Справа № 22-1802 2006 р.                                 Рішення ухвалено під головуванням

Категорія: 32                                                                            Медяного В.М.

Доповідач: Мартьянова Л.І.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.

При секретарі: Мазур Ю.О.

За участю адвоката ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2.

На рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.04.2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконкому Вінницької міської ради про вселення поновлення реєстрації визнання недійсним рішення міськвиконкому та свідоцтва про право власності на житло;

ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на проживання в квартирі,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 виконкому Вінницької міської ради про вселення та поновлення реєстрації, визнання недійсним рішення виконкому міськради та свідоцтва про право власності на житло.

Позовні вимоги мотивує тим, що в 1985 р. зареєстрував шлюб з відповідачкою і за її згодою оселився в її квартирі АДРЕСА_1, де  був прописаний.

З 2000 року між сторонами склалися неприязні стосунки, а з 2002 р. відповідачі стали перешкоджати йому у користуванні спільною квартирою, а в кінці травня 2002 р. взагалі не пустили до помешкання.

З того часу по вересень 2002 р. позивач змушений був проживати у своїх знайомих, після чого звернувся до відповідачки з пропозицією про розподіл майна і розірвання шлюбу, яка відповіла, що вони вже розлучені і він вже визнаний таким, що втратив право на житло.

Крім цього, згідно рішення виконкому від 12.12.2002 р. спірна квартира була приватизована на відповідачів і їм видано свідоцтво про право власності. Про наявність таких документів позивач дізнався лише у вересні 2003 р.

Для приватизації житла відповідачка подала необхідні документи, серед яких було і рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 26.09.2002 року про визнання позивача втратившим право на житло, яке ухвалою того ж суду від 22.07.2003 року скасовано в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, позивач вважає, що його незаконно було позбавлено житла, оскільки він проживав з відповідачкою однією сім'єю, в спірній квартирі був відсутній 5 місяців, дозволу на приватизацію квартири не давав і тому просить задоволити його позов.

Відповідачі позов не визнали і звернулись із зустрічним позов про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на проживанні в квартирі.

Позовні вимоги мотивують тим, що позивач оселився в спірній квартирі в серпні 1982 року і за заявою ОСОБА_3 13.07.1982 р. прописаний в ній, як квартирант.

В період спільного проживання ОСОБА_2 систематично створював неможливі умови для проживання, не сплачував комунальні послуги, а на початку січня 2002 р. забрав свої особисті речі і залишив спірну квартиру, місце свого нового помешкання не повідомив.

Згодом ОСОБА_2 був позбавлений право на житло і виписаний із спірної квартири, після чого відповідачка разом зі своїм сином приватизувала спірну квартиру, ос5 кільки позивач не був членом її сім'ї і був лише квартиронаймачем і тому права на приватизацію не набув.

З урахуванням наведеного просять задоволити їх позов.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.04.2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено: ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право на житло.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення, оскільки воно не відповідає нормам закону та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позов, а в зустрічному - відмовити.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи спір і, задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на житло суд цілком підставно дійшов такого висновку і керувався тим, що ОСОБА_2 не проживав у спірній квартирі понад шість місяців.

При цьому було встановлено, що на початку січня 2002 р. відповідач, він же позивач забрав свої особисті речі і пішов із квартири АДРЕСА_1 і місце свого нового помешкання не повідомив.

Крім цього, сам відповідач не заперечує в своїй заяві ( а. с. 20-21 ), що не проживає в спірній квартирі, однак вважає, що це сталося з вини ОСОБА_3, яка не впускала його до помешкання.

Таке ствердження не сприймається, як доказ про відсутність в квартирі понад встановлені строки з незалежних від відповідача причин, оскільки він з позовом про порушене його право на житло до суду не звертався, а звернувся лише   після того, як ОСОБА_3 приватизувала квартиру.

Суд безперечно встановив, що ОСОБА_2 протягом шести місяців без поважних причин не проживав в спірній квартирі, внаслідок чого визнав його таким, що втратив право на житло.

Що стосується приватизації спірної квартири, то вона проведена у відповідності до вимог закону і порушення чинного законодавства не вбачається і відповідачем доказів про порушення приватизації суду не надано, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

За таких обставин, рішення суду відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 квітня 2006 р. залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.