РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2008 року. Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді- Гречаного В.А.,

при секретарі- Петренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом автогаражного кооперативу „Західний" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення суми в рахунок погашення зобов’язання по утриманню охорони гаражу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 (згодом суд залучив до участі у справі ОСОБА_2В.) про стягнення суми в рахунок погашення зобов’язання по утриманню охорони гаражу по тих підставах, що відповідач ОСОБА_1 являвся членом автогаражного кооперативу „Західний" з 13.07.1990 року до 01.07.2005 року. Згідно Статуту кооперативу, всі його члени повинні оплачувати охорону майна членів кооперативу, в даному випадку гаражів. Фонд цієї оплати складається з внесків членів кооперативу -власників гаражів. Відповідач ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті внесків на охорону свого гаражу № 207 до каси кооперативу станом на 01.04.2006 року в сумі 1744 грн. 72 коп. При цьому відповідач спочатку обіцяв розрахуватися, але потім став відмовлятися платити, посилаючись на сімейні проблеми. З 01.07.2005 року за великий борг ОСОБА_1 був виключений з членів кооперативу. 02.01.2006 року дружина відповідача ОСОБА_1 повідомила, що її чоловік у вересні 2004 року гараж продав, тому нічого платити вони не збираються. Позивач вважає, що ОСОБА_1 поступив недобросовісно, продавши свій гараж не розрахувавшись з боргом, і про продаж гаражу адміністрацію кооперативу до відома не поставив.

Як вказав позивач в позовній заяві, згідно ст. 526 ЦК України та Статуту кооперативу, загальними умовами виконання як членом кооперативу, так і не його членом, але власником гаражу, є виконання зобов’язання належним чином відповідно до Статуту та членства в кооперативі, та принципом реального виконання зобов’язання по сплаті сум, які кооператив сплачує за виконання робіт по охороні нерухомості, що належить чужим власникам та членам кооперативу. Оскільки відповідач ОСОБА_1, як член кооперативу, а з 01.07.2005 року як стороння людина, не виконує своїх зобов’язань, в позовній заяві позивач спочатку просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь авто гаражного кооперативу "Західний" 1744 грн., несплачених ОСОБА_1 за утримання охорони гаражу № 207 за період з 01.01.1995 року по 01.04.2006 року включно, витрати пов’язані з подачею позову до суду - держмито в сумі 52 грн., інші витрати, пов’язані з підготовкою позову (на печатания, на поштові відправлення з повідомленнями, на папір, конверти та інше) в сумі 28 грн. 82 коп., а також 176 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с. 5-7).

В ході судового розгляду позивач неодноразово збільшував та змінював свої позовні вимоги - на суму 1849 грн. 78 коп. (а.с. 53); на суму 1957 грн. 88 коп. (із яких позивач просить стягнути 938 грн. 21 коп. 3 ОСОБА_1, і стягнути 1019 грн. 67 коп. 3 нового володільця гаражу № 207 ОСОБА_2 за період з 20.04.2006 року до 23.03.2007 року) (а.с. 87-88); на суму 1704 грн. 28 коп. (а.с. 90).

В подальшому позивач в черговий раз змінив свої позовні вимоги, вказавши, що відповідачем по справі повинен бути тільки ОСОБА_1. оскільки ОСОБА_2 за викликами до суду не з’являється, а надана суду копія договору дарування гаражу є недійсною, і можливо ОСОБА_2 взагалі не існує. Позивач вважає, що ОСОБА_1 необхідно особисто розібратися з ОСОБА_2 з приводу наявності боргу перед кооперативом, а обов’язок погашати борг слідує покласти тільки на ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_1 грубо порушував положення Статуту кооперативу «Західний» - не повідомляв про зміну свого місця проживання і про зміну телефонів, внаслідок чого кооператив повинен був його розшукувати, ухилявся від сплати за охорону гаража. Також порушенням з боку ОСОБА_1 позивач вважає те, що він оформив документи на гараж і подарував його ОСОБА_2 без довідки кооперативу о належності ОСОБА_1 гаражу і про наявність боргу по сплаті за охорону. Подарувавши гараж, ОСОБА_1 не повідомив кооператив по цю угоду, також ОСОБА_1 затягує судовий розгляд справи, його неявки до суду нібито з хвороби є вимислом. Позивач вважає, що початком строку позовної давності слідує вважати липень-серпень 2004 року, коли ОСОБА_1 остаточно відмовився сплачувати за охорону гаражу (до цього з боку ОСОБА_1 були обіцянки розрахуватися). Тому, починаючи з 1995 року і до липня-серпня 2004 року у кооперативу не було підстав звертатися до суду. Позивач просить визнати відповідачем по справі тільки ОСОБА_3, якому пред’явити сплатити борг за охорону гаражу № 207 в сумі 2505 грн. 68 коп. і розібратися йому з ОСОБА_2 з приводу відношень заборгованості по гаражу перед кооперативом «Західний» (а.с. 101-105).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов. Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали. Відповідач ОСОБА_2 до суду за викликом не з’явився, лист з його викликом в судове засідання повернувся до суду з відміткою пошти про те, що ОСОБА_2 відмовився отримувати лист (а.с. 84). Тому, на підставі ст. 76 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 вважається повідомленим.

