ОСОБА_10 та її неповнолітніх дітей з виділеної йому частини в домоволодінні та зкладення зобов'язання не вчиняти перешкоди в користуванні житловими приміщення, сі знаходяться у його власності є законними та обґрунтованими та такими, що длягають задоволенню в повному обсязі, бо фактично, ОСОБА_10 імочинно зайняла житлові приміщення, договору найму з іншими співвласниками в туленій спільній власності не укладала, тобто зайняла самочинно ті житлові приміщення зозмір яких при реальному виділі перевищує ідеальну долю її батька ОСОБА_7- Ул істину в спільній сумісній власності.

При розгляді зустрічного позову ОСОБА_7 стосовно визнання права іристування житловим приміщенням в будинку літер "А-1" за ОСОБА_10 та в частині відміни договору дарування №4-6591 від 17.11.1999 року рк..справи 60,61 т.справи 1) від 27.02.2001 року, а також про визнання договору ірування частково недійсним(т.справи 2 арк.справи 47-48) від 17.12.2004 року, суд [ходить з наступного :

Позовні вимоги стосовно визнання права користування житловим шміщенням в будинку літер "А-1" за ОСОБА_10 в тій частині, що

належить ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності не підлягають задоволенню з тих підстав, що ОСОБА_10 є повнолітньою, дієздатною особою та сама звернулася до суду з позовом ( позовні вимоги виділено в окреме провадження ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.04.2007 року) та у зв"язку з тим, що як судом вказано вище в мотивувальній частині рішення її право на користування тією частиною житлового приміщення ,що підлягає виділенню її батьку - не порушено, тому захисту не підлягає, бо захисту підлягає тільки те право, що порушено.

Суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_26 щодо відміни договору дарування від 17.12.1999 року № 4-6591 ,який подано 27.02.2001 року та як і позовні вимоги щодо визнання договору дарування від 17.12.2004 року не підлягають задоволенню з наступних підстав:

На підставі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

На підставі ст.203 ЦК України ч 1 зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Ч 2 Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.43Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися в формі, встановленій законом. Ч 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст.203 ЦК України.

На підставі ст..225 Цивільного Кодексу України правочин ,який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, або в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні або інтереси порушені.

Згідно вимог ст.230 ЦК України якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставини які мають істотне значення(частина перша ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

На підставі вимог ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї психічного чи фізичного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

На підставі ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона(дарувальник) передає або зобов"язується передати в майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно(дарунок ) у власність.

На підставі ч 2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

На підставі ст.728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

На підставі ст.727 ЦК України законодавцем чітко обгрунтовані обставини при яких може бути розірвано договір дарування, законодавець вказує, що розірвання договору дарування можливо тільки за вимогами дарувальника.

Суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_7 в частині відміни договору дарування від 17.11.1999 року № 4-6591, з яким він звернувся 27.02.2001 року не може бути задоволений судом, бо ОСОБА_7 не є стороною в договорі дарування, тобто не є дарувальником, таким чином, він не має права вимагати відмінити (розірвати) договір дарування від 17.11.1999 року, який він як дарувальник не укладав.

Щодо позовних вимог про визнання договору дарування №4-6591 від 17.11.1999 року частково недійсним, суд виходить з наступного:

Вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 обґрунтовуються на тих підставах, що в резолютивній частині судового рішення №2-77/98 від 16.04.1998 року, яке набуло чинності за ОСОБА_13 визнано право на % частину "дома" - (мова

оригіналу )- АДРЕСА_1 і на цих підставах вона не мала іраво розпоряджатися Ул частиною домоволодіння по АДРЕСА_1.