Представник позивача, підтримуючи позов, послався на обставини, викладені в позовних заявах, крім того пояснив суду, що відповідач ОСОБА_1 був виключений з членів кооперативу 01.07.2005 року за несплату внесків за охорону гаражу. Представник позивача вважає, що за боргами в даному випадку повинен розраховуватися тільки ОСОБА_1, оскільки він подарував свій гараж сторонній людині без узгодження цього з головою кооперативу, крім того, ОСОБА_1 не повідомив про зміну місяці свого проживання і номера телефону. Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 продовжує наносити збитки кооперативу, оскільки кооператив має дохід тільки за рахунок внесків його членів, а ОСОБА_1, незважаючи на те, що вже не являється членом кооперативу, все рівно повинен сплачувати внески за охорону гаражу - на підставі п. 2.3 розділу 4 Статуту кооперативу. Уточнивши свої позовні вимоги, представник позивача просить суд стягнути тільки з відповідача ОСОБА_1 на користь автогаражного кооперативу „Західний" заборгованість по сплаті за охорону гаражу № 207 в сумі 2505 грн. 68 коп., але не менше 1457 грн. 77 коп.; покласти на ОСОБА_1 обов’язок розібратися з ОСОБА_2 з приводу заборгованості по сплаті за охорону гаражу з моменту дарування гаражу і по даний час. Представник позивача пояснив, що кооператив згоден, щоб з ОСОБА_1 на його користь була стягнута мінімальна сума - 1457 грн. 77 коп., дана сума складає: оплату за охорону гаража з 1995 року по грудень 2007 року в сумі 1092 грн. (дана сума є меншою, ніж 2208 грн. 81 коп., тобто що дійсно повинен сплатити ОСОБА_1, але кооператив згоден на виплату ним 1457 грн. 77 коп.); суму матеріальної шкоди в розмірі 244 грн. 90 коп. (тобто цю шкоду причинив кооперативу ОСОБА_1 - у березні 2005 року за рахунок внесків членів кооператив встановив огорожу навколо своєї території на загальну суму 3484 грн. 98 коп., дана сума була вишукана кооперативом за рахунок внесків членів, а решта суми, якої не вистачало, була знайдена за рахунок продажу майна кооперативу і вона складала 1760 грн. - її розділили між боржниками, які не платили, до яких відноситься і ОСОБА_1, доля якого склала 176 грн., але с урахуванням інфляції - 244 грн. 90 коп.); суму витрат, понесених кооперативом в зв’язку з пред’явленням позову до суду в розмірі 120 грн. 87 коп. (на папір, виготовлення копій, на оформлення справи до суду, судовий збір, поштові відправлення, конверти, повідомлення та інше).

Відповідач ОСОБА_1, заперечуючи проти позову пояснив суду, що з 1993 року він являвся членом автогаражного кооперативу «Західний», і в його власності був гараж № 207. ОСОБА_1 гаражем не користувався, оскільки він був недобудований, електропроводка була відсутня і в гаражі нічого не знаходилося. Як і всі члени кооперативу ОСОБА_1 спочатку сплачував внески за охорону гаражу, він вніс наперед суму за рік (або за 1993 рік, або за 1994 рік). Після цього ОСОБА_1 перестав сплачувати за охорону, оскільки гаражем не користувався, крім того, охорона була поганою і сторожа постійно пиячили. Але заяв про зняття його гаражу з охорони. ОСОБА_1 не подавав. В 1997 році касир кооперативу повідомила ОСОБА_1, що його гараж знімають з охорони, оскільки він за це не платить. ОСОБА_1 з цим погодився, в подальшому гаражем він не користувався і за його охорону не платив. В 2003 році з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна подія і йому було потрібно розрахуватися з постраждалим ОСОБА_2 за ремонт його автомобіля. Але грошей у ОСОБА_1 для цього не було і за домовленістю з ОСОБА_2 08.09.2004 року ОСОБА_1 подарував йому свій гараж № 207. оформивши договір купівлі-продажу нотаріально. При цьому ОСОБА_1 попередив ОСОБА_2 про наявність боргу за охорону гаража, на що той відповів, що розрахується з кооперативом якщо буде це потрібно. Про продаж гаражу ОСОБА_1 не повідомив голову кооперативу, оскільки не зміг його знайти. На думку відповідача ОСОБА_1, заборгованість перед кооперативом повинен сплачувати ОСОБА_2 як новий власник гаражу. ОСОБА_1 також вважає, що підстав для стягнення з нього будь-яких сум немає в зв’язку із пропуском позивачем строків позовної давності. Відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити в позові.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вважає, що позов є необгрунтованим по тих же підставах, що виклав відповідач ОСОБА_1, крім того, гаражем вони не користувались, а у 2002 році голова кооперативу Сергеев почепив на гараж замок та взагалі позбавив доступу до нього до 2004 року. З метою зняття замку ОСОБА_1 до Сергеева не звертались, оскільки не могли його знайти. Представник відповідача ОСОБА_4 також просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 4. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини між сторонами щодо спірного гаражу виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, але продовжують існувати до теперішнього часу, суд застосовує до цих правовідносин положення нині діючого ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов’язку. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, зокрема у вигляді відшкодування збитків - згідно ст. 611 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 склалися правовідношення, в яких позивач є кредитором, а відповідач - боржником. Зокрема, відповідач з 13.07.1990 року являвся членом автогаражного кооперативу „Західний" і мав у власності гараж № 207. Даний гаражний кооператив являється юридичною особою з колективною формою власності (а.с. 19) та діє відповідно до свого Статуту (а.с. 55-62), до якого вносилися зміни та доповнення (а.с. 20-22, 63).

Розділом 5 Статуту автогаражного кооперативу „Західний", затвердженого рішенням Новомосковського міськвиконкому № 824 від 27.08.1997 року, передбачено, що власність кооперативу формується з обов’язкових, безповоротних при індивідуальному виході з кооперативу, вступних внесків, з внесків володільців гаражів за охорону, електроенергію, землю, а також орендаторів та з іншої діяльності, яка незаборонена чинним законодавством України (а.с. 61). Розділ 3 Статуту передбачає, що вищим органом управління кооперативом є загальні збори його членів (збори уповноважених членів кооперативу), яке вирішує питання, пов’язані з діяльністю кооперативу (а.с. 56). Розділ 2 Статуту закріпив положення, що член кооперативу зобов’язаний виконувати рішення загальних зборів (а.с. 56). Таким чином, встановлена загальними зборами кооперативу ‘"Західний" щомісячна плата за охорону гаражів повинна своєчасно вноситься членами кооперативу. Даний обов’язок членів кооперативу був окремо оговорений в змінах та доповненнях до Статуту кооперативу, зареєстрованих рішенням Новомосковського міськвиконкому від 29.12.2004 року № 1019 (а.с. 20-22).

Той факт, що гаражі в кооперативі "Західний", в тому числі гараж № 207, який належав відповідачу ОСОБА_1, находяться під охороною, підтверджується тим, що в склад адміністрації кооперативу входять сторожа, які охороняють гаражі та майно кооперативу (розділ 3 Статуту - а.с. 59).

Судом також встановлено, про що суду підтвердили представник позивача та відповідач ОСОБА_1, що ОСОБА_1 припинив внесення оплати за охорону гаражу з 01.01.1995 року. Тим самим відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов’язання перед позивачем, які закріплені в Статуті кооперативу. Тому, на підставі ст. 611 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 повинен відшкодовувати збитки, несені ним кооперативу. Але підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача загальної суми за охорону гаражу починаючи з 01.01.1995 року немає виходячи з наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. В ст. 257 ЦК України закріплено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тому, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 20.04.2006 року (а.с. 5), він має право на відшкодування йому збитків, нанесених відповідачем ОСОБА_1 тільки за три роки, які передували зверненню позивача до суду, тобто починаючи з 20.04.2003 року -дана дата і є початком перебігу позовної давності.

Судом також встановлено, що 08.09.2004 року відповідач ОСОБА_1 подарував належний йому гараж № 207 відповідачу ОСОБА_2, що підтверджується копією договору дарування від 08.09.2004 року (а.с. 135). Тобто з 08.09.2004 року власником гаражу № 207 в автогаражному кооперативі «Західний» є ОСОБА_2 Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума несплачених внесків за охорону гаражу № 207 з 20.04.2003 року (початок перебігу позовної давності) до 08.09.2004 року (дата відчуження гаража № 207 ОСОБА_1 ОСОБА_2В.). Вимагати відшкодування збитків в зв’язку з несплатою внесків за охорону гаражу № 207 після 08.09.2004 року, позивач повинен з відповідача ОСОБА_2, як з нового власника даного гаражу. Але таких вимог на даний час до ОСОБА_2 позивач не висуває, помилково вважаючи, що борг у повному обсязі повинен погашати тільки ОСОБА_1 Тому суд, не маючи права виходити за межи позовних вимог, при відсутності вимог до ОСОБА_5, позбавлений можливості вирішувати питання щодо стягнення з нього на користь позивача будь-яких сум.