Суд не може погодитися з доводами адвоката Гойка В.А. з цього приводу, бо І мотивувальній частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від

16.04.1998 року № 2-77/98 , яке набуло чинності і в резолютивній частині цього рішення арк..справи 16-19 т.справи 1) іде мова тільки про домоволодіння по АДРЕСА_1 , за спадкодавцем ОСОБА_19 визнано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 в цілому, за спадкоємцями : ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_7 визнано право власності за Ул частину домоволодіння. Суд припускає можливість описки в резолютивній частині зішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.04.1998 року, але суд вважає, до ця описка , якщо наявність її і буде встановлена не має суттєвого значення, бо право власності було зареєстровано КП "'Харківське міське бюро технічної інвентаризації-"

23.10.1998 року за № 1090 і ці обставини вказують на те, що рішення суду від 16.04.1998 зоку не викликало сумнівів в своїй законності та обґрунтованості.

Суд критично відноситься до доводів адвоката Гойка В.А. в тій частині ,що зідповідачка ОСОБА_13 при вчиненні договору дарування , помилилися щодо обставин ,які мають істотне значення і на цих підставах договір дарування суду слід визнати частково недійсним.

На підставі вимог ст.229 ч 2 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Суд вважає, що ,якщо і буде визнано ,що в резолютивній частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.04.1998 року, яке набуло чинності, і має місце описка при визначення права власності ОСОБА_13, ці описка не має істотного значення ні до природи правочину, ні до прав та обов'язків сторін, бо відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердила обгрунтованість свого наміру укласти саме цей договір дарування, підтвердила, що ні на неї, ні на ОСОБА_14, з якою вони договір дарування ОСОБА_6 своїх часток власності в спільному сумісному майні підписували разом ніякого тиску не було, договір було укладено добровільно, вони є дієздатними особами, повністю розуміли свої дії і зараз знову б підписали такий договір на користь ОСОБА_6

Таким чином, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 обгрунтованість та законність своїх вимог суду не довів, підстав для визнання договору дарування від 17.11.1999 року недійсним, передбачених ст.203,229 ЦК України суд не вбачає і вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, підстав для задоволення позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_7 суд не вбачає і вважає за необхідне в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі відмовити.

Суд критично відноситься до клопотання адвоката Гойка В.А. щодо необхідності призупинити провадження по цій справі у зв'Язку з тим, що ним від імені його довірителів по цивільній справі №2-328/06 від 28.11.2006 року надіслана касаційна скарга на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова та У хвалу Апеляційного Суду Харківської області від 14.03.2007 року, суд вважає, що клопотання про призупинення провадження по справі задоволенню не підлягає, бо рішення суду від 28.11.2006 року набуло чинності і його оскарження в касаційному порядку не є підставою

для призупинення провадження по справі, тому суд вважає, що клопотання про призупинення про справі задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що з ОСОБА_26 на користь ОСОБА_6 слід стягнути судові витрати, які понесені сплатою державного мита в сумі 50,00 гривень, стягнути 1,00 гривні державного мита на користь держави на підставі вимог ст.88 ЦПК України, також суд вважає за необхідне на підставі ст.81 ЦПК України стягнути з ОСОБА_26 на користь держави 30,00 гривень витрат за інформаційно- технічне забезпечення судового розгляду.

Керуючись ст.ст.10,11,57,58,60,81,88,209,212,214,215 ЦПК України, ст.ст.41,47,55 Конституції України, ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини 1950 року (м.Рим), ст.ст. 12,13,48,50 Закону України "Про власність", ст.ст.5, 16, 202, 203, 215, 225,229,230,231,316,317,355,364,370,390,391,397,398,717,719,727,728 Цивільного Кодексу України ,-

СУД ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_26, ОСОБА_8Унині померлого/, ОСОБА_12, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про реальний поділ домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою ,поновлення порушеного права і примусове вселення, виселення з незаконно займаних приміщень, перерозподіл ідеальних часток визнати обґрунтованим та задовольнити в повному обсязі.

1) Виділити в натурі ОСОБА_6 на Уг частину ідеальної долі:

-в житловому будинку літер «А-1» приміщення 3-3,4-2,2-1 на суму 2549 гривень ( 34,0кв.м. * 74,98 гривні вартість 1 кв.м.) та житлову прибудову літер «А-1-1» приміщення 3-2 вартістю 2492,00 гривень - всього корисною площею 34,0 кв.м на суму 5041,00 гривень, що на 554 гривні більше ніж приходиться на його ідеальну долю.

- по холодним прибудовам : сіни літер «а1»(прим. У), вартістю 574,00 гривні, сіни літер «а2» (прим.ШЛУ) вартістю 506,00 гривень, всього на суму 1080,00 гривень, що на 71,00 гривню менш, ніж приходиться на його ідеальну долю.

- по службовим будівлям Уі частину вартості льоху літер «В» на суму 215,00 гривень, що на 122,00 менш, чим приходиться на його ідеальну долю.

- по спорудах Уг частині вартості воріт №1 на суму32,5 гривень, частину вартості огорожі №3 на суму 20,00 гривень- всього на суму 52,5 гривень, що на 85.,5 гривень менш чим приходиться на його ідеальну долю.

Всього житлових та службових будівель виділити на суму 6388,5 гривень, що на 415,5 гривень більш чим приходиться на його ідеальну долю, майно на суму 6388,5 гривень складає 53/100 частини ( 6388,5:11946= 0,535= 53/100).

2) Виділити в натурі на ідеальну долю % частину ОСОБА_8 на час його смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 року - житловий будинок літер «Б-1» дійсною вартістю 1998 гривень, що на 245,5 гривень(або 3,3 кв.м.) менш, чим приходиться на його ідеальну долю.

по холодним прибудовам сіни літер «б» вартістю 640,00 гривень, що на 135,5 гривень більш, чим приходиться на його ідеальну долю.

По службовим будівлям : льох літер "Ж" вартістю 176,00 гривень, вбиральню літер "З" вартістю 68 гривень, всього на суму 244,00 гривні, що на 75,5 гривень більш ніж приходиться на його ідеальну долю.

По спорудам: ворота №2 вартістю 53,00 гривні,, частину вартості огородження №3 на суму 122,00 гривень , всього на суму 175,00 гривень, що на 105 гривень більш, ніж випадає на його ідеальну долю

Всього житлових та службових будівель виділити на суму 3057,00 гривень, що в ідеальній частині складає 26/100 часток і на 70,5 гривень більш, чим випадає на його ідеальну долю ( 3057: 11946=0,256=26/100).

3) Виділити ОСОБА_7 в натурі на його ідеальну долю УА частини домоволодіння:

В житловому будинку літер "А-1" приміщення 1-2,1-1 загальною корисною площею 25,8 кв.м. на суму 1934,00 гривень, що на 309,5 гривен(4,1 кв.м.) менш, ніж випадає на його ідеальну долю.

- По холодним прибудовам : сіни літер "а"(прим.1,П)вартістю 298,00 гривень, що на 206,5 гривень менш ніж випадає на його ідеальну долю,

По службовим будівлям : Уг частину вартості льоху літер «В» на суму 215,00 гривень, що на 122,00 більш, чим приходиться на його ідеальну долю.

По спорудам: Уг частину вартості воріт №1 на суму 32,5 гривень, частину вартості забору №2 вартістю 20,00 гривень, всього на суму 52,5 гривень, що на 17,5 гривень менш ніж випадає на його ідеальну долю.

Всього житлових та службових будівель виділити на 2499,5 гривень, що на 486,00 гривень менш чим випадає на його ідеальну долю.

Майно на суму 2499,5 гривень складає 21/100 частину (2499,5:11946,0 = 0,209 = 21/100 ).

Зробити наступне переобладнання:

Дверний прохід між приміщеннями 1 та 2-1 закласти

Дверний прохід між приміщеннями 2-1 та 3-3 відчинити, в приміщенні 2-1 зробити вхід в Уг частину льоху" В".

Переобладнання житлового будинку літер "А1" здійснити за рахунок позивача ОСОБА_6.