Відповідно до витягу з протоколу № 2/59 від 11.12.1998 року загальних зборів уповноважених членів автогаражного кооперативу „Західний", з 01.01.1999 року встановлено щомісячну плату за охорону гаражів у розмірі 4 грн. (а.с. 24). Такий розмір щомісячної плати за охорону гаражів існував до 01.07.2005 року, поки не був змінений на підставі рішення ради кооперативу (а.с. 24). Тому, оскільки відповідач ОСОБА_1 плату за охорону гаражів не вносив, його заборгованість за охорону гаражу № 207, що належав йому на праві власності, за період з 20.04.2003 року по 08.09.2004 року становить 72 грн. (18 міс. х 4 грн). Дану суму слідує стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь автогаражного кооперативу „Західний".

В частині позову про відшкодування ОСОБА_1 244 грн. 90 коп. у відшкодування матеріальної шкоди слідує відмовити, оскільки факт спричинення відповідачем ОСОБА_1 матеріальної шкоди автогаражному кооперативу „Західний" не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Незважаючи на те, що кооператив поніс матеріальні витрати на встановлення огорожі, відповідач ОСОБА_1 не повинен відшкодовувати будь-які суми в рахунок цих витрат, оскільки, як пояснив суду представник позивача, кошти на встановлення огорожі в сумі 3484 грн. 98 коп. були вишукані кооперативом за рахунок внесків за охорону гаражів і в дану суму входить 1760 грн., тобто сума, яка повинна була утворитися за рахунок внесків членів кооперативу, які ухилялися від оплати за охорону гаражів, в тому числі і відповідача ОСОБА_1 Тому, позивач фактично повторно вимагає стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за охорону гаражу (тільки в іншій формі), з приводу чого в межах позовної давності судом вже прийнято рішення. Тому підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача будь-яких сум у відшкодування матеріальної шкоди суд не убачає, в зв’язку з тим, що ОСОБА_1 ніякої матеріальної шкоди позивачу не спричинив, а тільки ухилявся від сплати внесків за охорону свого гаражу.

В частині позовних вимог про покладання на ОСОБА_1 обов’язку розібратися з ОСОБА_2 з приводу заборгованості по оплаті за охорону гаражу з моменту його дарування і по даний час також слідує відмовити, оскільки з приводу заборгованості ОСОБА_1 в період його володіння гаражем в межах строку позовної давності судом вже прийнято певне рішення, а питання щодо погашення заборгованості нового власника гаражу, тобто ОСОБА_2, вже після відчуження гаражу ОСОБА_1, слідує вирішувати не ОСОБА_1, якій вже не має відношення до цього гаражу, а автогаражному кооперативу „Західний", на території якого знаходиться гараж № 207 - шляхом висування певних вимог безпосередньо до ОСОБА_2, але позивач помилково вважає, що всю відповідальність за утворення заборгованості (до і після відчуження гаражу) повинен нести тільки ОСОБА_1

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимо г. Судом встановлено, що документально підтверджені витрати позивача, пов’язані з розглядом справи, склали 72 грн. (витрати на судовий збір в сумі 51 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп. (а.с 2. 3), на поштові відправлення викликів до суду відповідачу ОСОБА_1 в сумі 13 грн. 50 коп. (а.с. 66, 91, 92, 95)). Оскільки, позов задоволено частково - на суму 72 грн., судові витрати, понесені позивачем, пропорційно задоволеної суми позовних вимог будуть складати 2 грн. 01 коп. (задоволена частина позову 72: 2505 грн. 68 коп. (сума, яку позивач просив стягнути взагалі) х 100 = 2, 8%; 72 грн. (документально підтверджені витрати позивача) х 2, 8% = 2 грн. 01 коп.).

Інші витрати позивача, підтвердження яким є в матеріалах справи (а.с. 10, 11, 30), судом до уваги не приймаються, оскільки стосуються взаємовідносин позивача з відповідачем ОСОБА_1, але за межами розгляду даної справи, і понесені позивачем за минулий період часу, тобто з розглядом даної справи не пов’язані.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10. 60, 88, 213, 215 ЦПК України, п. 4. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 509, 526, 611, 256, 257 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь автогаражного кооперативу „Західний" заборгованість по сплаті за охорону гаражу в сумі 72 грн. та судові витрати в сумі 2 грн. 01 коп., всього - 74 грн. 01 коп.

В решті частини позову автогаражного кооперативу „Західний" відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження або протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.