Перерозподілити ідеальні частки власників наступним чином:

ОСОБА_6 - 53/100 частини замість належної йому Уг астини 2,ОСОБА_8 ,нині померлому, на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - 26/100 частин замість УА частини .

З.ОСОБА_7 - 21/100 частина замість належних йому УА частини.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_26 грошову компенсацію в розмірі 486,00 гривень.

Поновити порушене право власності ОСОБА_6: виселити ОСОБА_10 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_35, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_36, ІНФОРМАЦІЯ_1 з самочинно зайнятих житлових приміщень 2-1,3-3,3-2,4-2 загальною площею 34,0 кв.м в жилому будинку літер "А1" домоволодіння АДРЕСА_1 в житлові приміщення 1-1,1-2 загальною площею 28,5 кв.м. в жилому будинку літер "А1" домоволодіння АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_6 в житлові приміщення 2-1,3-3,3-2,4-2 загальною площею 34,0 кв.м в жилому будинку літер "А1" домоволодіння АДРЕСА_1.

Поновити порушене право власності ОСОБА_6, зобов"язавши ОСОБА_26 усунути перешкоди в користуванні частиною будинку, для чого поновити самочинно знищений окремий вихід сіни "а" в приміщенні 1 та П та усунути інші не узаконені самочинні переобладнання.

ВИЗНАЧИТИ порядок користування земельною ділянкою наступним чином : Виділити в користування ОСОБА_8, на час його смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 року на його УА частину в ідеальній долі домоволодіння земельну ділянку площею 274 кв.м., на якій розташовано житловий будинок літер "Б-1" з окремим виходом на вул.. Павловську в м. Харків.

Земельну ділянку площею 795 кв.м., на якій розташовано житловий будинок літер "А-1" поділити між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з спільним двором:

В спільному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити спільній двір площею 64,0 кв.метри, який розташовано біля житлового будинку літер "А1" з боку вул..Клочківської від ганку літер "аі" до ганку літер "а2" з відступом на частину двору 2 метри вглиб до вікна, яке залишається на частині ОСОБА_6 і до ганку літер " а".

Виділити в користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 487,0 кв.метрів, в тому числі під житловим будинком літер "А-1" з прибудовами 63кв.м.(під номером Ш ) ділянку під номером Ш-а площею 424,0 кв.м з боку вул..

Клочківської вглиб до території раніше виділеної взуттєвій фабриці.

Виділити ОСОБА_7 в користування земельну ділянку площею 244,0 кв.м. з боку домоволодіння АДРЕСА_2 по кордону з земельною ділянкою , яка виділена взуттєвій фабриці, проклавши межу до земельної ділянки ОСОБА_6 на відстані 8,47 метри.

Зобов"язати КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" провести реєстрацію часток співвласників після перерозподілу відповідно вимог діючого законодавства.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_26 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 (нині померлого), ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_13, ОСОБА_14 ,6-й Харківської Державної нотаріальної контори про визнання права користування зайнятим житловим приміщенням , відміну договору дарування від 17.11.1999 року та визнання частково недійсним договору дарування від 17.11.1999 року , третя особа - Орган опіки та піклування Дзержинського РВК м. Харкова, КП " Харківське міське бюро технічної інвентаризації-" - ВІДМОВИТИ.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати, понесені сплатою державного мита(судового збору) в сумі 50,00 гривень, 01,00 гривень державного мита стягнути на користь держави, стягнути з ОСОБА_7 судові витрати в сумі 30,00 гривень за сплату інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду на користь держави.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2002 року про забезпечення позову (арк. справи 242 том справи 1) СКАСУВАТИ після набуття рішенням суду законної чинності, про що повідомити заінтересовані особи.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня проголошення та шляхом подачі апеляційної скарги у 20-ти денний термін після цього безпосередньо до Апеляційного Суду або у порядку ,передбаченому ч 4 ст.295 ЦПК України

Головуючий, суддя О О.РУДНЄВА